WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Марія-Софія Дольницька – відома українська малярка (пошукова робота) - Реферат

Марія-Софія Дольницька – відома українська малярка (пошукова робота) - Реферат

збагатити свої виставки творами мистецького емалю. Спілка влаштовувала дві щорічні виставки-. На першій виставці Дольницька мала окрему велику вітрину з багатьма творами і дістала відзначення та особисту подяку бюрґермайстра Бляшке.
Крім щорічних виставок Спілки, Дольницька брала участь у щорічних "Різдвяних виставках" Нової галереї. Виставлені в грудні 1939 праці викликали стільки прихильних голосів у пресі, що деякі журналісти, прагнучи особисто познайомитися з мистцем, відвідали робітню Дольницької. Пресовики були захоплені важкою та надзвичайно тонкою працею в емалі і постаралися докладно описати працю нашої малярки. "Ді Вінер Бюне" від 17 травня 1940 дала своїй статті назву "Кухня чарівниці", і ця назва надовго залишилася в віденській пресі. В таких віденських виданнях появилися широкі інформації про творчість Дольницької: "Ді Павзе" від 10 грудня 1939, "Рундпост" від 16 грудня 1939 та "Фольксцайтунґ" від 25 травня 1940. Критики одноголосне ствердили, що малярка не тільки відновила стару мистецьку техніку, але надала емалеві щось нове, притягаючи своїми талановитими творами. При цьому вони нагадали, що українська малярка виходить з візантійського стилю чи перегукується з ним у творах з релігійною тематикою.
У квітні 1941 з приводу чергової виставки "Спілки жінок-митців" ім'я Дольницької знову не сходило з сторінок преси. Фахівці визнають її досконалу техніку, надзвичайний смак, ясність та чіткість композиції і гармонійність кольорів, при чому висловили жаль, що так мало митців хоче працювати в мистецькому емалі.
З вибухом німецько-російської війни при кінці червня 1941 мистецьке життя у Відні почало занепадати. Не зважаючи на складні життєві обставини, Дольницька ізолювалася від світу і замкнулася у своїй робітні на затишній вулиці, творячи нові мініатюри. На збірних виставках, які відбувалися тільки вряди-годи, появлялися її нові твори - на "Різдвяній виставці" 1943 і на виставці "Спілки жінок-митців" на весні 1944.
Осінь 1944 року: на небі все частіше появляються ескадрильї альянтських бомбовиків, які руйнують місто і унеможливлюють нормальне життя.У перші дні квітня 1945 червона армія здобула Відень: починаються понурі роки окупації і зв'язані з цим арешти видатних українців, які не встигли або не хотіли виїжджати з Відня - ген. Олександра Трекова, д-ра Миколи Залізняка, д-ра Дзеровича, д-ра Окопенка та інших.
У той час мистцеві рідко вдавалося дібратися до своєї робітні, і хоч вона майже не працювала в емалі, мистецької діяльності не переривала. Тепер рисувала олівцем портрети, досліджувала енкавстику, якою цікавилася вже раніше. Ще перед війною, коли їздила до Італії, побачила в Помпеї інструменти для малювання енкавстикою і з цих інструментів зробила собі копії. Тепер хотіла збагнути таємницю цієї старовинної техніки малювання восковими фарбами. Хоч за останній час багато мистців працювало над розгаданням цієї техніки, нікому не вдалося цю загадку розв'язати. Було відоме, що для енкавстики вживався пунійський віск. Свідчення про це залишив римський письменник Пліній, але його відомості не давали повної розв'язки, бо малювання цим моском не давало бажаних наслідків. Лише Марії Дольницькій вдалося відгадати таємницю: пунійський віск треба мішати з морською водою. Цю розв'язку Дольницька подала до відома мистецькому світові, а в 1949 році це занотовано окремою статтею в одному нью-йоркському виданні).
Винахідливість Дольницької особливо виявилася в техніці емалем, в якій вона зробила цілий ряд винаходів і з яких деякі були опатентовані; сюди належать роблення емалю на металевій сітці, що дає можливість виконати праці більшого формату, і окремий спосіб відділювати фарби без уживання металевих перегородок.
У 1946 році Академія прикладного мистецтва вдруге запросила Дольницьку на посаду професора. Президент академії, архітект Феллерер, сам приходив до робітні, оглядав її твори і висловив пропозицію посісти кафедру мистецького емалю на місце дотеперішньої професорки, яка була прихильницею Гітлера. Однак Дольницька цієї пропозиції не прийняла, бо воліла залишитися мистцем вільної творчості.
Найважчим періодом у житті Марії Дольницької були 1952-55 роки, коли вона була примушена переховуватися, бо за нею полювали радянські органи безпеки. У 1954 році помер її батько, проживши 101 рік. Зимою 1954-55 вона захворіла на серцевий інфаркт: ця недуга примусила її довго перебувати в ліжку, а опісля - на тривалому відпочинку.
У ЗВІЛЬНЕНОМУ ВІДНІ
Після закінчення окупаційного режиму в Австрії, у травні 1955, мистець поволі повертається до здоров'я і до заслуженого душевного спокою. Тепер, коли доступ до робітні став вільний, вона повернулася до свого улюбленого емалю. І знову цілими днями пересиджувала в затиші своєї робітні - при вогні печі. Появилися її нові твори, дещо змодернізовані, і відразу розходилися по виставках. Першою повоєнною великою виставкою у Відні була "Міжнародна виставка християнського мистецтва", влаштована в 1957 році, в якій взяли участь видатні митці з Франції (Ж. Руо, Манесьє), Бельгії, Голландії, Італії, Німеччини, Іспанії та США. Дольницька виставила тут чотири емалі. У 1958 році вона знову дала чотири емалі на таку ж виставку, з яких дві купило австрійське міністерство освіти - "Мадонну" (ясножовту-золоту на чорному тлі) і "Вертеп" (рожевий ангел веде за руки пастирів, Божа Мати блакитна на сріблі). Відтак це міністерство купило емаль "Сон Христа в човні". Чотири "Мадонни" стали власністю українців - пані Ольги Войценко, пані Мілени Рудницької, Володимира Поповича; четверта опинилася в Міннеаполісі.
Перерваний війною контакт з українцями відновився зараз після відходу радянської армії з Відня. Газета "Шлях перемоги" від 23 вересня 1956 помістила статтю про Дольницьку з фотозняткою мистця і трьома репродукціями її творів. Д-р Аристид Вирста замовив у 1957 році "Гуцулів" і "Мадонну", о. Пилипець із США - велику чашу з 22 емалями (1958), о. д-р Ґавліч - подібну чашу (1959). Вінніпезький журнал "Жіночий світ" (за березень 1959) опублікував репортаж О. Войценко "Емалістка, що не може жити без вогню".
У 1959 році постали нові твори: триптих "Мадонна", "Вертел", "Українка" і дві "Мадонни". Всі вони є новими оригінальними композиціями, бо мистець ніколи не робить серійних повторень. У кожному творі є нові кольори, що не повторюються, навіть техніка виконання міняється. У 1960 році, на річній виставці "Асоціації жінок-мистців" у Відні, вперше демонструвався її емаль, зроблений не на металевій плитці, а на сітці. Ця новина викликала сенсацію.
Перед українцями Дольницька
Loading...

 
 

Цікаве