WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Мистецтво абстракціонізму - Реферат

Мистецтво абстракціонізму - Реферат


Реферат на тему:
"Мистецтво абстракціонізму"
Наприкінці 40-х років - початку 50-х усі школи західного мистецтва, зокрема сюрреалізм, були відсунуті на задній план абстракціонізмом (від лат. abctractio - далекий від дійсності).
Абстракціонізм (лат., віддалення) - течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Найвідоміше визначення абстракціонізму належить апологету цього напряму, французькому мистецтвознавцю та художнику М.Сефору. Він називав абстрактним будь-яке мистецтво, яке не містить у собі жодного нагадування про дійсність, жодного відгуку цієї дійсності. Це - "безпредметне" мистецтво. Дійсно, на полотнах абстракціоністів важко знайти що-небудь, що нагадувало б звичайний світ, що оточує людину.
Абстракціонізм можна вважати досконалою перемогою принципів дегуманізації мистецтва. Такими прин-ципами є: безсюжетність; подолання антропоморфічного способу художнього існування (відмова від зображення людських якостей, особливостей мислення, що програмує наше сприйняття реальности); антиміметичність (ненаслідування форм реальности, відмова від її відтворення); структурна хисткість, дисгармонія, недовизначеність і формальний вихід у "повний нуль"; створення принципово відмінної мови тексту, нової граматики, правилами якої є довільність, рух, ритм, розташування у просторі кольорових мас. Абстракціонізм - не відображення зов-нішнього і внутрішнього світу, а творення іншої реальности, суверенної гармонії безвідносно до дійсности й людини.
Апофеоз абстракціонізму сягає другої половини XX ст. Проте його витоки слід шукати на початку століття, коли були створені перші абстрактні композиції та здійснені спроби розробити відповідні теоретичні засади. Першим художником та теоретиком абстракціонізму вважається Василь Кандінський. Його захоплення експресіонізмом було недовгим і вже в 1912р. в книзі "Про духовне в мистецтві" він висловлює кредо абстракціонізму. Переконаний ідеаліст, людина з яскраво вираженими релігійними почуттями, В.Кандінський не приймає дійсності, вважаючи, що митцю не потрібне те, що його оточує. Єдиний предмет творчості, що заслуговує на увагу митця, - це його власний духовний світ, стан власної душі. Символами цього стану можуть бути лише "чисті", взяті самі по собі, лінії, барви, форми. Наприклад, за В. Кандінським, жовтий колір є символом безумства, синій кличе людину в безкрайні простори, свідчить про прагнення до надприроднього, чистого, зелений символізує ідеальну гармонію, а фіалковий - хворобливість, згасання і тому подібне.
Нове покоління абстракціоністів, яке прийшло в мистецтво після другої світової війни (Дж. Поллок, В. де Кунінг та ін.), продовжуючи пошуки абстракціоністів початку століття, розробило нові прийоми та засоби. Зокрема, американський живописець Джексон Поллок (1912 - 1956) став засновником "абстрактного експресіонізму". Акцент він зробив на самому процесі художньої творчості, який стає самоціллю. Звідси бере початок так званий живопис - дія. В процесі роботи художник хаотично, імпульсивне накладає фарби на полотно. Для цього використовуються не лише пензлі, але й палиці, ложки тощо. Все це відповідало принципу психологічного автоматизму, який застосовувався і в сюрреалізмі.
Абстракціонізм - явище надзвичайно суперечливе в культурно-естетичному відношенні. З одного боку, експерименти абстракціоністів у галузі гармонізації кольору та форми активно використовуються художниками різних напрямів, застосовуються в дизайні, прикладному мистецтві, кіно, театрі, на телебаченні. З іншого - абстракціонізм фактично знімає критерій художньої майстерності та відкриває шлях у мистецтво людям, далеким від нього.
Середньовічне й народне мистецтво та традиції живопису авангарду мають спільну основу - колективну народну пам'ять, в якій закріплені етичні й естетичні ідеали етносу. Найважливіший ключ до розуміння сакральної спрямованості авангарду в живопису - століттями апробована мова образів, символів та прийомів давньоруського живопису. Православ'я дає живопису іншу основу. У православній іконі зображено "обожену" плоть Боголюдини чи святого. Тому дуже важливі золотий ассист або пробіл - еманація Бога й божественного начала в людині. Преображена плоть втілювалася абстрактною, спричиненою боголюдським станом, мовою зображення. Ця мова була спрямована абстрагованою від чуттєво-конкретного матеріального світу. Але з її допомогою протягом тисячоліть відтворювалася реальність, видима "очима розуму".
Якщо святі бачили духовну реальність, то чому не могли її бачити художники-містики напруженого апокаліпсичного часу поч. ХХ ст.? Звичайно, на іншому рівні - не по вертикалі, а іноді інфернально. Не золото божественної еманації, а сутінки нижнього астралу, не на основі знань, а на ґрунті підсвідомості поза часом. Культуролог С.Аверінцев розглянув теорію Юнга у праці "Аналитическая психология К.Г.Юнга и закономерности творческой фантазии". Але набагато раніше теорія образу О.Потебні дала підгрунття для творчості самих митців досліджуваного нами періоду. Спираючись на архетипи, ми можемо проникати в надособові образи абстрактного мистецтва. Наприклад, теми кола й райдуги в картинах В.Кандинського можуть бути сприйняті й через підкупольне зображення Христа Пантократора в образі світла (про що свідчить райдуга). Художники авангарду прагнули створити просторову систему, яка б вводила глядача в інший відносно матеріальної реальності світ. Для Кандинського ідеалом був простір давньоруського храму. Кожен митець інтуїтивно прокладав свій шлях у прозрінні містичної реальності. Так, П.Філонов йшов від архетипу троянда, сприйнявши її як ключ до знайдення цілісної всеохоплюючої матерії, "з якої складається все", він створює "Квіти Світового Розквіту" й вводить глядача в Світовий Розквіт. У його живописі поступово відбувається розчинення маси у просторі. З матерії знімаються щільні покрови. Після революції 1917 року від рослинного першообразу він переходить до кристалоподібного. Його картини начебто зіткані з дорогоцінних каменів. (У цьому плані його безпосереднім попередником був геніальний М.Врубель). До мотиву рослин, а далі каменя-кристала на той час звертався М.Андрієнко-Нечитайло та ін. У поезії та теорії символізму особлива роль у містичному сприйнятті дорогоцінного каменя належить В'ячеславу Іванову.
Прагнення художників авангарду створити особливий простір, подібний до іконописного, мало підґрунтя в давньоруському мистецтві. Інтер'єр храму символізував Горний Єрусалим, описаний в Одкровенні Іоана Богослова (розд. 21) як такий, що складається із золота й дорогоцінного каміння. У християнському мистецтві імітацією дорогоцінного каменя стала смальта. Вітражу віддали належне й попередники авангарду М.Врубель, В.Кандинський, О.Екстер, А.Лентулов. Важливо відзначити спільність шляху художників від органічного світу (рослинне начало, мотив квітки, розпливчастість абстрактних форм) до кристалічного просторунеорганічної матерії, до вічної геометрії. Кристал ми бачимо у творчості М.Андрієнко-Нечитайло та ін. Не випадково К.Малевич так шалено боровся з природною органічною кривою, вилучаючи її зі своїх картин-ікон, вікон у нескінченний простір чорного Космосу, з якого він разом з атеїстами намагався "скинути" Бога. В іконографії Спаса Нерукотворного він зображав самого себе. Оскільки, за висловом В.Фаворського, "форма змістовна", він, подібно до ікони, мусив оцінювати самого себе, свої вчинки. Якщо Малевич - Антибог, то в "Чорному квадраті" (1915), розмір якого, як і славетного Спаса Нерукотворного з Третьяковської галереї дорівнює 79х79, світові явлена антиікона. Крайній егоцентризм, богоборство призвели до божевілля Врубеля. Властиві вони й деяким художникам авангарду. Татлін прагнув видертися в небо, будуючи Вавілонську вежу ХХ ст. - "Вежа ІІІ Інтернаціоналу". Може це богоборче начало й було тим тупиком, що не дозволив митцю ХХ ст. віднайти жадану гармонію - втрачений взаємозв'язок людини з природою, з іншими людьми, з Богом. Та все ж мистецтво авангарду повертало митця до його забутої ролі поводиря, пророка, який засвідчує реальність ідеального світу.
Багато
Loading...

 
 

Цікаве