WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Марія-Софія Дольницька – відома українська малярка (пошукова робота) - Реферат

Марія-Софія Дольницька – відома українська малярка (пошукова робота) - Реферат

вересня 1921 в галереї "Джон С. Брадстріт енд Компані", де виставлено ЗО творів - пастелі, в тому числі її автопортрет, малюнки, рисунки і 15 емалів. Про цю виставку митець згадує у спогадах.
"На цій виставці п. Кросбі-молодший купив рисунок-пастелю "Мавка". Його батько, фабрикант-мільйонер, зайшов відтак на виставку, щоб познайомитися зі мною, і виявив охоту закласти емальовий верстат для мене, але я у своїйангельській невинності подала таку низьку суму для влаштування верстату, що він, думаючи, що я ніби кепкую з нього, відійшов. Це спричинило, що власники галереї в дослівному значенні цього слова рвали собі волосся на голові з розпачу супроти нечуваної та небувалої наївності з мого боку".
Широку рецензію про цю виставку (з фотозняткою митця Ігри праці) подав "Міннеаполіс Джорнал" від 4 квітня 1922:
"Молода українська дівчина, артистка, яка рік тому прибула до Міннеаполісу і яка не вміла промовити й слова по-англійськи, є сьогодні предметом серйозного зацікавлення мистецьких кіл Міннеаполісу, які захоплюються якістю її малюнків, рисунків та емалів ... Її рисунки користуються загальним визнанням через їх велику силу, впевненість та шляхетність. Деякі пастелі, включно з її автопортретом, є рішуче чимось надзвичайним... Найбільше захоплення викликають праці в емалі, які є надзвичайно оригінальні і технічно викінчені". (Скорочений переклад цієї рецензії помістило "Діло" від 21 жовтня 1922 п. н. "Успіхи малярки Марійки Дольницької в Америці").
Виставку відвідала численна публіка, і мистець дістав цілий ряд запрошень до збірних виставок. На річній виставці Товариства мистців штату Міннесота, яку організував Інститут мистецтва в Міннеаполісі в травні 1922, були виставлені дві пастелі Дольницької - "Суд Паріса" та "Автопортрет", за які організатори виставки висловили їй окрему подяку. Чергове запрошення прийшло від організаторів мистецького відділу на річному ярмарку штату Міннесота в 1923 році. На цю виставку пішли дві пастелі "Нікі" (портрет українського хлопця) та "Автопортрет" і п'ять емалів, між ними "Весна", "Відпочинок" та "Святий Иоан". За "Нікі" вона дістає перше місце між рисунками, а за емалі - перше місце в прикладному мистецтві ("Міннеаполіс Джорнал" від 29 серпня 1923).
Дольницька малювала багато, передусім портрети; за час свого перебування в Америці намалювала коло 200 портретів, у більшості пастелею. Крім цього, вона вчила рисунків п'ять днів на тиждень. Молодь полюбила Марію і працювала добре, так що на Національну виставку шкільних малюнків у Вашингтоні тільки з однієї класи дівчат прийнято аж 40 малюнків.
На другу індивідуальну виставку (в галереї Брадєтріт, восени 1923) Дольницька приготувала нові твори, намальовані спеціяльною технікою - чорно-біло-червоною (чорна - м'яка крейда, біла - крейда, червона - бістер, спеціальна крейда, приготована з червоної та червоно-брунатної землі). Це були переважно портрети дітей, у тому числі портрет української дівчини в народному строї "Маруся". Напередодні виставки "Міннеаполіс Джорнал" від 23 вересня 1923 помістив інтерв'ю з маляркою (автор Сівілла Фармер) і репродукцію "Марусі".
Щоб посвятити весь свій час мистецькій творчості, а не навчанню дітей, Марія переїхала до Філядельфії, де сподівалася ввійти в контакт з тамошньою українською громадою. У січні 1924 вона ви|найняла скромну робітню на Південній Шістнадцятій вулиці і з питомою для неї завзятістю та працьовитістю заходилася малювати. Одним з більших творів того часу є образ Богородиці "Мати України", про який є докладна згадка в газеті "Америка" від 26 червня 1924. Образ пропав у Відні під час другої світової війни.
Щоб допомогти нашим громадам у культурній праці, Дольницька взялася малювати сцени для аматорських драматичних гуртків (Рейм, Пенсільванія).
У лютому 1924 вона влаштувала свою четверту індивідуальну виставку у філадельфійському "Графік Скеч Клаб" на вул. св. Катерини, ч. 715. Було там понад 30 творів, у тому числі "Три парки", триптих "Св. Іван Христитель" (народження, проповіді, смерть), "Українська фльора" і "Гіпнос". Критика підкреслювала передусім модернізм її вислову в портретах, сміливість композиції, а в триптиху - інтелігентну мистецьку інтерпретацію; з-поміж; емалів критика відзначала "Відпочинок" та "Візію св. Івана" ("Івінґ Паблік Леджер", від 9 березня 1924). Ця ж газета в числі від 12 березня опублікувала статтю про малярку з її фотопортретом. При кінці статті згадувано також матеріяльні труднощі Марії Дольницької та її незламне бажання працювати тільки для мистецтва. Вістку про цю виставку подала також; "Свобода" від 26 лютого 1924, де сказано (мова оригіналу):
"Не знаємо, скільки українська еміграція в Америці доцінює свою рідну штуку. Варт одначе, щоби якась багатша церков спромоглася забезпечити собі хоч деякі образи з-під кисти панни Дольницької. Нехай би й американська Україна повеличалася, що має щось дійсно артистичного і то з робітні своїх визначних людей".
Як сама малярка оцінювала американські рецензії, довідуємося з її листа до Павла Ковжуна з 1932 року: "... критики в часописах довжелезні та прихильні (на мій смак, дуже наївні) і важливі хіба тим, що всі підкреслюють моє національне походження... А що таке Україна, того ніхто в Америці не чував, і не раз доводилося мені виголошувати географічну доповідь, ніби легітимуючись, що я не з Місяця походжу..."
Під час свого перебування у Філадельфії Дольницька дістала запрошення взяти участь у збірних виставках; на річну виставку Товариства митців у Міннеаполісі в 1924 році вона послала п'ять своїх творів. Але успіхи в мистецтві аж ніяк не супроводилися успіхами матеріальними. Перебуваючи в Міннеаполісі, малярка мала забезпечені помешкання та прожиток за лекції рисування і весь вільний час могла присвятити мистецькій творчості. У Філадельфії їй довелося самій дбати про свій прожиток, тому початки були дуже тяжкі. Наша заробітчанська еміграція не мала і не могла мати вирозуміння для творчості окремих митців; ці емігранти обмежувалися тільки народною творчістю, яку вони цінили і зберігали. У США не було тоді якоїсь інтелектуальної верхівки, крім кільканадцятьох священиків, які на мистецтві не розумілися більше, ніж їхні парахіяни. Сподіваних замовлень для наших церков не було.
Також американці не присвячували більшої уваги мистецтву і мистецьких творів не купували. Про це влучно написала в газеті "Діло" від 2 квітня 1936 Марія Демидчук з Брукліну:
"З-поміж американців тільки висококультурні одиниці цікавляться мистецтвом і високо цінять його.
Loading...

 
 

Цікаве