WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Творчість Софії Караффи-Корбут - Реферат

Творчість Софії Караффи-Корбут - Реферат

Міжнародній книжковій виставці в Канаді ілюстрований нею "Кобзар" Тараса Шевченко був відзначений першою премією. Але диплома вона так і не побачила. Зате в тім знаменному 1968-м одержала першу звісточку від батька. Він був на виставці і довідався про існування дочки на прізвище. Два роки теплого переписування і надій мали сумний фінал - Петро Караффа-Корбут умер, не дочекавшись зустрічі.
А перед художницею відкривалися всі нові перспективи, видавництва пропонували роботу, відкривалися виставки. Але щось не поспішали визнавати її заслуги перед українською культурою і мистецтвом. 50 найменувань книг, що вийшли тиражем більш шести мільйонів екземплярів, не мали ваги в 1995 році, коли Музей Івана Франко, львівське видавництво "Каменяр" і Український поліграфічний інститут її висунули на здобуття Шевченківської премії. Прізвища майстра-графіка навіть не було в списку здобувачів. Зате внаступному році Караффа-Корбут була названа серед претендентів, хоча і так було ясно, що це всього-на-всього спізніле вибачення, незграбне і нічого не значуще...
Художницю завжди залучали літературні персонажі з заколотною душею. Тому останні роки свого життя вона віддала двом самим значним добуткам української класики: поемі Івана Франко "Іван Вишенский" і драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". З приголомшливою глибиною думки вона втілила в художні образи здавалося б хрестоматійні персонажі, відомі кожному школяреві. І вони стали зовсім іншими, обновленими, багатогранними, що не укладаються в традиційні рамки "теми й ідеї". На жаль, обидві книги, уже смакетированние, порошаться у видавництвах "Каменяр" і "Веселка". Бідна держава не в змозі профінансувати мало-мальськи пристойний тираж. А книги, за свідченням відомих мистецтвознавців, гідні найвищої похвали.
Унікальна художниця ніколи нічого не просила для себе і не вміла працювати ліктями, щоб одержати нагороду з рук влада що претримають. Віддайте їй належні почесті хоча б після смерті. Хоча вони вже нікому не потрібні. Потрібні книги, особливо ті, що вона так натхненно ілюструвала, боячись не встигнути...
Як згадують її подруги ще зі студентських часів Віра Плесканко та Марта Токар, Софія Караффа спочатку навчалася на відділі живопису і була найбільш майстерною в композиції, що не раз помічав Роман Сельський: "Ну, панно Соню, ви вже всім допомогли?" - запитував він, усміхаючись. Соня лише червоніла... Віра Плесканко переконана, що перехід Караффи на відділ графіки - це відповідь на тодішні закиди у формалізмі: справді, соцреалізму в її живописних полотнах не було і дрібки.
Але довчитися на графіці Софії не судилося - відділення закрили, а студентам запропонували продовжити навчання в інших закладах. Зберігся наказ: у ньому йдеться про рішення скерувати студентку Караффу-Корбут на п'ятий курс Київського художнього інституту. Однак до столиці вона не поїхала - перейшла на відділ кераміки. І її дипломною роботою була тарілка "Богдан Хмельницький", яку й нині зберігають в архівах нинішньої Академії мистецтв.
Декілька років праці на скульптурно-керамічній фабриці з її традиційним асортиментом змусили Софію Петрівну шукати себе в іншому. Вона звернулася до книжкової графіки. Дванадцять осяйних малюнків про неслухняну дівчинку Марічку без тексту не мали шансу на втілення. І художниця попросила поета Миколу Петренка, щоб він написав вірші. Так з'явилася книжечка "Марічка невеличка", з якої й можна вести відлік Караффиної книжкової графіки.
Поліграфічна спроможність того часу не давала змоги виявити творчі засади молодої мисткині, яка прагнула гармонії: щоб текст, ілюстрації, обкладинка, шрифт, текстура паперу - все відповідало задуму, було єдиним мистецьким цілим. Єдине, чого не могли спотворити в друкарні, - це органічного танку лінії (так назвала у своїх спогадах особливість графіки Караффи Людмила Семикіна).
Шістдесяті роки стали часом її пошуків, які втілилися в найповнішу на той час Шевченкіану, а понад тридцять ліноритів, зменшених в обсязі до книжкових ілюстрацій, прислужилися до видання "Кобзаря" Тараса Шевченка. Ця книга і презентувала 1968 року Україну на Всесвітній виставці в Канаді, де отримала найвищі оцінки журі...
Неможливо сказати про всі книги, тексти яких поглибилися та поширилися завдяки ілюстраціям Караффи-Корбут. Але два видання, що були чи не найдорожчими для мисткині, заслуговують особливих слів. Шкода, що їх не побачила сама Софія Петрівна. Це поема "Іван Вишенський" Івана Франка та драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки.
У 1953 році закінчила Інститут прикладного та декоративного мистецтва. Пробувала себе у кераміці, живописі, вітражах. Та найповніше її талант розкрився у графіці.
Протягом 1961-2001 років побачили світ 60 книжок з її ілюстраціями. Плідно співпрацювала з видавництвами "Дніпро", "Веселка", "Каменяр".
Вершиною творчості художниці став великий цикл ілюстрацій до поеми Івана Франка "Іван Вишенський", над яким вона працювала 13 років. Завершила свою творчість Караффа-Корбут ілюстраціями до драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Померла Софія Караффа-Корбут 29 листопада 1996 року. Похована у селі Куткір Буського району. Таким був її заповіт.
Її земна краса творила красу мистецьку, уникаючи ідеологічних обмежень, принципів соцреалізму. Вона була вільна, тому її роботи - це танок чистої лінії, це буйна пишнота української душі, тієї натури, яка і сама ніколи не зламається, і ніколи не посягне на іншу натуру.
У 1984 році, на своє шістдесятиліття, художниця планувала влаштувати виставку своїх творів. Але керівництво Спілки художників забракувало чимало пропонованих ювіляркою робіт. І вона вилила свій гнів і біль у листі до Ольги Борейко: "Я з дуже чемною міною подякувала за честь і відмовилася від ідеї виставки категорично. Мене то все доконало. Я так працювала ціле життя, ніколи не відпочивала... Того літа одинокий раз була на балконі дві години. Навіть оті свої легені закапарені не провітрила, все робила і робила на совість! Наші великі критики-самозванці затруїли мені все нутро. Плюгавці неграмотні. Саме не вміє взятись за олівець, але писок має,
Loading...

 
 

Цікаве