WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → О.С. Пушкін в дитячій літературі - Реферат

О.С. Пушкін в дитячій літературі - Реферат

сімох":
Ще з ночі в нього все ходором ходить,
Виоре нивку, заскородить,
Піч затопить, усе заготує, закупить,
Яєчко спече та сам і облупить.
Балда сміливий, спритний і винахідливий, завдяки чому вийшов переможцем і в змаганні з чортами, забрав у них ту подать велику, за якою послав його піп.
Працьовитий, добрий, розумний і другий позитивний герой з казок Пушкіна - дід ("Казка про рибака та рибку").
Кращими рисами характеру, притаманними людям з народу, наділяє О.С.Пушкін царівну. Вона гарна хазяйка: в теремі богатирів до ладу прибрала, "засвітила богу свічку, розпалила жарко пічку...". Богатирям вона пошану віддала:
... Низько в пояс уклонилась,
Лагідно перепросилась,
Що, мовляв, до них зайшла,
Хоч непрохана була.
Коли її пригощають, то від "зеленого вина відмовляється вона, пиріжок лиш розломила та шматочок відкусила".
Царівна вміє щиро і вірно кохати. Коли семеро братів, молодців-богатирів, пропонують їй обрати поміж ними чоловіка, вона відповідає, що в неї є наречений - королевич Єлисей. Відповідь ії дуже нагадує відповідь сільської дівчини:
"Ой ви, хлопці молоденькі,
Братики мої рідненькі!..
Як неправду я повім,
Божий гнів спаде на мене!
Що чинить? Я ж наречена!"
Царівні властиві кращі риси російської жінки: скромність, простота, сердечність, чуйність, любов до праці, вірність слову. Образ прекрасної царівни Лебедиці, яка є символом дівочої краси, оспіваної в народних піснях, створює Пушкін у "Казці про царя Салтана...".
Своєю невиданою красою вона
Денне світло затіняє,
А вночі, як сонце, сяє,-
Місяць у косі блищить,
На чолі зоря горить
А сама вона, як пава,
Походжає величаво,
Як розмову поведе -
Наче горлиця гуде.
Серед образів позитивних героїв у казках Пушкіна особливо приваблює малого читача славний і могутній богатир князь Гвідон, який врятовує життя своє й матері. Гвідон винахідливий, сміливий, має неабияку силу:
Ломить він од дуба сук,
У тугий згинає лук,
Від хреста шнурок шовковий
Натягнув на лук дубовий,
Рівну гілочку зломив,
Стрілку легку загострив
І пішов пополювати,
Дичину роздобувати.
У казках Пушкіна тісно переплітаються фантастика з реалістичним змалюванням тогочасної дійсності. Реалістично змальований піп ("Казка про попа і наймита його Балду"), цариця, взаємини між нею і царівною ("Казка про мертву царівну"), "ветха землянка", в якій жили дід і баба ("Казка про рибака та рибку"), але в усіх казках знаходимо і фантастичні образи, фантастичні перетворення: лебедиця перетворюється в дівчину, мертва царівна воскресає, білка золоті горішки гризе, золотий півник охороняє кордони держави, бісенята змагаються з Балдою та ін.
Фантастиці Пушкін надає реалістичного обрису, навіть чортів поет змальовує так, що вони не лякають, а викликають сміх:
Виринуло те бісенятко,
Занявчало, як голодне кошенятко.
Після змагання з Балдою бісеня зовсім знесилилось, воно, "висунувши язик, мордочку піднявши", прибігло, задихаючись, "мокре геть, лапкою втираючись".
Письменник використовує зменшувально-пестливі іменники (бесенятко, кошенятко), виразні порівняння (сама вони, як пава; розмову поведе - наче горлиця гуде).
Значне місце в казках Пушкіна займає природа. Інколи вона співчуває героєві. Так, у "Казці про царя Салтана..." "хвиля вільна водяна бочку винесла легенько і відлинула тихенько". Кілька разів змінюється стан моря в "Казці про рибака та рибку", воно по-різному реагує на капризи і бажання ненажерливої баби, засуджує її поведінку. Спочатку, коли дід прийшов до моря, воно злегенька задрало, коли прийшов вдруге, скалаламутилось синє море, втретє - неспокійне сине море, а вчетверте приходить старий - почорніло синє море. Коли ж стара захотіла бути морською володаркою, щоб рибка золота була в неї на побігеньках, море сердито почало бушувати, піднімати розгнівані хвилі - ходять хвилі, і стогнуть, і виють.
Як і в усній народній творчості, герої казок звертаються до моря, вітру, сонця, благають їх допомогти. Так, князь Гвідон просить "гульливу та швидку" хвилю морську не губити його й матері, а викинути їх на суходолі. Королевич Єлисей, шукаючи свою наречену, розпитує у вітру, місяця, сонця, чи не знають вони, де царівна молода. І сили природи вступають у розмову з героєм: ясне сонечко дає йому пораду, білолиций, ясноокий місяць заспокоює, а вітер, "гордий володар", допомагає знайти наречену.
Надзвичайно проста, виразна і лаконічна мова казок Пушкіна, в них мало епітетів, метафор, порівнянь. У розповіді переважають іменники, дієслова. Наприклад, біс "під кобилу підліз, та натужився, та напружився, підняв кобилу, два кроки ступнув, на третім упав, ніжки простягнув" ("Казка про попа і наймита його Балду").
Кількома словами Пушкін вміє намалювати портрет і розкрити внутрішній світ свого героя. Так, наприклад, цариця з "Казки про мертву царівну...":
...Молодиця,
Що й казать, була цариця:
І висока, і струнка,
І розумна, і метка,
Тільки дуже вередлива,
Гордовита та злослива.
Деякі казки О.С. Пушкіна за своєю композицією нагадують народні, вони мають зачин: "Жив старий із своєю старою біля самого синього моря" ("Казка про рибака та рибку") або "Десь-то, в тридев'ятім царстві, в тридесятім володарстві жив-був славний цар Дадон" ("Казка про золотого півника").
У казках Пушкіна зустрічаємо і приказки та прислів'я. Так, царівна Лебедиця каже Гвідону, який збирається одружуватися, що жона не рукавиця, з "ручки жінку не змахнеш та за пояс не заткнеш".
Часто трапляються в казках простонародні і книжні вислови:
Воєводи не дрімали,
Та ніяк не потрапляли:
Ждуть із півночі, аж на -
Лізе з півдня рать буйна...
Мова героїв Пушкіна індивідуалізована, вона є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби ("Казка про рибака та рибку") пересипана вульгаризмами. "Ой дурило ти, недотепа",- кричить на діда зла баба ("Казка про рибака та рибку"). Не краща мова ірозгніваної цариці ("Казка про мертву царівну і сімох богатирів"), яка викрикує перед дзеркальцем: "Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло".
Нерідко О.С. Пушкін користується діалогом, що надає жвавості, динамічності сюжету, виразності мові персонажів, як, наприклад, розмова діда з золотою рибкою, з бабою, діалоги між Гвідоном і царівною Лебедицею, Гвідоном і купцями ("Казка про царя Салтана...") та ін.
Ігровий, веселий ритм властивий значній частині казок Пушкіна (більшість із них написано хореєм).
Казки О.С. Пушкіна мали і мають велике значення для розвитку дитячої літератури; він вперше створив казки гострого соціального змісту, в них немає нудного моралізування, яке було властиве тогочасним творам для дітей; вони виховували і виховують любов до працьовитих, винахідливих, сміливих і мужніх, простих і скромних людей, ненависть до жорстоких, злих, підступних, нероб.
Казки О.С. Пушкіна С.Я. Маршак називає скарбом для людини, яка зростає, бо вони сприяють всебічному вихованню дитини, сприяють вихованню людяності.
З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. "У кожного віку - свій Пушкін. Для маленьких читачів - це казки. Для десятирічних - "Руслан...". В дванадцять-три-надцять років нам відкривається пушкінська проза, "Полтава", "Мідний вершник". В юнацькі роки - "Онєгін" і лірика.
А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і епіграми, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!".
Творча спадщина великого поета -безсмертна.
"Геніальний Пушкін - справжнє уособлення і символ російського національно-історичного буття. В його безприкладній творчій могутності, багатогранності обличчя, небувалій бурхливості розвитку виразилась блискуча обдарованість і могутня сила великого народу, що його породив".
Loading...

 
 

Цікаве