WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Французький класичний реалізм в літературі - Реферат

Французький класичний реалізм в літературі - Реферат

справедливими.
Бальзак не сприймав ніяких революційних виступів. Під час революції 1830 р. він не перервав відпочинку у провінції і не поїхав до Парижу. В романі "Селяни", висловлюючи співчуття до тих, хто є "великим через своє важке життя", Бальзак говорить про революціонерів: "Ми поетизували злочинців, ми милувалися катами, і ми майже створили кумира з пролетаря!" Але не випадково говорять: реалізм Бальзака виявився розумнішим за самого Бальзака. Мудрим є той, хто оцінює людину не згідно з її політичними поглядами, а згідно з її моральними якостями. І в творах Бальзака, завдяки намаганню об'єктивного зображення життя, ми бачимо чесних республіканців - Мішеля Крет'єна ( "Втрачені ілюзії" ), Нізрона ( "Селяни" ). Але головним об'єктом вивчення творчості Бальзака є не вони, а найголовніша сила сьогоднішнього часу - буржуа, ті самі "ангели грошей", які набули значення головної рухаючої сили прогресу і нрави якої викривав Бальзак, викривав детально і не метушливо, на подобу біолога, який досліджую повадки певного підвиду тварин. "В комерції месьє Гранде був схожий на тигра або на боа: він вмів залягти, звернутися у клубок, довго придивлятися до своєї здобичі, а потім ринутися на неї; роззяваючи пастку свого гаманцю, він ковтав чергову долю екю і знову вкладався, як удав, який переварює їжу; все це робив він спокійно, холодно, методично". Збільшення капіталу виглядає в характері Гранде чимсь на подобу інстинкту: перед смертю він "страшним рухом" хапає золотий хрест священика, який схилився над непритомною людиною. Інший "рицар грошей" - Гобсек - набуває значення єдиного бога, в який вірить сучасний світ. Вираз "гроші правлять світом" яскраво реалізується у повісті "Гобсек" ( 1835 ). Маленька, непримітна, на перший погляд, людина, тримає в своїх руках весь Париж. Гобсек карає й милує, він є по-своєму справедливим: може довести майже до самогубства, того, хто нехтує благочестям і через це влізає у борги ( графиня де Ресто ), а може і відпустити чисту і просту душу, яка працює день і ніч, і опиняється в боргах не через власні гріхи, а через складні соціальні умови (білошвейка Вогник ).
люди знищили старого Бога, який керував феодальним світом і призначав королів, і створили нового бога, Ідола Грошей, від імені якого правлять світом Гобсек, Гранде, і видатний злочинець, "Наполеон каторги", Жак Коллен ( він же - Вотрен, він же - іспанський абат Карлос Еррера ). Жак Коллен під різними іменами діє в романах "Батько Горіо", "Втрачені ілюзії", "Блиск і злидні куртизанок", у п'єсі "Вотрен". Коллен - характер титанічний. Його нібито витесано із цілої скельної брилі. І результати його діяльності теж є титанічними: він знищує навкруги себе всі прояви моральності і перетворює душі людей на пустелі.
Бальзак любив повторювати: "Самим істориком повинно бути французьке суспільство. Мені залишається лише служити його секретарем." Ці слова вказують на матеріал, на об'єкт вивчення творчості Бальзака, але замовчують засоби його обробки, які "секретарськими" не можна назвати. З одного боку Бальзак спирався в ході створення образів на те, що бачив у реальному житті ( імена практично усіх героїв його творів можна знайти у газетах того часу ), але на основі матеріалу життя він виводив певні закони, за якими існувало (та й, на жаль, існує суспільство ). Він робив це не як вчений, а як художник. Тому такого значення набуває в його творчості прийом типізації ( від грецької typos - відбиток ). Типовий образ має конкретне оформлення (зовнішність, характер, доля ), але одночасно він втілює певну тенденцію, яка існує в суспільстві на певному історичному відрізку. Бальзак створював типові образи по-різному. Він міг бути націленим тільки на типовість, як наприклад, у "Монографії про рантьє", а міг загострювати окремі риси характеру або створювати загострені ситуації, як наприклад, у повістях "Євгенія Гранде" і "Гобсек". Ось наприклад опис типового рантьє: "Практично всі особі цієї породи мають на озброєнні тростину або табакерку… Подібно усім особам із роду "людина" ( ссавці ), він має сім клапанів на обличчі і, скоріше за все, володіє повною кістковою системою… Його обличчя бліде і часто має форму цибулини, воно не має характерності, що і є його характерною ознакою". А от набитий зіпсованими консервами, ніколи не топлений камін в будинку мільйонера-Гобсека, безумовно, є рисою загостреною, але саме ця загостреність підкреслює типовість, викриває тенденцію, яка існує в реальності, граничним виразом якої виступає Гобсек.
у 1834 - 1836 рр. Бальзак видає 12-томне зібрання власних творів, яке отримує назву "Етюди про нрави ХІХ століття". А у 1840-1841 рр. визріває рішення про узагальнення всієї творчої діяльності Бальзака під назвою "Людської комедії", яку часто називають "комедією грошей". Взаємовідносини між людьми у Бальзака переважно визначаються грошовими стосунками, але не тільки вони цікавили автора "Людської комедії", який розділив свій гігантський труд на наступні розділи: "Етюди про нрави", "Фізіологічні етюди" і "Аналітичні етюди". "Етюди про нрави" в свою чергу розділяються на "Сцени приватного життя", "Сцени провінційного життя", "Сцени політичного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сільського життя". Таким чином перед нами предстає величезний вся Франція, ми бачимо величезну панораму життя, величезний живий організм, який постійно рухається за рахунок безупинного руху його окремих органів. Відчуття постійного руху і єдності, синтетичності картини виникає за рахунок персонажів, що повертаються. Наприклад, Люс'єна Шардона ми вперше зустрінемо у "Втрачених ілюзіях", і там він буде намагатися підкорити Париж, а у "Блиску і злиднях куртизанок" ми побачимо Люс'єна Шардона, якого підкорив Париж і перетворив на покірливе знаряддя диявольського честолюбства абата Еррери-Вотрена ( іще один наскрізний персонаж ). У романі "Батько Горіо" мивперше зустрічаємось із Растіньяком, добрим хлопцем, який приїхав до Парижу отримувати освіту. І Париж надав йому освіту - простий і чесний хлопець перетворився на багача і члена кабінету міністрів, він підкорив Париж, зрозумів його закони і викликав його на двобій. Растіньяк переміг Париж, але знищив себе самого. Він свідомо вбив в собі хлопця із провінції, який любив працювати на винограднику і мріяв отримати юридичну освіту, щоб поліпшити життя своїх матері й сестри. Наївний провінціал перетворився на бездушного егоїста, тому що інакше в Парижі не вижити. Растіньяк пройшов через різні романи "Людської комедії" і набув значення символу кар'єризму і горезвісної "соціальної успішності". Максим де Трай, родина де Ресто постійно виникають на сторінках різних творів, і в нас виникає враження про відсутність крапок наприкінці окремих романів. Ми читаємо не зібрання творів, ми роздивляємось величезну панораму життя. "Людська комедія" є яскравим прикладом саморозвитку твору мистецтва, який ніколи не зменшує величі твору, а навпаки - надає йому величі чогось наданого від Природи. Саме такою могутньою, набагато перевищуючою особистість автора, і є геніальна творчість Бальзака.
Проспер Меріме, ніколи не мав такої слави і авторитету, як Стендаль або Бальзак. Але це на зменшує значення його творчості. Художній розвиток Меріме виявився найтіснішим образом пов'язаним із ходом суспільного життя його країни, хоча сам письменник не намагався цей зв'язок публічно обґрунтувати або публіцистично задекларувати. Важливу
Loading...

 
 

Цікаве