WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Тенденції розвитку мистецтва - Реферат

Тенденції розвитку мистецтва - Реферат

Просвітництва було позначене ідеями, що зародилися в Англії, а розвитку набули у Франції. Динаміка соціально-політичних процесів викликала пошук їхнього естетичного аналога в мистецтві. Лідером у цьому стала Франція, що впродовж десятиліть зберігала за собою звання культурного центру Європи, законодавця художніх нововведень. Тому розгляд мистецтва доби Просвітництва передусім спирається на французьку художню спадщину - яскраву, складну й самобутню. В ній дістали втілення усі ті процеси, що супроводжували вступ європейських країн у нову епоху.
Грунтом, на якому пізніше зійшли паростки Просвітництва, було мистецтво рококо з його підкреслено світським характером. Термін походить від франц. rocaille - декоративний мотив у вигляді черепашки. Інтимне і щире, тісно пов'язане з побутом людини, воно змінило барокко у перші десятиліття XVIII ст., тоді, коли в суспільстві виникло відчуття хисткості існування, тривоги за майбутнє, бажання встигнути взяти все від життя. Рококо входить до інтер'єру, привносячи в нього приємний комфорт, який відчувається в усьому: меблях, посуді, декоративних тканинах для оздоблення житла, бронзі, порцеляні. Асиметрія - тепер головна ознака форми - створює відчуття неспокою, що напружує та бентежить. Спалахує інтерес до найтонших душевних переживань, який пізніше зреалізує себе в сентименталізмі.
Своєрідний стиль рококо щедро виявився в живописі таких майстрів, як Ватто, Буше, Фрагонар. На полотнах Ватто життя розгортається як театральна дія; основна тема - галантні святкування - подається з вишука-ною грацією, закцентом на любовному почутті в його різноманітних нюансах. За цим убачається іронічний, меланхолійний споглядач. Відверто плотська насолода життям розкривається в образах Буше, котрий будь-яку тематику зводить до пасторалі, а богинь змальовує аристократками-парижанками. Ідилічного зображення сцен сільського життя. Фрагонар доповнює загальну тенденцію введенням еротичних сцен, реалістичною ма-нерою зображення, точністю деталей, сміливістю письма.
У пошуках ідеалу нової людини Просвітництво активно звертається до глибинного змісту понять духовної природи, досконалості, краси. В єдину концепцію їх об'єднав німецький історик мистецтва Вінкельман. Він стверджував, що ідеальна людина може бути сформована лише в умовах справжньої політичної свободи, як, зокрема, це було в античній Греції. Не випадково ідеї Вінкельмана були палко зустрінуті сучасниками та швидко вийшли за межі Німеччини. Довівши нежиттєздатність "старого" класицизму, орієнтованого на наслідування імператорського Риму, а не демократичної Греції, Вінкельман поклав початок революційному класицизмові кінця XVIII ст., що дав життя "Марсельєзі" Руже де Ліля, полотнам Давіда.
Стилізація під грецьке мистецтво внесла в художню палітру доби героїку і певний романтизм. Це виявлялося навіть в архітектурі, зокрема у творчості Леду, майстра простих геометричних форм, у моді на англійський ландшафтний парк тощо. На противагу ретельно впорядкованому французькому він мав вражати своєю природністю, яка нібито й не знала людських рук. Виникає прагнення до великої теми, ідейності, монументальності, до створення узагальнених образів.
Передвістя революційного класицизму вчувається у творчості Фальконе, котрий від рокайльної скульптури приходить до створення образу Петра І. Виготовлення моделей для порцелянових виробів. Пишні атрибути й складні алегорії митець свідомо відкидає заради максимальної виразності самої фігури, яка є символом нестримної енергії.
Уявлення про світле й розумне суспільство, обіцяне просвітниками, диктувало ідеал простий і піднесений; лише шляхетні почуття, героїчні вчинки, прекрасні людські образи мали право на життя в мистецтві. Розуміння простоти як вияву людської самодостатності утверджували реалістичні пошуки Грьоза, котрий присвятив свої живописні замальовки скромному побутові суспільних низів, їхнім патріархальним звичаям і моральним чеснотам, а також жанрові картини й портрети англійських майстрів Гогарта і Рейнолдса.
Напруженість пристрастей напередодні Великої французької революції згодом вступила у протиріччя зі спокійною величчю давньогрецьких зразків і повернула інтерес до римської історії, але вже часів Республіки. Зокрема, на сцену знову виступили герої драматурга минулого століття Корнеля - взірці античних чеснот і патріотизму. В цьому контексті розгорталася творчість основоположника революційного класицизму Давіда. Його відоме полотно "Клятва Гораціїв", яке славило подвиг давньоримських братів-героїв, насправді апелювало до сучасників, закликаючи їх до боротьби.
Антична краса, якої прагнув Давід, виявилася насиченою далеко не античною експресією. Монолітна група з трьох воїнів, котрі в єдиному пориві кинулись уперед, сповнена енергії й драматизму, що підсилюються тричі повтореним жестом піднятих у клятві рук. Тема вірності обов'язку й готовності боротися з ворогами вирішена у прямолінійній, майже аскетичній, хоча й не позбавленій бундючності, манері.
З початком революційних подій Давід стає організатором художнього життя Франції, опікується націоналізацією творів мистецтва, перетворенням Лувра на музей, відкриттям бібліотек і архівів для народу, оформленням масових свят. У виконаній на замовлення Конвенту "Смерті Марата" художник не лише надав меморіального характеру суворому класичному стилеві, а й виявив можливості реалізму - стилю, що пізніше визначить долі багатьох митців.
Loading...

 
 

Цікаве