WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Декоративні штори (макраме) - Курсова робота

Декоративні штори (макраме) - Курсова робота

Тепер повертають робочу нитку зліва на право і виконують нею діагональний репсовий вузол. Після цього плетуть нижню сторону ромба на цій же вузловій нитці.
Щільний ромб складається з двох половин - правої і лівої. Починають витинати ромб, зв'язавши дві середні нитки діагональним репсовим вузлом, і дальше виконують дві верхні сторони ромба. Потім ліву половину щільного ромба заповнюють групою брид, паралельній лівій верхній стороні ромба. Для кожної бриди цієї групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликові нитки сусідніх брид не зв'язують між собою, тому кількість вузлів в кожній бриді зменшується на один, доки в послідній бриді не залишиться один вузол. Потім так само виконують групу брид, направлених правій стороні ромба. Закінчуючи ромб зв'язують дві середні нитки репсовим вузлом.
Квіти з брид. Як правило квіти випливають з чотирьох пелюстків: спочатку виконують дві верхні пелюстки з нахилом до центру квітки, скріплюють вузликові нитки пелюстків і далі від центру плетуть нижні пелюстки.
Велику ажурну квітку виконують в такій послідовності6 спочатку плетуть верхній фігурний ромб; потім паралельно його нижні сторони виплітають по нижній бриді; далі плетуть горизонтальні бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши їх до центру квітки; і, перевивши в центрі дві вузликові нитки, плетуть нижню половину квітки в дзеркальному відображені.
Майже кожну пелюстку квітки можна перетворити в листочок, якщо його виконувати окремо. Виконувати листочок можна з похилих брид, з подвійних овальних брид; з овальних і похилих брид.
2.1. Матеріали та обладнання.
Інструменти та обладнання, необхідні для занять з макраме, дуже прості, при чому їх зовсім небагато: подушка для плетіння, шпильки, голка з вушком для пришивання ниток, ножиці, сантиметрова стрічка, тонкий і товстий в'язальні гачки для протягування ниток в складних візерунках і шпиця або шило, необхідні при розв'язуванні неправильно затягнутих вузлів.
Робоча основа для плетіння - стійка, напівм'яка подушечка. Чим зручний цей інструмент, тим швидше виконується робота.
Різновидностей подушок так само багато, як і її замінників. Замість традиційної подушки, набитої тирсою або піском, тепер користуються дошкою з пінопласту або м'якого дерева. Годиться навіть кусок фанери або товстого картону розміром 25 х 40, 30 х 50 см. На них кладуть слой паралону, войлоку або вати товщиною 4 - 6 см. і обтягують темним сукном, однотонним сатином або неяскравою картонною тканиною. Якщо тканина тонка, підкладають клійонку.
Найзручніша подушка з невеликим нахилом. Щоб подушка була стійкою, її можна закріпити до столу струбцинами. Деякі люблять працювати з подушкою у вигляді циліндру (діаметром 12 - 15 см., довжиною 30 - 40 см.). її можна замінити валиком від м'якої мебелі, зафіксувавши таку основу в коробці або на спеціальних козлах.
Великі і довгі вироби плетуть на рамці. Для рамки потрібно заготовити три дошки. Дві довжиною 50 - 60 см., одну довжиною 30 - 40 см. Товщина всіх дощок повинна бути 4 - 5 см., ширина 10 см. Дошки бажано відшліфувати і з'єднати у вигляді букви "П". Готову рамку прикріплюють до стіни на висоті 130 - 150 см. від підлоги (трохи вище зросту рукодільниці). З лівого і правого боку рамки паралельно набивають цвяхи, на які прикріплюють робочі нитки.
Щоб добре і зручно працювалося, треба правильно організовувати робоче місце. При плетенні невеликих виробів на подушечці краще працювати за столом, тримаючи подушку на колінах. Верхньою частиною вона повинна опиратися на край стола. Виготовляючи виріб на дошці, яка прикріплена до столу, на сидіння стільця слід що-небудь покласти, щоб руки були на одному рівні з цією дошкою.
Зразок, малюнка чи схеми повинні лежати зліва, а інструменти краще покласти справа, щоб зручніше було ними користуватися.
Необхідно пам'ятати, що ножиці повинні лежати із зімкнутими кінцями, а гачки та петельки - знаходитись у спеціальній подушечці. Ними фіксують окремі вузли і фрагменти вироби і надають потрібну форму плетеному полотну. Шпильки повинні бути довгими, щоб не загубились в полотні, і достатньо міцними, щоб не зігнутись. Після роботи їх необхідно покласти на місце (у пенал, коробку, подушечку).
Матеріалом для плетіння можуть бути різноманітні нитки: шнур, тасьма, лляна мотузка, джгут, конопляний шпагат, планки, дріт та інше. Найкращі в роботі бавовняні нитки. Вони міцні, м'які і добре в'яжуться у вузли. Можна користуватися синтетичними нитками з нейлону і капрону. Такі нитки мають красивий вигляд, легко в'яжуться у вузли, добре фарбуються, але кінці їх швидко розпускаються, тому, закінчивши роботу, у головному виробі їх слід злегка обвуглити сірниками.
Для плетіння серветок краще використовувати нитку типу "Сніжинка", "Ромашка", нитки № 10. на стінці панно можна плести із сутажу, шпагату, лляної мотузки, круглої тасьми. Косинку, шарф, серветку, комірці краще виплітати з товстих шерстяних ниток.
2.2. Технічні особливості.
Перш ніж зв'язати вузли, необхідно нарізати нитки певної довжини. Точний розрахунок довжини нитки зробити дуже важко тому що на кожний вид вузла витрачається повний відрізок нитки. І оскільки одною і тою самою ниткою плетуть одночасно декілька видів вузлів, то звичайно, врахувати розхід нитки з точністю до одного сантиметра неможливо. Крім того, слід брати до уваги товщину у крутку нитки: чим товстіша і щиріше скручена нитка, тим більше її витрачається.
Після того, як нитки будуть нарізані залишається подумати, на яку основу слід навішувати нитки для плетіння.
Основа може бути з тонкої або грубої мотузки, пучка ниток, а також дерев'яною, металевою в залежності від розміру виробу і його ваги. Іноді можна обійтися і без основи достатньо скласти нитку в двоє і прикріпити за згин шпильками до робочої подушки.
Основа повинна бути ширшою ніж виріб, інакше вузли набірного ряду зсуваються з неї під час плетіння, особливо якщо вона дерев'яна, металева або пластмасова.
Визначають довжину твердої основи таким чином: спочатку узнають, скільки кінців ниток буде висіти на ній і потім намотуютьна основу витків в два рази більше, ніж кінців (наприклад, якщо кінців 12, то витків повинно бути 24). Вкладають витки щільно один до одного. Потім їх розмотують, виміряють довжину нитки і добавляють до цієї довжини 10 - 12 см.
Щоб при плетінні довгі кінці не путались і не заважали в роботі, їх тимчасово укорочують. Роблять це по-різному. Самий простий і легкий спосіб - "метелик": кінець закріпленої довгої нитки (20 см.) кладуть на долоню, а частину, яка залишається, намотують вісімкою між великими пальцями і мізинцем. Коли довжина нитки стане зручною для роботи, вісімку знімають з руки і закріплюють по середині резинкою - отримали моточок "метелик". У процесі роботи нитки свобідно витягуються з моточка. Для більш довгих ниток використовують шпульки, котушки або палички з кільцями на кінцях.
Головною і обов'язковою умовою для всіх видів мотузок - міцність, інакше вони порвуться при зав'язуванні тугих вузлів, але якщо таке трапиться то мотузку можна склеїти. Використовують клей для тканин: БФ-6, ПВА, "Унікум", "Марс". Перш ніж розклеювати, розплетіть кінці (3 см.) і зріжте частину волокон, кінці, які залишилися, змастіть клеєм і з'єднайте, скрутивши пальця по напрямку крутки. Кінці грубої мотузки не склеюють, а зшивають ниткою того ж
Loading...

 
 

Цікаве