WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Рельєфний портрет Василя Стефаника - Дипломна робота

Рельєфний портрет Василя Стефаника - Дипломна робота

Еглін портативний і зручний у користуванні.
Віск використовується у дрібних, тонких роботах. Він дозволяє добитися дуже тонкої обробки деталей, але вимагає спеціальних навиків.
2.2 Інструменти і матеріали
Для формування застосовується цілий ряд різних інструментів, і чим кваліфікованіший майстер, тим ширше їхній асортимент. В міру заглиблення в роботу і надбання досвіду набір інструментів збільшується, тим більше що, в основному, вони саморобні.
Для початку можна обійтися найелементарнішими інструментами. Треба мати металеве або емальоване конусне відро або банку (каструльку, миску), гумову гіпсовку (або половину дитячого м'яча діаметром 10-15 см). Якщо немає металевих лопаток, можна обійтися столовою ложкою і ножем. Необхідні також пари плоских щетинних пензлів і одна волосяна, синька в порошку, шелачний лак, різний дріт для арматури, зубило, молоток, прядиво, смужки з глини і т.д.
При формуванні необхідна формувальна змазка. Вона складається із суміші стеарину з бензином. Матеріалом може служити стеаринова свічка (парафінова не підходить). Змазка готується в такий спосіб: стеарин начищають стружками, розтоплюють їх і, помішуючи, додають бензин. Потім дають суміші охолонути. Гарна змазка повинна мати густоту підталого вершкового масла або сметани. Якщо вона вийде занадто густа, то додають ще бензин і ретельно розмішують. Такою змазкою користуються усі форматори-професіонали.
Часто уживаний мильний розчин для змащення готується в такий спосіб: просте біле мило настругують у кількості, що заповнює 1/3 чайної чашки, і доливають гарячою водою до обсягу 3/4 чашки. Потім розмішують розчин пензлем до білої піни. До гарячого розчину додають очищену олію до повного обсягу чашки. Розчин цей можна зберігати довгий час, якщо охороняти від забруднення і порохів.
Деякі фахівці рекомендують суміш мила, води й оливи. Іноді роблять змащення лугом. Лужний розчин готують із попелу дерев твердої породи, прокип'яченої у воді (наприклад, міцний відвар березового попелу виходить жовтуватий, жирний на дотик). Інші пропонують просто обмежитися мильною піною.
Приведені тут рецепти дуже важливі, і їхнє правильне виконання забезпечить готування змащення гарної якості.
При формуванні круглої скульптури будуть потрібні чотирьох вугільні металеві пластинки різних розмірів (не більш 5-10 см у довжину), нарізані з тонкої міді або латуні бляхи (можна з залізі або тонкого дахової бляхи).
Уживаний при формуванні шелачний лак - це спиртовий лак, що продається в господарських магазинах. Його можна приготувати і самим. Для цього треба в 250 г. спирту всипати 50 г. лугу. Суміш залишають на добу в теплому місці, кілька разів збовтуючи. Щоб загустів шелачний лак розбавляється денатуратним спиртом.
Під час формування прийдеться користуватися пофарбованим гіпсовим розчином. Для цього знадобиться синька - порошок ультрамарину. Можна застосовувати й іншу (не анілінову) терту суху фарбу, наприклад охру або мумію.
Пінка знадобиться як арматура в гіпсі - для міцності і легкості відливу. Пучки пінки розщеплюють на більш дрібні (приблизно на палець товщиною), ріжуть на шматки довжиною 15 см, заготовлюючи кружки, плоскі тампони діаметром 20-25 см. Пінку можна замінити волокнами мотузки. Використовують і клаптики, якщо її волокна досить довгі і міцні. Застосовують також мішковину, марлю, прибережника й ін.
Глиняні смужки потрібні для обкладки навколо скульптурної моделі і створення необхідних бордюрів, а також для окремих розмежувань. Смужки роблять з добре промнутої глини. Попередньо заготовивши глиняний прямокутний брус, ріжуть його тонким дротом або струною на смужки потрібного розміру.
2.3 Робота над моделлю у пластиліні
Створивши у своїй уяві образ і добре його промалювавши в ескізах, можна приступати до роботи над етюдом у пластиліні. Попереду кропітка робота. На цьому етапі не має виникати жодних запитань. Відсутня розмитість думок, о характерно для ескізів. Нарешті, пора звернути увагу н гармонію загальних форм і деталей роботи.
Для того, щоби перейти до роботи, потрібна дошка відповідного розміру, яка й буде основою для майбутнього рельєфу. Оскільки розмір рельєфу досить великий, відповідно й маса пластиліну, що піде на нього буде чималою. Щоб утримати її на площині дошки в майже вертикальному положенні і уникнути сповзання, на дошку треба набити дерев'яні планки в тих місцях, де рельєф буде найвищим.
Тепер можна набирати плінт, тобто фон для рельєфу. На пластилінову поверхню гострим кінцем стеку наносимо загальний контур моделі, знайдений в ескізах, причому спрямовуємо свої зусилля так само, як у малюнку, на те, щоби цей контур не пасивно повторював обриси моделі, а був результатом побудови її форм як у круглій скульптурі.
При цьому не треба забувати відходити від свого станка, щоби перевірити на відстані цільність та злагодженість, схожість, виразність та анатомічну правильність виконуваного малюнку.
Після уважної перевірки малюнку приступимо до накладання рельєфу. Найдоцільніше починати накладання пластиліну з найближчої до працюючого точки натури. Накладаючи пластилін для заповнення найвищої частини барельєфу, ми таким чином визначаємо міру найбільшої його висоти, яку ми не повинні порушувати у процесі роботи.
Коли модель з пластиліну вже доведена до того стану, що добре читається анатомія з витриманим рельєфним скороченням, її можна "одягнути в одежу" - проробити складки тканин.
Під час усієї роботи, від самого початку і до кінця не можна забувати про загальну композицію, визначену темою, потрібно проробити всі деталі композиції. Пересвідчившись у тому, що все розташовано гармонійно, як та кажуть "не додати, не відняти", можна переходити до форм модель.
2.4 Зняття форм
Як ми вже знаємо, першим матеріалом для скульптурних робіт є глина. Висихаючи, глина не тільки зменшується в об'ємі, але змінюється і надана їй форма, адже зсихання глини йде нерівномірно. Тому скульптори мусили знайти й використати такий матеріал, який міг би легко і точно зафіксувати форму і зберегти її у незмінному стані. Таким матеріалом став гіпс.
Гіпс має бути обов'язково дрібно помелений, мати властивість більш-менш повільно "схоплюватись" і мати максимальну сухість.
Перед початком формування модель з глини легко обприскують чистою холодною водою з пензля чи зі спринцівки, щоби глина не вбирала в себе рідкий розчин гіпсу. Після цього готують гіпсовий розчин. В дерев'яний ківш, пластмасовий таз або відро, наповнені на дві третини водою, повільно насипають гіпс, щоби він поступово утворював конус, який своєю вершиною виступав би з води.
Формувальною лопаткою розмішують гіпс у воді до одержання рівномірно насиченого розчину, яким іукривають з лопатки глиняну модель. Таку котрформу називають чорновою. Для того, щоб легше відрізнити гіпс контр форми від гіпсу відлитої моделі, воду, в якій розводиться гіпс трішки підфарбовують водяною фарбою - вохрою, чи умброю, чорнилом або тушшю.
При формуванні рельєфу модель зразу "оприскують" всю разом рідким
Loading...

 
 

Цікаве