WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Традиційний костюм гуцулів. Його особливості та семантика - Курсова робота

Традиційний костюм гуцулів. Його особливості та семантика - Курсова робота

працях Т.Ніколаєвої, де також міститься цінний ілюстративний матеріал з різноманітних одягових комплексів та типології крою різних елементів одягу, їх способів носіння.
З числа українських письменників, що відтворюючи життя та побут гуцулів, приділяючи неабияку увагу традиційній культурі, звичаям, обрядам, одягу варто зокрема азваатиМ.Коцюбинського. Г.Хоткевича, В.Стефаника.
Надзвичайно вжливим джерелом інформації з історії костюма, його символічних властивостей є уснопоетична народна творчість.
Отож, дослідження та глибокий аналіз перелічених джерел є вагомим аспектом в сучасній етнографії та мистецтвознавстві. Їх використання та поповнення новими результатами етнографічної діяльності дає змогу застосування історичного досвіду в сучасному дизайні одягу.
МАТЕРІАЛ ТА ЙОГО УЧАСТЬ У ФОРМУВАННІ ОДЯГУ
Матеріали для виготовлення національного костюма представляють доволі широку базу для дослідження. Етнографічний аналіз специфіки їх використання, способів обробки, техніки виготовлення розкриває локальні особливості традиційного вбрання.
Вирішальну роль у виборі сировини матеріалів народного одягу відігравало природне середовище. Природні умови Карпатського регіону зумовили ті чи інші особливості виготовлення одягу гуцулів.
Основною сировиною в цьому регіоні було рослинне волокно, вовна, хутро, шкіра, метал. Гуцули використовували доволі широко сировину твариннного походження - вовну, в основному овечу. З неї ткали або плели окремі елементи костюма, або виготовляли тканину, з якої потім шили одяг. З вовняного прядива в домашніх умовах виробляли сукно для верхнього одягу, поясного жіночого вбрання, зимових чоловічих штанів. Сукно з тонкої вовни було однотонним і цінувалося дорожче. Сукно з вовни старих овець було грубішим, рівномірність його кольору досягалась перемішуванням у процесі биття. Сукно природного чорного кольору виготовляли з найкращої сировини - вовни молодих овець. Його називали мицьковим і цінували найбільше. 1
Загалом ткацтво було особливо поширенною технікою виготовлення матеріалів для одягу. Саморобні тканини вироблялися з однорідної та неоднорідної интки різної товщини.
Окрім тканин різного гатунку широко використовувалися шкіра та хутро. Найціннішим вважалося хутро ще не стрижних ягнят, яке мало природний білий, чорний або сірий колір. З овечих шкур шили верхній та нагрудний безрукавний одяг. Шкіру використовували для взуття, поясів, тобівок, що були гармонічним доповненям до костюма.
Вже наприкінці ХІХ ст. дедалі більшого поширення набувають матеріали фабричного виготовлення.
Широко використовувалися різноманітні метали. З них виготовляли пркраси оздобленя до жіночого і чоловічого одягу. Для цього застосовували зокрема латунь, срібло, мідь тощо.
КОМПОНЕНТИ ГУЦУЛЬСЬКОГО КОСТЮМА
Характер народного одягу визначався умовами життя - географічно-кліматичними, соціальними тощо. Традиційні особливості одягу формувалися протягом віків та передавалися з покоління в покоління, з роду в рід. Костюм гуцулів здавна визначався певною своєрідністю, зберігаючи в собі багато архаїчний рис. Народнімайстри вміло поєднували в одязі практичність і красу, утилітарне та естетичне. Приваблює в ньому гармонічйність усіх його частин.
Чоловічий костюм складається з вишитої полотняної сорочки тунікоподібного силуету, яку носили навипуск штанів, широкого пояса-череса, верхнього одягу - сердака, кептаря. На голові- вовняна кресаня. Через плече - шкіряна сумка- тобівка, порохівниця. Також носили зшиті з сукна капці або плетені орнаментовані капчурі, взували легкі шкіряні постоли.
Зупинимося детальніше на кожному з елементів чоловічого костюма.
Сорочка є одним із найдавніших компонентів одягового комплексу. Ще з часів Київської Русі вона слугувала як натільним, так і верхнім вбранням. Вона мала декілька видів орнаментації та крою і відповідала кільком призначенням. Святкові сорочки були колоритно оформлені та багато орнаментовані, повсякденні - більш стриманими. Відрізнялися вони і якістю полотна.
Характерним плечовим одягом гуцулів є кептар - безрукавка на хутрі, оздоблена вишивкою або аплікацією. О. Воропаай стверджує, що слово "кептар" походить від румунського слова "груди". Захищаючи від холоду спину та груди і залишаючи при цьому вільними руки, кептар, став незмінною складовою костюма гуцулів.1 У формі та способах оздоблення кептарів яскраво проявляються локальні особливості космацький кептар, передня частина якого оздоблена квадратними з коричневого сап'яну і густо набитими металевими капелямии, від кептаря верховинського, вишитого яскравими вовняними шнурами з перевагою зеленного кольору. Уся поверхня кептаря з села Розтоки, що на Косівщині покрита складним узором-аплікацією. Пістинські та яворівські кептарі прикрашені традиційними мотивами - "рачками", "кучерями", "ружами", "зубцями". Високогірні райони Карпат характерні білим кольором кептарів.
Верхнім одягом гуцулів є сердак (петик). Він являє собою прямоспинне вбрання з домашнього сукна, що також відображає місцеві особливості. Його обшивали навколо і по швам вовняними нитками, переважно червоного та жовтогокольору, підкреслюючи простоту форм. Вишивкою оздоблювали сердака - "гредушки", бокові клини, колір. Попереду нашивали великі гарусові гудзики та яскраві китиці - "драмовиси", особливо пишні в селах Верховинського району. Своєрідними є оздоблення на верховинських, микуличинських, брустурівських, яблуницьких сердаках. Високим художнім смаком вирізняються сердаки з села Космач - чорні, прикрашені чорним шнуром або сірі з чорними та жовтими прикрасами.
Чоловічі штани шилися з білого полотна (покрениці) кольорового сукна (крашениці) або білого сукна (гачі). До речі, гачі (гащі, ногавиці) - це анйдавніа назва чоловічих штанів, що були відомими ще з часів Київської Русі.
Головний убір гуцулів - кресаня. Вона багато прикрашалася різнокольоровими шнурами - черв'ячками, пір'ям глухаря, китицями тощо. Також носили шапку - клепапню.
Таким же багатим є жіноче вбрання. Воно складається з довгої вишитої сорочки, запаски, тканого пояса, кептаря, сердака. Головним убором заміжних жінок була перемітка.
Жіночий стегновий одяг - запаска (обгортка, горбатка) зберігає дуж давні форми, удосконалення яких відбулося завдяки розвитку художнього ткацтва.
Сердаки та кептарі жінок не відрізнялися від чоловічих.
Костюм гуцулок з села Космач відрізняється золотисто-оранжевою кольоровою гамою всіх деталей: запасок, пояса, хусток, а також орнаменту на установах та на капчурах. Оздоблення на космацькому сердаку більш стримані в інших селах високогогір'я.
Жіночий одяг з села Яворова,
Loading...

 
 

Цікаве