WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Серія пейзажів “Моє місто” - Дипломна робота

Серія пейзажів “Моє місто” - Дипломна робота

гармонії з іншими звуками викликає велике враження. Можна зіграти мелодії з іншими звуками викликає велике враження.
Природа рідного краю... Яка ж вона прекрасна, як хвилює і тривожить душу людини. Яка поезія ліній, яка гармонія кольорів. Воістину немає в світі нічого досконалішого, ніж природа в її недоторканій красі! Вона пронкає в серце людини ще в дитинстві і залишається там на все життя. І які б дороги не розгорталися перед нами, нас завжди будуть кликати, манити до себе рідні карпатські гори, смерекові ліси, квітучі полонини.
За допомгою мистецтва можна висловити свою любов до рідної землі, оспівати все, що навіки залишиться найдорожчим, і передати свої почуття іншим людям. Чи це буде поетичне слово, чи твір живопису - головне , щоб було написано щиро, щоб люди могли зрозуміти, який настрій, які почуття хвилювати художника, коли він писав свій твір. В результаті наполегливої праці художник виробляє найбільш доцільні образотворчі прийоми, які формують його стиль. Народжується найважливіша властивість твору мистецтва - майстерність, головною ознакою якої є мистецтво, вправнсть, віртуозність виконавця. До тих пір, доки люди будуть любити природу життя, світло, повітря, фарби, до тих пір художники будуть прагнути до правдивого зображення пейзажу.
РОЗДІЛ І
1.1. Історична довідка пейзажного живопису.
Велике і досить важливе місце серед жанрів живопису займає пейзаж. Кожну живу людину повинні приваблювати краєвиди рідного краю, довершеність природи, безмежність панорам.
Слово пейзаж від фр. Pays - країна, місцевість. Жанр образотворчого мистецтва в якоу основним предметом зображення є дика і в ній чи іншій степені відображена людиною природа. В пейзажі відтворюються реальні або видумані види місцевостей, архітектурних будівель, міст.
Часто пейзаж служить фоном в живописних, графічних, скульптурних творів інших жанрів. Зображаючи явища і форми природного оточення людини, художник виражає і своє віднношення до природи, і сприйняття її сучасним йому суспільством.
В силу цього пейзаж набуває емоційність і значний ідейний зміст.
Зображення природи зустрічались ще в епоху неоліту (умовні позначення небесного склепіння, сторін світу, земної повернхі).
В рельєфах і рорзписах країн Древнього Сходу переважно в сценах війн, полювання і рибалки, містяться окремі елементи пепйзажу, особливо конкретизовані в древньо-єгипетському мистецтві, епохи Нового царства. Широке поширення пейзажні мотиви отримали в мистецтві Кріту 16-1 ст. до н.е., де вперше досягнулось враження емоційно впевненої єдності фауни, флори і природних стихій. Пейзажні елементи древньо-грецького мистецтва невіддільні від зображення людини. Для цієї епохи характерний образ природи, який сприймається як сфера ідилічного існування людини і богів. В середні віки в мистецтві Європи елементи пепйзажу нерідко служили засобом умовних просторових побудов.
В середні віки в мистецтві країн мусульманського входу елементи пейзажу були представлені досить скупо, якщо не рахувати деяких образців, заснованих на елліністичних традиціях. З 13-14 ст. вони займають все більш значне місце в книжковій мініатюрі, де в 15-16 ст. в мистецтві тебризької і гератської школи пейзажні фони, які відрізняються сяючою чистотою фарб, навівають уявлення про природу як замкнутий казковий сад.
Виключно важливе положення займає пейзаж як самостійний жанр в живописі середньовічного Китаю, де вічно оновлена природа рахувалась найбільш наочним зразком світового закону (дао). Серед великих майстрів Китайського пейзажу Го Сі (11 ст.) Ся Гуй (кін.12-1 пол. 13 ст.).
В західно-європейському мистецтві 13-15 ст. Тенденція до пейзажного фону починає осмислюватись як принципово важлива частина творів образотворчого мистецтва. Умовні фони зміцнюються пейзажними, нерідко перетворюються в широку панораму світу (Джотто).
Художники Відродження звертались до безпосереднього вивчення натури, створювали начерки і акварельні етюди, розробляли принципи перспективної побудови пейзажного простору, керуючись концепціями про раціоналістичність законів світосприйняття і відроджуючи уявлення про пейзаж, як реальне середовище життя людини. Важливе місце в історії пейзажу займає мистецтво А.Мантеньої, П.Уч Леонардо да Вінчі в Італії, Хуго Ван де Гуса, Х.Босха в Нідерландах, А.Дюрера в Німеччині. Якщо італ. Художники старались підкреслити гармонійну співзвучність людського і природннього начал (Джорджоне, Тіціан а в міських пейзажних фонах показати уявлення про ідеальне архітектурне середовище (Рафаель), що німецькі майстри, особливо доброзичливо звертались до дикої природи, нерідко надаючи їй катастрофічно-бурхливий вигляд.
До поч.. 17 ст. в творчості італійця А.Карраччі, нідерландця П.Брилля, німця А.Ельсхаймера оформляються принципи "ідеального" пейзажу, який підчинився ідеї розумного закону, скритого під внутрішнім багатством різних аспектів природи.
В мистецтві класицизма закріплюється система умовної трипланової композиції, затверджується принципова різниця начерка або етюда і закінченого пейзажу-картини.
Елементи живопису з натури, на відкритому повітрі появляються у відміених свіжістю сприйняття пейзажах В.Веласкеса.
З 17 ст. широко поширюється топографічний видовий пейзаж, розвитку якого було визначено приміненням камери-обскури, яка дозволила з небаченою до цього часу точністю переносити окремі мотиви на полотно чи папір. Видовий пейзаж в 18 ст. Зіграв вирішальну роль в становленні пейзажу в тих європейських країнах, де до 18 ст. Не було самостійного пейзажного жанру.
В кін. 18-1 пол. 19 ст. в пейзажі переважають тенденції романтизму. Важливе значення пейзажу в художній системі романтизму пояснюється тим, що романтики зближували життя людської душі з життям природи. Вони проявляли особливу чуйність до індивідуальної неповторності окремих станів природи. Пейзажисти цього періоду Емо, добивались ясності і простоти композиції детально розробляли світлотіньові і валерні відношення, які дозволяли передати матеріальну відчутність природного середовища.
В російському пейзажі 19 ст. романтичні традиції відіграють важливу роль в творчості М.Н.Воробйова і І.К. Айвазовського. На 2-у пол. 19 ст. Приходиться розквіт реалістичного пейзажу, тісно зв'язаний з діяльністю передвижників. Тенденція до зображення перехідних станів природи, лірична насиченість, характернатворчості А.К.Саврасова.
Домінуюче значення пейзажу у майстрів імпресіонізму (К.Моне, К.Піссарро, А.Сіслей), які рахували роботу на пленері обов'язковою умовою створення пейзажного образу. На рубежі 19 і 20 ст. в пейзажі складаються декілька напрямів, розвиваючих принципи імпресіоністичного пейзажу і одночасно вступаючих в антагоністичні відношення з ними.
В мист. 20 ст. ряд майстрів старається знайти найбільш стійкі риси того чи іншого ландшафтного мотиву, очищаючи його від всього "переходящего" інші за допомогою лікуючих або драматично напружених кольорів співзвучностей підкреслюють внутрішню динаміку ландшафта, а деколи і його національну своєрідність, треті, під впливом художньої фотографії, переносять основний акцент на
Loading...

 
 

Цікаве