WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Тенденції розвитку мистецтва - Реферат

Тенденції розвитку мистецтва - Реферат

Тенденції розвитку мистецтва
Мистецтво революційної доби - яскрава сторінка світової художньої культури - зросло на ідеях Просвітництва. Незважаючи на певні теоретичні розбіжності, основою художнього єднання були віра у загальнолюдське братерство, активна громадянська позиція. Це знайшло яскравий вияв у публіцистиці, значення якої дивовижно зросло разом зі збільшенням газетно-журнальної продукції. Розвиток національних мов, що остаточно витіснив латину як носія інформації, сприяв поширенню популярної пропагандистської літератури, напівлегальних та нелегальних видань. Зазнала змін і художня література - в ній з'явились авторські відступи, соціально-політичні узагальнення, документально точні характери. Популярним став жанр есеїстики, здатний миттєво реагувати на суспільні події, розвинулася памфлетна література. У живописі ця лінія підхоплювалася політичною карикатурою та злободенним лубком.
Гострота політичної боротьби викликала інтерес до ораторства й появу неперевершених його майстрів - Робесп'єра, Мірабо, Дантона, Сен-Жюста, Барера. У період якобинської диктатури на площах просто неба розіг-рувалися масові політично-агітаційні вистави. Аплодуючи героїчним персонажам, народ виражав свою солідарність з ними, ненависть та презирство до ворогів республіки.
Потужна хвиля революційного руху внесла зміни в усі види мистецтва, яке від барокко й "старого" класицизму спочатку прийшло до певних "проміжних" течій, а згодом - до революційного класицизму XVIII ст. Чутливою до реалій часу виявилася музика. Вона відповіла на них дра-матизмом тематики, пристрасністю, динамізмом, різкими контрастами. Це викликало появу великих форм - опери, ораторії; так звана "серйозна опера", що колись виникла при дворі, стала витіснятися побутовою коміч-ною, ближчою широким масам. У вокальну та інструментальну творчість проникла народна пісня, масові музичні жанри почали активно впливати на симфонічні й оперні твори.
Більшість майстрів того часу формувалися під впливом барокко - стилю, що передусім прагнув декоративної пишності. Барокковими були й образи та колізії опер Генделя, його інструментальна музика, але поєднання яскравої фантазії, сили почуттів із підказаною добою епічною величчю дало йому змогу подолати межі барокко. Цьому посприяла революційна атмосфера Англії, де працював цей видатний німецький органіст і композитор. Шукаючи сюжетів для втілення героїчного ентузіазму, що вирував навколо, Гендель звернувся до Біблії, яка визначила тематику близько тридцяти його монументальних ораторій.
Суттєво поглибив і розвинув стиль барокко геніальний Бах. Він змінив традиційні засоби музичної виразності і практично створив власний стиль, відмінний від доволі важкої манери старих майстрів. Свої численні твори композитор наповнив гуманістичними ідеями, живими образами, жанровими епізодами. Перлиною творчості Баха стали євангельські легенди "Страсті за Іоанном" та "Страсті за Матфієм" - величні трагедії, написані для трьох хорів і двох органів. У цій музиці вчувалося все: і передсмертний стан Христа, і біль ридаючого Петра, і ненависть, острах та каяття натовпу. Та над усім, окрилюючі людські душі, підносилася краса духовного подвигу.
Музичні смаки суспільства формували й так звані "молоді" стилі, пов'язані з просвітницькими ідеями, їхня спільна мета виражалася по-різному: від витонченого, граціозно-поверхового рококо (класична французька опера) до наївно-реалістичного нового стилю італійців (Перголезі, Вівальді) чи щирого розкриття почуттів у сентименталізмі (мангеймська школа, Піччіні та ін.). Загальне полегшення стилю, відмова від релігійної тематики, від щедрого звукового декору тощо. Узагальнив усі ці спрямування стиль віденських класиків - Глюка, Гайдна, Моцарта, Бетховена. Між операми Глюка, "паризькими" симфоніями Гайдна та П'ятою симфонією Бетховена пролягає ціла епоха, та це лише етапи у розвитку єдиного великого стилю, який живив музику понад півстоліття.
Ранній представник цієї школи Глюк проголосив простоту, правду і природність єдиними критеріями краси для всіх творів мистецтва, у реформуванні опери він наполягав на необхідності внесення в неї громадянського пафосу, героїки, ідейно насичених образів. Зовсім іншим був Гайдн, котрий приніс у музику світосприйняття австрійського селянина. Його творчість позначена яскравим колоритом, точною жанровістю, поетизацією природи, добротою та лукавістю.
Глибше відображала життя творчість Моцарта, яка тяжіла до класицизму, його широких ідейних та художніх узагальнень. Основний зміст творів композитора - людська драма, зіткнення сильних характерів, розкриття психології боротьби. Моцарт завжди оспівував красу життя і навіть у трагічному бачив поезію.
Рівновага почуття і розуму, змісту й форми, гармонійного сприйняття світу і драматизму мистецтва, вміння бачити життя через властиві йому суперечності та конфлікти - ось що відрізняло віденських класиків від пред-ставників барокко. Саме вони проклали шлях музичному романтизмові, яскраво втіленому у творчості Бетховена. Його симфонії, увертюри, сонати пройняті ідеями Великої французької революції, а усвідомлення суспільного обов'язку є однією з визначальних рис творчої індивідуальності композитора. Наявність високого ідеалу, яскравої особистості художника, благородства його життєвої лінії пов'язувала віденську школу з класицизмом більше, ніж з будь-яким художнім напрямом XVIII століття.
Усе культурне життя Європи доби
Loading...

 
 

Цікаве