WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Модернізм та символізм: основні ознаки та видатні представники - Реферат

Модернізм та символізм: основні ознаки та видатні представники - Реферат

ірраціоналістичних і волюнтаристських течій, засновник "філософії життя". Центральним її поняттям є категорія "життя", що як єдина реальність звільнена від матеріальності, є формою вияву "космічної закономірності". Ф.Ніцше заперечує логіку розуму в пізнанні дійсності. Тільки людина, з її волею і сильною душею здатна проникнути в таємниці всесвіту.
Філософія Ф.Ніцше відзначається усвідомленням загальної кризи : "Уся наша європейська культура ... прямує до катастрофи". Занепад життя філософ бачить у послабленні віри, песимізмі, забутті моральних цінностей. Але Ф.Ніцше намагається подолати декадентську безнадію і створити нове, оптимістичне вчення, у центріякого - людина, "що більша за Бога, бо може сама перетворювати світ навколо себе". Ф.Ніцше оспівував культ "надлюдини", якій повинні підкоритися земля, природа, суспільство.
Сильну волю особистості філософ протиставляє загальному хаосу буття, почуттям і бажанням. "Усе дозволено!" - таке гасло висунув Ф.Ніцше, маючи на увазі, що весь світ повинен служити людині та її життю, а людина, в свою чергу, може робити все, до чого прагне її душа. Життя, у розумінні Ф.Ніцше, - це і біологічне явище, і суспільне існування, і суб'єктивне переживання. Отже, значення філософії Ф.Ніцше полягає в тому, що він утверджував багатогранність і цінність життя людини, проголошував центром і метою всесвіту особистість, від якої залежить загальне існування.
Ідеї Ф.Ніцше вплинули на формування світогляду і творчої манери Ф.Кафки, Дж.Джойса, Т.Манна та інших письменників.
Інтуїтивізм ( від лат. intuitivo - уява, споглядання) - в літературознавсті - напрям, що абсолютизує інтуїцію як момент безпосереднього осягнення світу завдяки творчій фантазії, яка сприяє його естетичному сприйняттю й оцінці.
Основоположником його є французький філософ Анрі Бергсон (1859-1941). Першоосновою свтіу він вважав "чисту тривалість", а матерію, час, рух - лише формами її прояву. На його думку, пізнати цю "тривалість" можна лише за допомогою інтуіції, яку він розумів як безпосереднє "прозріння", де "акт пізнання збігається з актом, що породжує нову дійсність у свідомості людини". Найвищим знанням А.Бергсон проголосив індивідуальне переживання, інтуїцію, а мистецтво - формою такого пізнання світу, оскільки джерело художньої уяви - душа людини, неповторна і унікальна.
Особливий вплив ідеї А.Бергсона справили на модерністську поезію ( О.Блок, В.Незвал, Г.Аполлінер, Р.-М.Рільке). Він обгрунтував думку про "гіпнотичну силу" поезії, в якій "б'ється серце автора і душа світу". А.Бергсон вважав. що не лише зміст, а й сам ритм поезії відбиває внутрішнє буття особистості й спонукає її до нових відкриттів у собі та дійсності за допомогою власної інтуїції. Він наголошував на необхідності пошуку нових естетичних форм, здатних відображувати передусім враження і почуття людини.
Психоаналіз З.Фрейда. автсрійський лікар Зігмунд Фрейд (1856 - 1939) був автором теорії і методу психоаналізу. Досліджуючи причини психічних процесів, він дійшов висновку, що не можна пояснити матеріальними чинниками акт свідомості і підсвідомості. він розгдядає психіку як самостійну категорію, яка існує незалежно від матеріальних умов і керується особливими, вічними психічними силами, що знаходяться за межами свідомості людини. На думку З.Фрейда, над душею особистості тяжіють як певна фатальність незмінні конфлікти, зумовлені потягом до насолод та підсвідомих бажань. Вічними конфліктами людської психіки філософ пояснює зміст і розвиток моралі, мистецтва, релігії, держави, права тощо. Митець занурюється в світ своїх фантазій, "щоб знайти там насолоду". Усвіломлення письменником власних емоційних конфліктів - шлях до "одужання душі й світу". У цьому плані З.Фрейд розглядає мистецтво як засіб психічного лікування кожної окремої особистості та суспільства взагалі.
Фрейдизм визначив естетичні пошуки в творчості Т.Манна. А.Ленормана, В.Набокова, О.Хакслі, В.Підмогильного та інших письменників. Фрейдівське розуміння несвідомості вплинуло на деякі модерністські течії, зокрема сюрреалізм.
Спираючись на філософію Ф.Ніцше, А.Бергсона, З.Фрейда, модернізм висував на перше місце інтуїцію, що мала проникати в таємничу сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а художня творчість, здатна одухотворювати світ, відкривати нікому невідомі глибини індивідуального життя.
Модернізм має багато течій. Наприкінці ХІХ - в першій половині ХХ ст. сформувалися імпресіонізм, символізм, акмеїзм, футуризм, сюрреалізм.
Символізм ( від. грецьк. symbolon - знак, символ, ознака) - одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого "життя душі" і пошуком "вічної істини".
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об'єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Як зазначив Стефан Малларме, все єство поетів заполонила думка про Книгу, де було б "орфічне потрактування Землі, справжнє призначення поета і найвища мета літературного дійства - бути знаряддям Духу". Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму - символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу.
З глибокої давнини людині притаманне символічне розуміння світу. Одна концепція символу склалася лише в епоху романтизму - у творах І.Канта, Ф.Крейцера, Й.-В.Гете, Ф.Шиллінга. Німецькі романтики зробили вагомий внесок у розвиток теорії, показавши багатозначність символу, його здатність втілювати " загальну Ідею".
Відлуння німецької романтичної філософії символу досягло і Франції.
Французька романтична лірика середини ХІХ ст. підготувала перехід до якісно нового етапу літератури - символізму, який став результатом поступового розвитку мистецтва.
Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 70-80 років ХІХ ст. і розвивався до початку ХХ ст. Історію французького символізму поділяють на три етапи. Перший - 70-ті -друга половина 80-х років ХІХ ст.
Loading...

 
 

Цікаве