WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Художній розпис тканин - Реферат

Художній розпис тканин - Реферат


Художній
розпис тканин
Зміст
Вступ
Розділ 1
Історія розвитку художнього розпису тканин
Розділ 2
2.2. Матеріали та обладнання для художнього розпису тканини
2.3. Технологічні особливості
Розділ 3
Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в процесі навчання
дітей в школі
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Тисам - твір мистецтва
Відкрий мистецтво у собі.
Еміль Жак Далькроз
Мистецтво - це передусім виховання душі, виховання почуттів, поваги до духовних цінностей. Воно не тільки відображає життя, але й формує його, створює уявлення про прекрасне, окрилює душу.
Мистецтво - це пам'ять народу. Воно пов'язує часи в нашій свідомості, вибудовує наше минуле, робить нас співучасниками подій і давно минувших і нинішніх.
Народне образотворче та декоративне мистецтво своїми коренями сягає глибокої давнини. Воно нерозривно поєднане з магічно-обрядовою і господарською діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменя та інших матеріалів і предметами - творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Поширене твердження, що кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Щоправда ці якості спів розмірні лише з природними властивостями матеріалу та результатом його обробки (фактурою, текстурою, кольором, тощо). Усі природні й технологічні показники неодмінно утворюють художню виразність первинного рівня. Але якщо народний майстер свідомо й цілеспрямовано посилює художню виразність завдяки спів розмірності форми, конструкції. Цілісності й семантики орнаментальних структур, то такий вибір набуває особливої виразності вищого рівня. Він сприймається емоційно-чуттєво, стає не лише предметом, а твором мистецтва. Отже, народне мистецтво поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах.
Народне мистецтво яскраво характеризує національності особливості нації, локальні відміни етнографічних груп. З минулим народні художні твори єднає традиція та колективний спосіб її регулювання. Лише завдяки незліченим повторенням схем, мотивів, образів, форм утверджується художня традиція і передається з покоління у покоління удосконалюючись і набуваючи чарівної довершеності.
Пам'ятки кожної, конкретної епохи показують, як люди навчились працювати з природними матеріалами і що з них виготовляли, яку силу надавати їм за допомогою символів - знаків (орнаменту), що зробило звичайні речі побутового призначення творами мистецтва.
Декоративно-прикладне мистецтво предметно-духовний світ людини - включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування. Одні види - кераміки, обробка кістки, каменя, плетіння - вишивки на зорі людської цивілізації, інші молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм заледве налічується кілька століть.
Між прикладною і декоративною гамою є проміжна декоративно-прикладна, що поєднує в собі ужиткові і функціональні якості об'єднано-просторової конструкції та художні експресії відповідного декору. Вона підпорядковується аналогічними морфологічними концепціями.
Види декоративно-прикладного мистецтва - головна структура одиниці морфології. Це - художнє деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє виготовлення з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів. Усі вони відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів мистецтва унікальний за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за художньо-композиційними закономірностями структури образів.
Твори декоративно-прикладного мистецтва перебувають під впливом духовної наповненості часу. Цей фактор діє у прямій залежності від величини проміжку часу, що віддаляється від моменту його створення. Іншими словами, чим більший твору, тим його наповненість сильніше збуджує наші естетичні почуття.
Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції - пізнавальну, комунікаційну, естетичну.
Історія розвитку художнього розпису тканини
Мистецтво прикрашати тканини відоме з давніх часів. Спочатку з'явився ткацький малюнок, який створювали особливим переплетенням ниток в процесі виготовлення тканин. Пізніше малюнок стали наносити ручним способом. Ще пізніше були винайдені друкарські дерев'яні дошки.
В 17 столітті для друку почали використовувати металеві вибивні дошки.
Наступним кроком стало винайдення друкарських машин. Малюнок майстра-гравера вирізали на металевих валях, вали занурювали у фарбу, прокочували по тканині, наносячи візерунок. Якщо малюнок був кольоровим, підготовлювали декілька таких валів - для кожного кольору фарби.
Іноді при оформленні тканини використовували одночасно два способи прикрашення - переплетення ниток і розпис (або вибійка). Такими були китайські тканини "кесе", в яких ткацький візерунок доповнювали розписом пензля.
Найдавнішим із відомих розписів (біля двох тисяч років) є китайський розпис із давнього поховання. Тканина на диво добре збереглася. Вона покрита темними фігурами, розфарбованими мінеральними барвниками.
Батьківщина гарячого батику вважається Індонезія. Класичний гарячий батик - дуже трудомісткий вид розпису. Тільки підготовка тканини займала декілька днів. Спочатку тканину тримали у воді 1-2 дні для пом'якшення, потім прали. Сушили. Після цього кип'ятили в рисовому крохмалі 15 хвилин. Після повторного висушували тканину відбивали до м'якості дерев'яним валиком.
Розпис робили з допомогою винайденого в 17 столітті інструменту "чантингу". Це маленька мідна посудина з одним або кількома зігнутими носиками і бамбуковою або дерев'яною ручкою. Тканину з нанесеним воском малюнком на кілька годин занурювали в розчин барвника. Під час фарбування тканину обережно перевертали, стараючись щоб шар воску не потріскав. Потім тканину висушували і знову наносили інші елементи малюнка. Фарбування починали від найсвітлішого кольору до темного. Операція повторювалась стільки разів, скільки кольорів в малюнку. Після закінчення фарбування тканину знову висушували. Остання операція - знімання воску.
З часом техніка ручного батику використовувалась все рідше. Штамп із тонких металевих дротиків значно прискорили процес. Такий штамп занурювали в розтоплений віск, потім прикладали до полотна. Одержані контури малюнка заливали фарбою. Якщо раніше на розпис одного куска тканини йшло від півтора-двох тижнів до двох років, то з допомогою штампів можна було зробити в один день до двадцять кусків.
В кінці 17 століття Європу покорили своєю красотою індійські вибійні тканини - ситці. Штампом нанесеним барвником наносили удари по тканині - вибивали тканину. Спочатку з'явилась вибійкав один колір фарби.
В кінці 17 століття з'явилась так звана білоземельна вибійка - кольоровий штамп на білому фоні. Тоді ж почали використовувати більш складний контурний малюнок.
В штампуванні використовувались пігментні присипки, для чого варили спеціальну клейку масу із рослинного масла. Масло кип'ятили 12 годин, після чого вливали в посудину з холодною водою. На дно випадав густий осадок, який зливали окремо. Цим осадком друкували малюнок, який потім присипали пігментами,
Loading...

 
 

Цікаве