WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Вишивка. Декоративний рушник - Дипломна робота

Вишивка. Декоративний рушник - Дипломна робота

та інтер'єрного ткацтва з цих районів. А мистецтво покутського краю вимагає до себе посиленої уваги з боку мистецтвознавців, музейних працівників та етнографів.
Чудові вишивки білим по білому, жовтим по білому у селах Снятинщини, Вишивки цього району завжди йдуть поруч з виколюванням та циркою, що надає їм специфічного ажурного звучання.
Відголосок давніх історичних подій таїть у собі одяг села Серафинці Городенківського району, де старші жінки заплітали 10-12 кісочок, носили на голові чалму, вбирали щось схоже до українського жупану. У вишивці ж залишилися принципи турецького, східноукраїнського та місцевого народного орнаменту.
Вишивка Покутського краю вражає багатством і різноманітністю локальних художніх традицій. У наш час відбувається активний творчий розвиток традиційної вишивки. З'явився новий незнаний раніше вид, - вишивка інтер'єрного, обрядового призначення. Крім ноші, вишивають у кожному гуцульському та покутському селі серветки, доріжки, накидки, пошивки, скатертини, кімнатні та кухонні комплекти, рушники.
У колекціях Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття чітко простежуються особливості вишивки Коломийщини. Орнаментальні мотиви вишиваного виду мистецтва тут - найрізноманітніші, про що свідчать самі назви: "ружі", "конюшинка", "вазонова", "драбинка"...
Серед багатьох знаних технологій вишивки в нашому краї найхарактернішими є хрестик, настелювання, низь, рідше - виколювання та вирізання. Увагу науковців привертають вишивані вироби із села Корнич кінця XIX - поч. XX століть. Характерними в цьому відтинку часу є оригінальні мотиви під назвою "розколена рожа". Своєрідні композиції маємо також у печеніжинських вишивках з чорними мотивами на червоному фоні. Цікаві роботи з Сопова та Вербіжа. Їх стримана структура рисунку, обрамлена вузькою смугою з ще вужчими поверхницями, свідчить про дещо відмінний смак і характер, яким наділені гуцули високогір'я.
Вишукані естетичні смаки притаманні й чоловічим сорочкам з Великого Ключева. Вузька орнаментальна смужка плавно лягає навкруг шиї, легко спадає на пазухи й оповиває низ рукавів. Невибагливі, два-три здрібнілі геометричні елементи узору створюють враження мережаного мерехтіння, підкреслюючи цим монументальність білої чоловічої сорочки.
Цілковито протилежними в колористичному і орнаментальному звучанні є повоєнні сорочки з Назірної. В одному плані їх вуставки строго геометричні, вкладені в чіткий рапорт поперечної смуги, в іншому - на передплічній частині рукава ніби осібно виростає вазон, часто зображуваний в одній кольоровій гамі з різними тонами відтінків, проте навколо шиї та у викінченні нижньої частини рукавів переважає вузький пасок геометричного узору.
Так звані "чорнобриві" геометричні композиції характерні для чоловічих та жіночих сорочок, які вишивають у Мишині й Ковалівці. Їх орнамент здебільшого чітко графічний, геометричний. Тут органічно вплетено стилізовані рослинно-квіткові елементи, які на загал творять враження геометричного рисунка, що особливо гармоніює в загальному ансамблі народного одягу.
Далеко за межами України було відоме мистецтво талановитої вишивальниці з Коломиї Михайлини САБАДАШ (1912-1996 рр.). її творчість захоплювала і продовжує захоплювати багатьох мистецтвознавців та численних шанувальників прекрасного. Справжні твори мистецтва цієї майстрині - воістину поезія барв та візерунків, де віддзвонює глибинне знання скарбниці народної творчості. Кожен візерунок - логічно довершений творчий задум у образі "Дніпрової кручі", "Квітучої левади", "Подарунка матері", "Чорнобривців"... Гармонія, вишуканість, багатобарвність і водночас природність - риси, притаманні творчості Михайлини Сабадаш, Виставки її творів завжди збирали багато зацікавлених, і не мало значення, де експонуються її твори: чи в Києві, чи у Львові, чи десь за кордоном.
При безпосередній опіці нашої установи, ще при житті майстрині, в її садибі запрацював музей "Вишиваний рушник". Тут побувало багато люду не тільки з України, але й з-за кордону. У видавництві "Мистецтво" п'ятьма мовами вийшов альбом вишивок Михайлини Сабадаш який, блискавично розійшовся по світу, представляючи широкому загалові коломийське мистецтво. Відрадно, що ще за життя цій талановитій жінці було присвоєно звання "Заслужена майстриня народної творчості України", але прикро, що з відходом у вічність вмерла і її справа життя. Нині приватний музей давно вже не діє, а високо вартісні вишивки десь сиротяться без уваги як родини майстрині, так і громадськості та владних структур. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського володіє мізерною колекцією неповторних творів цієї коломиянки і, на жаль, через скруту не в змозі придбати високомистецьку авторську колекцію, щоб зберегти її і донести як частину національної реліквії нащадкам.
Ще одним воістину феноменальним явищем у Коломиї є творчість заслуженої майстрині народної творчості України Євгенії ГЕНИК, яка створила тисячі творів високого мистецького ґатунку в техніках вишивки, ткання та бісеру. Значне місце у своїй творчості Євгенія Геник відводить рушникові. Вишивані чоловічі сорочки та жіночі блузки характерні для раннього періоду творчості майстрині. Реалістична за формою вишивка Євгенії Геник базується на геометричній орнаментиці, основними елементами якої є трикутник у різних комбінаціях та варіантах.
Досконало володіючи всіма техніками вишивання, найулюбленішою технікою майстрині залишається низинка. Клопіткі та скрупульозні прийоми цієї техніки дають можливість створити витончені та графічно чіткі, композиційно продумані багатоколірні твори.
Детальне вивчення традицій вишивання гуцульського та покутського регіонів дає майстрині можливість створювати живописні орнаментальні композиції шляхом поєднання геометричного та рослинного узорів. Орнаментальні мотиви вишивальниці створюють комплекс образів, джерелом виникнення яких єреальний навколишній світ. Завдяки витонченим асоціаціям і багатій фантазії образи її вишивок поєднують нас з природою, занурюють у світ поезії, фольклору, навертають до глибин народного мистецтва й народної мудрості.
Її творчість - це яскраве свідчення професійного переосмислення народної традиції в сучасній інтерпретації, вагомий крок до розвитку новітньої концепції в національному декоративно-вжитковому мистецтві.
ВИСНОВКИ
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Рушник, i правда, можна порiвняти з пiснею, витканою чи вишитою на полотнi. Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження людини, ювiлейнi урочистостi. Рушником накривали дiжу пiсля випiкання хлiба, ставлячи її пiд образами на покутi, дарунковими рушниками перев'язували кумiв i гостей, хлiбом-сiллю на рушнику зустрiчали i зустрiчають зараз дорогих гостей. А ось цiкавий спогад: у перший день огляду озимини йшли в поле гуртом-родом. Попереду батько нiс на рушнику хлiб-сiль; у кошику, накритому рушником, несла рiзне частування мати. На зеленому полi розстеляли рушник, клали їжу. Так робили i в перший день
Loading...

 
 

Цікаве