WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Мистецтво абстракціонізму - Реферат

Мистецтво абстракціонізму - Реферат

картин поч. ХХ ст. присвячено небесним знаменням. Саме небо в мистецтві посіло чільне місце і в прямому, і в метафоричному плані. Розглянемо основні сакральні мотиви в системі символів живопису авангарду. Одним із найпоширеніших як у фігуративному, так і в абстрактному живописі поч. ХХ ст. є мотив райдуги. Цей мотив відомий у культурі середньовіччя й народному мистецтві. Можна провести аналогію з творами авангардистів і зробити висновок про загальну символічну значимість цього мотиву, сприйнятого митцями поч. ХХ ст. на інтуїтивному рівні. Мотив райдуги, світла, каменя поширений у творчості Д.Бурлюка, О.Гуро, В.Кандинського, К.Малевича та ін. Наявна аналогія символіки цих основних мотивів з християнськими символами. Крім Біблії (Старого Завіту) та Євангелія, символи райдуги, світла, каменя зустрічаються у працях святих отців (Св. Діонісій Ареопагіт, Г. Новий Богослов, Максим Сповідник), творах Гр.Сковороди, О.Афанасьєва, О.Потебні, В.Соловйова, А.Бєлого, В.Іванова, О.Ільїна, Н.Лосського та ін.
Метод зображувальної творчості художників авангарду можна визначити як інтуїтивізм, сходження від позасвідомого до свідомого осягнення ідеального у зримих, матеріальних формах природного буття. Внутрішня форма, за термінологією О.Потебні, архетипи, реальні символи, що існують поза часом і простором, здолати який прагнули родоначальники авангарду. Найважливішим їхнім завданням було пізнання простору.
Витоки абстракціонізму, його генетичний зв'язок з реалізмом і з давнім мистецтвом збереженим народом, найочевидніші у творчості В.Татліна. Найважливіше те, що в цьому генезисі проступають діалектичні закономірності, менш помітні у творах Кандинського й Малевича. Порівняно недавно сама ідея про зв'язок народного мистецтва з абстракціонізмом могла видатися блюзнірською. Проте факти свідчать, що реалістичний та "безпредметний" живопис - у вигляді оконтурених фарбою відбитків рук та у вигляді проведених пальцями безсистемних "макаронів" на вогких глинистих стінах печер - з'явився одночасно з появою людини сучасного антропологічного типу. З того часу вони співіснують. Причому реалістичний напрямок характерний для порівняно стабільних періодів людства, а абстрактний - для періодів соціальних катастроф. За цією закономірностю стоять, зрештою, різні типи сприйняття світу: аналітичне й образно-інтуїтивне, яке зберігається в народній, общинній за своїми підвалинами, культурі. Християнство та язичництво об'єднані в живописі авангарду на основі спільної для них гармонійності.
Вершиною проникнення В.Татліна у формальний устрій давньоруського живопису з освоєнням величезної життєдайної енергії, яка вкладена в цей лад, композицію, колір, лінію, ритм, стала славетна "Натурщиця" (1913). Художник сприйняв ікону не крізь її духовність, а крізь її енергію, втілену в активному формотворенні, конструюванні моделі світу, в тому, що стало програмою його власної творчості. Ця сила вираження контррельєфів (а потім декорацій) виникла у художника багато в чому завдяки освоєнню ним давньоруської художньої спадщини, у якої він, відмовившись від духовного змісту, сприйняв надзвичайно виразну мову форм, що втілює космічну гармонію та енергію. У своїй матеріальній речовинній формі давньоруські ікони демонстрували різноманітні можливості формального розвитку живопису. Для О.Екстер витоками були відкриті світоносні кольори ікони та вітражу.
Абстрактні твори В.Кандинського мають в основі архетипи райдуги, вершника-змієборця, світової гори та ін. Трактування його основних композицій №6 та №7 у контексті символіки Апокаліпсиса виявляє взаємозв'язок просторової системи художника з ідеальним для нього простором давньоруського храму. На противагу мистецтву середньовіччя, яке ґрунтується на стрункій системі будови всесвіту і відтворює її в гармонійно ясних формах, народжене в умовах кризи, абстрактне мистецтво гармонії не має. Воно прагне до неї, але в основі його - хаос, дисгармонія. Подібно до свого героя Георгія Побідоносця, Кандинський прагне у живописі подолати хаос і зло бездуховного світу. Симфонічна композиція для нього - аналог світу з його різноманітністю. Катастрофічне відчуття світу виражають в композиції №6 та №7, які втілюють протиборство сил світла й пітьми. Текст Апокаліпсису є ключем для сприйняття композицій №6 та №7. Він - головна тема імпровізаційних варіацій художника.
Головним героєм творів К.Малевича неопримітивістського періоду був селянин. Художник спромігся передати вражаючу силу людини, далекої від цивілізації, але гармонійної завдяки зв'язку з землею. Це відчуття спрямовувало живописця на використання монументальних форм, канонічних для зображення святих у давньоруських композиціях, у новій функції - при зображенні селян. Як і в іконах, у композиціях Малевича 1900-х рр. відсутнє індивідуальне начало. Творче спрямування живописця - на загальнозначиме й родове. Малевич використовує два типи давньоруських композицій: 1. Тип передстояння - коли святий стоїть у фронтальній позі перед оберненим до нього віруючим; 2. Тип лицевого іконописного образу (Спас Нерукотворний). Реалізм він розумів як виявлення образу світу. За допомогою мистецтва він прагнув змінити світ і відкрити людям обрії нового космічного світу. Свої прагнення Малевич не міг втілити жодним іншим засобом, крім символічного. В цьому плані давньоруське мистецтво мало для нього значення певного символу та взірця. Він використовував стародавню геометричну символіку. У Малевича символ стає багато в чому індивідуальним знаком, який не має загальнозначимого змісту. Але оскільки Малевич визнавав у своєму розумінні - як "додатковий елемент" - спадкоємність культур, то, виходячи з давнього архетипу геометричних образів, можна припустити, що сприйнята на індивідуальному рівні образність геометричних знаків давньоруського іконопису могла увійти до йогознакової системи. Дано символічну інтерпретацію "Чорного квадрата", трактованого його автором в якості Ікони нового часу. Засобами живопису Малевич створював космічний простір, щоб людина могла спрямувати свій дух вгору. Мистецтво художника набуло магічних функцій. Малевич інтуїтивно прийшов до створення в картині структури світу, а не його предметної оболонки. Митець створив нову систему художньо-образного мислення, яке має підгрунтя в давньоруській культурі й народній творчості.
Можна зробити висновок, що приклад українського та російського абстракціонізму поч. ХХ ст. засвідчує кровний зв'язок реалістичного й абстрактного напрямків у живописі. Перший є безперечною основою та сховищем художніх традицій. Але другий здійснює болісні, однак необхідні прориви до нових рубежів сприйняття й художнього осмислення буття, беручи на себе функції пізнання в ті моменти, коли це не здатне зробити понятійне мислення та реалізм, що тяжіє до нього. Цей приклад свідчить, що абстракціонізм початку ХХ ст. не був якимось винятком із загального руху діалектичного розвитку культури. Подібно до періодичних проявів "абстракціонізму" в доісторичному минулому (та пов'язаної з ним коренями середньовічної Русі), український та російський абстракціонізм пройшов шлях - дуже стислий - від безперечного реалізму (В.Васнецов, М.Нестеров, ранній М.Врубель) - крізь все більше насичення його символікою (М.Врубель, М.Бойчук, М.Реріх, П.Кузнецов, К.Петров-Водкін) та ламання його форм (К.Петров-Водкін, О.Шевченко, А.Лентулов, О.Екстер, М.Ларіонов, Н.Гончарова) - до безперечного абстракціонізму (Н.Гончарова, М.Ларіонов, О.Шевченко, О.Екстер, П.Філонов, К.Малевич, В.Кандинський, В.Татлін). Початкові види абстракціонізму - супрематизм, контррельєфи - закономірно увійшли в практику нашого технічно оснащеного світу. Вони лягли в основу виробничої та іншої психології, архітектури, дизайну. Абстракціонізм здійснив те, що виявилось не під силу реалістичному напрямку мистецтва: олюднив промислові матеріали й технічні діяння, допоміг людині адаптуватися в космічних масштабах простору й часу. І важливе значення в становленні нового напрямку мистецтва ХХ ст. мало відродження традицій давньоруського мистецтва.
Використана література
1. Енциклопедія мистецтва. - М., 2000.
2. Про авангардизм / За ред. Смирнова С.А. - М., 1996.
Loading...

 
 

Цікаве