WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Рельєфний портрет Василя Стефаника - Дипломна робота

Рельєфний портрет Василя Стефаника - Дипломна робота

шаром гіпсу; чим більша величина моделі, тим товстіше має бути шар гіпсу. Для одержання повної товщини гіпсової форми після першого оплеску потрібно ще два заливання гіпсом, що необхідно для того, щоб форму можна було не боячись зняти з глиняної моделі. При доброякісному гіпсі форму можна зняти через невеликий проміжок часу, не більше ніж через півгодини.
2.5 Формування роботи в гіпсі
Після зняття чорнової форми, її за допомогою пензлика промивають холодною водою до повного очищення її від глини, що пристала, та, давши їй трішки підсохнути, змащують попередньо підготовленою змазкою. Остання готується наступним чином. Розплавляють стеарин у залізні посудині на несильному вогні, після того, знявши посудину з вогню вливають до неї гасу у кількості, яка вдвічі або втричі перевищує стеарин, і ретельно розмішують, у результаті чого утворюється напіврідка суміш.
Після цього розводять необхідну кількість гіпсу й заливають ним форму, не допускаючи утворення повітряних кульок, які перешкоджали б рівномірному покриттю гіпсу усіх закрутів і западин форми.
Після першого покриття до свіжого гіпсу приставляють заготовлений залізний каркас і, як то кажуть, "приморожують" каркас до моделі. Наявність каркасу дуже важлива. Оскільки робота велика за формою, при необережному транспортуванні вона може поламатись. Щоб уникнути цього виготовляється каркас. Також велику роль відіграватиме каркас при вмонтуванні роботи. При його виготовленні на задню зовнішню форму майбутньої роботи виводять кріпильні елементи.
Каркас складається з грубого дроту що змотується, або металевого прута (арматури). Перед тим, як встановити каркас у форму, де вже зроблений перший оплеск, його покривають лаком, щоби уникнути іржі, яка потім переходить на гіпсову відливку і псує гіпсову модель.
Тільки після того, як каркас встановлено, форма заливається до кінця. Давши затвердіти залитому у форму гіпсу, переходять до сколювання так званої чорнової форми, що покриває гіпсовий оригінал. Сколювання здійснюється напівгострими стамесками відповідної ширини й дерев'яним молотком; роблять це обережно, щоби не пошкодити звільнену модель і очищують її від дрібних залишків чорнової форми. В разі якихось подряпин до або незначних відколів їх обережно "заправляють" напіврідким гіпсом, спеціально для цього розведеним. Невелика підчистка відповідним, ледь зігнутим інструментом - і гіпсова модель з глиняного оригіналу постає перед вашими очима в майже закінченому вигляді.
На сам кінець стамескою потрібно вирізати текст вислову і свій підпис. Ось нарешті робота дійсно закінчена.
2.6 Фарбування і патинування роботи
Кожен знає, що сумлінно закінчена скульптура, виконана і представлена у глині, створює сприятливе враження. Але кожен у подальшому переконується, що скульптура, відформована у гіпсі, багато втрачає, робиться сухіше, позбавляється життєвої привабливості, яка була в най присутня. Ніби то хтось її спростив при формуванні, вбив у ній живий зміст, ніби знекровив роботу.
На жаль, це не випадкове, а закономірне явище. Така властивість гіпсу. Причина полягає у тому, що гіпс не відбиває, а поглинає промені світла, що падають на нього. Тому всі ударні частини твору, наголошені у глині, стають при переведенні у гіпс рядовими, звичайними, середніми, а через це й робота в цілому втрачає свою яскравість, робиться якоюсь рівною, без наголошення тих деталей, які, за замислом скульптора, мали особливо сильно "звучати".
Для того, щоб уникнути цього мертвущого фактору, скульптори застосовують тонування та патинування гіпсової моделі.
Найпростіший спосіб тонування гіпсу без застосування якихось барвників полягає в наступному. Невеликий шматочок м'якої ліпної глини кладуть у банку, небагато розводять водою і потім за допомогою щетинистого пензля укривають цією глиною гіпсову модель. Гіпс має бути добре просушений, тоді можна одержати більш стійкий загальний тон. Після цього глину осипають тальком, користуючись користуючись простою ватою або м'яким пензлем, а потім протирають ганчіркою виступаючі місця, щоби вони більше блищали. В такий спосіб можна досягти досить доброякісної імітації полірованого каменю, а дешевизна і простота цього способу робить його доступним для всіх.
Один із найпростіших способів патинування гіпсу під бронзу полягає в наступному. Гіпсову скульптуру натирають шелачним спиртовим лаком, змішаним з дрібно стовченим графітним порошком. Потім по підсохлому лаку за допомогою щітки гіпс натирають графітом. Після цього скульптуру ще раз укривають тим самим лаком без графіту, але з домішкою того чи іншого кольорового порошку. Залежно від кольору порошку можна досягти більшої різноманітності в тоні: від старої бронзи з зеленню до темно-зеленої, брунатної з зеленню зовсім темного тону й чистого золотисто-металевого. Найпростіші прийоми імітації гіпсу під слонову кістку (особливо ця імітація удається на невеликих речах - статуетках і рельєфах). Для цього розтоплюють у металевому посуді потрібну кількість воску, а потім обережно доливають скипидару. Ретельним перемішування здобувають однорідний рідкий розчин, до якого за бажанням додають трохи паленої сієни (фарби). Одержану рідкувату суміш рівномірно наносять пензлем на гіпсову скульптуру і потім обмежено втирають змащеною чи просто м'якою ганчіркою. Паленої сієри беруть, за бажанням, більше чи менше, залежно від чого можна одержати світлий чи темний тон слонової кістки.
Насамкінець треба особливо звернути увагу на те, що й формування з глини, і патинування вимагають великої наполегливості, терпіння і уваги; тому, щоби домогтися задовільної техніки, не треба бентежитися першими можливими невдачами і зривами в роботі.
ВИСНОВКИ
Класичний рельєф посідає певною мірою проміжне місце між скульптурою та живописом. За матеріалом і технікою, за значенням для нього дотикального сприйняття рельєф належить скульптурі. Разом з тим він має спорідненість із живописом, оскільки пов'язаний з площиною, зі стінкою, схильний до розповіді, до багатофігурної композиції, до розгортання руху повз глядача. Проте було б помилкою вважати рельєф деякою комбінацією, сумішшю скульптурних та живописних елементі: рельєф не є ні напівзрізаною скульптурою, ані живописом, перевтіленим у реальні тіла. Рельєф являє собою цілком самостійне мистецтво зі своїми принципами та своєю, значною мірою своєрідною концепцією простору.
Для того, щоб ясно уявити собі своєрідність рельєфу, треба подивитися на рельєф збоку. Тоді стає видно, що рельєф - це незвичайний скульптурний об'єм і не живописна площина, а перевтілений, деформований, сплющений об'єм, водночас і реальність і удаваність, деяка уявлювана арена дії,затиснута між двома площинами. Саме відношення до цих двох основних площин і відрізняються головні види, типи, й стилі рельєфу.
На жаль, в наш час більшість скульпторів, через ті чи інші причини, відійшли від оповідальних завдань скульптури та втратили зв'язок з технічними та стилістичними проблемами рельєфу.
Loading...

 
 

Цікаве