WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Традиційний костюм гуцулів. Його особливості та семантика - Курсова робота

Традиційний костюм гуцулів. Його особливості та семантика - Курсова робота

Косівського району вирізнявся простотою форм, багатством оздоблення та барвистістю. Переважажє червоний колір.
На Гуцульщині побутувало чимало жіночих прикрас: натуральні та штучні коралі, скляне намисто, таляри, згарди, силянки та гердани.
Особливий інтерес викликає гуцульський весільний стрій, походження якого сягає своїм корінням у далеке минуле. Розглянемо, дя прикладу, традиційний весільний костюм нареченої з села Криворівня, Верховинсьокго району. Він складається з гуглі - білої накидки, оздобленною кольоровим вовняним шнуром, головного убору - чільця, весільного вінка.
Не менш цікавим є костюм нареченого: манта (врхній одяг з рукавами та капюшоном) з сукнасірого кольору також розшита яскравим вовняним шнуром.
В багатому та оздоблення жіночому весільному одязі з села Пістиня Косівського району, є своєрідні відмінності. В суцільних вишивках рукавів пістинської сорочки переважає дрібний геометричний орнамент червоного та чорного кольору. Фартух - з фабричної тканини. Аплікація - "кучері", "рачки", "зубці" - святково декорують кептар, поверх якого накинуто велику барвисту хустину та білу перемітку з візерунками по краям - заборами. Розкішний весільний вінок і багаті нашийні та нагрудні прикраси доповнюють костюм.2
Одним з найбільш древніх способів оздоблення одягу є вишивка. Найбільш типовий орнамент вишиття Гуцульщини - дрібний геометричний, в якому поєднано різні мотиви, переважно ромби та квадрати. Гуцульські вишивки виконані в основному "низинкою", а також "хрестиком", "настилом",. "циркою" та іншими техніками. Невід'ємною частиною народного костюма є пояс. В гірських селах жінки носили широкі пояси - "попружки", оздоблені кольоровими повздовжніми полосами. Приваблює в поясах гармонійне поєднання кольорів. Зустрічаються також пояси з дрібним візерунком - комбінацією ромбів, трикутникиів та косих "хрестиків". В забарвленні переважають відтінки гарячих тонів - червоних та жовтих.
СЕМАНТИКА
Традційний костю поряд із забезпеченням фізичного існування людини задовольняв її різноманітні соціальні потреби. Безпосередньо з призначенням костюма пов'язані великие розмаїття символів.
Символіка народного костюма - важливий компонент національний традицій загалом. Знакові функції втілюють упродовж віків досвід поколінь, їхні погляди на світ навколо і людину у ньому. Адже людина живе в світі символів з доісторичних часів. Символ - одна з могутніх підвалин культури. Загальновизнаним фактом є те, що справжнє мистецтво - символічне .1
На жаль, поняття семантики багатьох властивостей народного костюма вже наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. було великою мірою забуте, а способи їх досягнення зберігалися лише з традицією.
Саме тому ретельне дослідження цього надзвичайно цікавого аспекту є дуже важливим.
Традиційні особливості одягу формувалися пртягом досить тривалого часу і передавалися через покоління. Багаті, барвисті гуцульські костюми підкреслювали у чоловіків мужність, у жінок - красу. Взагалі розрізенння одягу дорослих людей за ознаками статі, вимагала народна етика. Основну роль цих знаків виконували декоративно-художні засоби.
Рис урівноваженості, спокою жіночій фігурі надавав значний за площею поясний одяг, орнаментований з переважанням горизонтальних ліній та геометричних фігур, з якими пов'язане уявлення про стійкість (квадрат, прямокутник). Він сприймався як масивніший порівняно з сорочкою та плечовим одягом, декор якого тяжів до вертикальної осі.
Компоненти чоловічого костюма декорувалися стриманіше і не передбачали зміну сприняття об'ємів і пропорцій тіла.
Інколи статева приналежність костюма ігнорувалася. 2 Переважно це відбувалося в яккихось обрядових діях. Так, наприклад, гуцулки під час вагітності одягали чоловічі штани, щоб відволікати увагу злих сил. Можливо цей звичай є виявленням того, що за віруваннями присутність чоловіка тією чи іншою мірою допомагала при пологах. На цю думку наштовхує також звичай гуцулів класти чоловічі штани породілі під голову, одягати новонароджену дитину, незалежно від статі в чоловічу сорочку.
Відповідно до етичних норм великого значення надавалося віковііій знаковості костюма. Досить часто такі ознаки доповнювалися символами сімейного стану. Особливо чітко це прослідковується в жіночому одязі. Тональна стриманність, менша кількість яскравих кольорів характерні для костюма жінок старшого і похилого віку.
Деякі ознаки сімейного стану в костюмі виконували магічні функції. Це стосується насамперед головних уборів та зачісок. Дівчата ходили з непокритою головою, заплітаючи волосся в косу. На Гуцульщині дівчину вперше заплітали, коли їй виповнювалося 6 років.
Для цього запрошували "сахнівну" жінку, що належала до близької родини. Вона заплітала волосся навхрест беручи волосся з чотирьох сторін і зв'язуючи його на потилиці, примовляла при цьому закликаючи парубків.3
Часто двчата заплітали волосся в косу разом з ниткою ("шваркою"), на яку нанизували мосяжні гудзики густо оплітали червоною вовняною ("попліткою"). Зачіску оздоблювали живимим квітами ("закосичували"). Старші дівчата підв'язували попід бороду червоною хусткою і, зав'язавши її на тімені у вузол, опускали кінці з тороками за голову ("у переміть"). Під хустку прикріплювали з боків голови живі або штучні квіти ("чічки"0.
На Гуцульщині на поч. ХІХ ст. ще був відомий звичай, за яким, поки старша сестра не вийде заміж, молодшим заплітатися у повний убір не можна.
Характерною ознакою дівоцтва був вінок. При цьому вінки дівчат "на порі" і заручених дещо відрізнялися. Гуцулки носили звиті вінки з штучних квітів, павичевого пір'я, стрічок і стеклярусу - "карабулі".
Знаком того, що дівчина заручена, був вінок, сплетений у так званий барвінковий день. Такий вінок змащувався медом і вкривався позолотою. Дівчина не змінамала його аж до шлюбу, навіть спала в ньому.
Існувало повір'я, за яким, якщо вінок пропаде - не буде щастя у подружньому житті.
Він служив одночасно оберегом від злої сили і поєднував у собі солярну і шлюбну символіку. Дівчина, що втратила дівоцтво не мала правва одягати вінок до шлюбу.
Заміжні жінки до кінця своїх днів повністю закривали волосся головним убором. Ходити з непокритою головою для заміжньої жінки вважалося великим гріхом. Це табу порушувалося лише тоді, коли здійснювалися якісь магічні обряди або на знак жалоби.
Чоловічі зачіски і головні убори також диференціювали залежно від віку. У парубків зачіска була без пароділу, а після одруженя молоді чоловіки розділяли волосся на дві частини. Підрізали волосся раз на рік, а щоб воно не заважало при роботі, його змащували жиром і закладали за вуха.
Loading...

 
 

Цікаве