WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда (розширений реферат) - Реферат

Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда (розширений реферат) - Реферат

які не зрозуміли його роману , письменник твердив , що "життя своїм реалізмом завжди псує мистецтво" , а вищим сенсом літератури є "опанування неіснуючого". Ці сентенції викликають негайну асоціацію з діалогом "Занепад мистецтва брехні" , пафосом якого є ствердження згубності для мистецтва тісного звязку з реальністю.
Епатуючи багатьох сучасників , декларації Уайльда , про те , що мистецтво первинне , що воно є вищим від життя , варіюються в його листах і нататках. Наприклад , у рецензії на двотомник Бальзака він пише про те , що герої "Людської комедії" живіші та значніші для читача , ніж сучасники. За спогодами одного з друзів Уайльда , той називав "найбільшою трагедією у своєму житті" (звичайно до увязнення 1895 року)... Смерть Люсьєна де Рюбампре. У мистецтві слова для нього існувала якась самоціль : "Заради однієї фрази ,-- запевняв він А. Конан-Дойля ,-- я викидаю у вікно правдоподібність , а заради епіграми забуваю про правду". Такого роду декларації не важко звести до відомого гасла "Мистецтво задля мистецтва".
В одній з лаконічних рецензій Уайльда читаємо : "Погано , епоха шукає у мистецтві своє відображення", -- і , звичайно ж , згадуємо два поєднаних за змістом афоризми з передмови до "Портрета Доріана Грея".
"Ненависть ХІХ ст. До реалізму - це шаленство Канібана , який побачив себе у дзеркалі"
"Ненависть ХІХ ст. До романтизму - це шаленство Канібана , який не знайшов у дзеркалі своє відбиття".
Втім , у цих афоризмах Уайльд , можливо , сказав більше , ніж намірявся. Тут обєктом його категорично неприйняття стає не тільки приземле мистецтво , що одновимірно тлумачить шекспірівську формулу: "мета мистецтва тримати дзеркало перед природою". У романтизм , і реалізм для письменника це різні обличчя великого Мистецтва , а спотворою Канібаном порівнюється ненависне Уайльдові утилітарне та безлике ХІХ ст. Антибуржуазний пафос , яким позначені кращі творіння Уайльда - митця , скрізь забарвлює його критичну думку , і в такі хвилини питання співвідношення мистецтва та життя , мистецтва та моралі вирішуються вже не так однозначно як у полемічно загострених афоризмах.
"Вам слід звернутися безпосередньо до життя",-- пише Уайльд К.Кернагену , радячи початківцю утриматися від казково-фантастичних побудов і подбати про художнє осягнення сучасної діяльності. Чи був щирим відомий письменник у листі до молодого колеги? Безперечно! Саме інтонація , в якій витримано листа , та його аскетично просте стилістичне оформлення не залишають ніяких сумнівів ; до того ж в інших листах , інтервю , знаходимо у нього аналогічні зауваження. В одному з листів до Б. Шоу він захоплено пише про "благородну довіру" Шоу до драматичної цінності простих життєвих фактів. Серед найбільших літературних авторитетів Уайльда центральне місце посідають великі реалісти: Бальзак , Тургєнєв , Флобер , Джордж Елліот , Достоєвський , Толстой. При тому творець "Доріана Грея" не бачить у книгах улюблених майстрів "дзеркального" відображення життя. Його приваблює реалізм , як "художній склад розуму" (скористаємося з вислову Е. Ауербана). Наприклад , його імпонує вимисел у романі Достоєвського , але цей вимисел , на думку рецензента , виростає на грунті чудового знання реальності.
Інерційному поглядові на Уайльда як на адепта "чистого мистецтва" різко суперечать критичні міркування письменника про "чисту форму". Так , у рецензії на поетичну збірку Суїнберна він , віддаючи належне мелодійності цієї поезії , сприймає її вельми критично , оскільки не знаходить у ній поетичної ширості - "душі". "Жовта книга" , більшість авторів якої були стурбовані проблемами "чистої форми" , здається йому "нудною та бриткою".
Було б невірним говорити й про соціальну індеферентність Уайльда - критика. В одному із оглядів , які було вміщено в журналі "Жіночий світ" , чітко висловлено думку про соціально-політичні передумови та функції мистецтва у різні часи. Торкаючись соціально-політичних причин негативного ставлення в Англії до його ранньої пєси "Віра , або Нігілісти" чи заборони британською цензурою сценічного втілення драми "Саломея" , Уайльд висловлює переконання , що "квіти мистецтво" ростуть у чарівному садку , далеко від соціальних колізій та пристрастей.
Питання про взаємини мистецтва та моралі , одне з найгостріших в естетиці митця - дебатується в його есеїстиці. Широко відомі афоризми , згідно з якими "нема книжок моральних або аморальних , але є книжки які добре чи погано написані", а етичні симпатії художника народжують лише "непростиму манірність стилю". Однак прислухаймося до "відвертішого" Уайльда.
У рецензії на книгу В.Вітмена він схвалює "високі моральні цілі" , властиві творчості американського поета. Обурення викликає в нього тодішня театральна цензура , яка "відбиває бажання до художнього осягнення моральних і високих тем". Його ображає і дивує те , що рецензенти - філістери вважають , "Портрет Доріана Грея" книгою аморальною. Уайльд - критик наголошує на етичній проблематиці в творах класиків та сучасників , більше того - він не приховує і власного інтересу до цього кола проблем.
Зовсім не виключено , що , знайомлячись із наведеними фрагментами рецензії , листів чи інтервю , читач не утримається від сумнівів. Чи то насправді О.Уайльд? Куди поділася його любов до парадоксів? Коли ж слід йому вірити , які декларації брати всерйоз? Коли він щирий , а коли кокетує з істиною?
Однозначно відповісти на кожне з цих запитань нелегко. Творця "Чарівних казок" та "Портрета Доріана Грея" важко зрозуміти без урахування разючих протеріч у його теоретичних постулатах , так само як і численних розбіжностей між цими постулатами та художньою практикою. До того ж літературно-естетичні переконання протагоніста естетичного руху часом ховалися за життєвою позою світського денді , яка була для Уайльда складовою частиною не тільки побутового , а й літературного етикету , що його було народжено "жовтими 1890-ми роками". Прагнення ігнорувати цю суперечливість
Loading...

 
 

Цікаве