WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Малевич Казимир Северинович (1878—1935) - Реферат

Малевич Казимир Северинович (1878—1935) - Реферат

лаконiчно: "140-199. Супрематизм живопису".
Пiсля Лютневої революцiї 1917 р. Малевич входить до Об'єднання лiвих художникiв. На установчих зборах професiйної Спілки художникiв-живописцiв (у Москвi) вiн був обраний у раду спілки представником вiд лiвої федерацiї (молодої фракцiї). У серпнi Малевич став головою художнього вiддiлу ради солдатських депутатiв. У першi днi пiсля Жовтневої революцiї вiн став членом Комiсiї з охорони художнiх цiнностей Кремля. "Лiвi" художники були переконанi, що знайдуть спiльну мову з владою, яка теж називала себе "лiвою".
Численнi статтi Малевича, надрукованi 1918 р. в газетi "Анархiя", були спрямованi насамперед проти консервативних сил, якi намагалися втримати владу у свiтi мистецтва: "Вiдповiвши старому дню, я кличу тих, хто здатен вийти за межi аудиторiї старого дня... Бо новий день творчостi, як нова планета, прикрасить небо".
Вiн очолює петроградськi Вiльнi майстернi (Свомас), створює декорацiї для "Мiстерiї-буфу" В.Маяковського в постановцi В.Мейєрхольда (1918); бере участь у петроградськiй конференцiї (1919), на якiй прийнято рiшення про створення Музею художньої культури, котра представляє виключно сучасне мистецтво. Стає членом Мiжнародного бюро Наркомосу. Тодi ж починає викладати в московських "Свомас". Керує майстернею живопису й (разом iз Надiєю Удальцовою) текстильною майстернею. Результати дiяльностi "Свомас" були показанi на Виставцi художнiх виробництв Державних майстерень Вiддiлу образотворчих мистецтв Народного Комiсарiату з освiти (VII Державна виставка). У роздiлi "Майстерня в селi Вербiвка Київської губернiї" демонструвалися українськi вишивки за малюнками Малевича, Удальцової, Ольги Розанової та iн.
У Москвi вiдкривається велика виставка "Безпредметна творчiсть i супрематизм" (1919). Малевич показує серiю композицiй "Бiле на бiлому". Iнший учасник виставки, О.Родченко, вiдповiдає композицiями "Чорне на чорному". "Колiр повинен вийти з живописної сумiшi в самостiйну одиницю - в конструкцiю, як iндивiдуум колективної системи" (Малевич).У 1919 р. художник вiдправляється до Вiтебська - його запрошують викладати в Народну художню школу, засновником i головою якої є М.Шагал. Несхитний характер новоприбулого викладача проявляється вiдразу. Народнiй художнiй школi загрожують кардинальнi реформи - нова система освiти, за якою всi форми мистецтва повиннi розвиватися на основi супрематизму. Малевича пiдтримує бiльшiсть. "Це справді вождь", - записує в щоденнику один iз учасникiв вiтебських подiй. Перiод спiвпрацi (бiльше схожої на протистояння) Малевича й Шагала став "зоряною годиною" в iсторiї Народної художньої школи - якщо не всього Вiтебська.
На свою персональну виставку (1919) у Москвi (у рамках XVI Державної виставки) художник приїжджає, оточений вiтебськими учнями. Виставка пiд назвою "Казимир Малевич. Його шлях вiд iмпресiонiзму до супрематизму", складалася з раннiх iмпресiонiстичних робiт, а також численних прикладiв неопримiтивiзму, кубофутуризму, супрематизму (який включав три стадiї - чорний, кольоровий, бiлий) й завершувалася пiдрамниками з чистими полотнами.
Учнi вiтебської школи - прихильники Малевича - створюють об'єднання "Молпосновiс" (Молодi послiдовники нового мистецтва). Через кiлька днiв воно зливається з групою керiвникiв майстерень i одержує назву "Посновiс" (Послiдовники нового мистецтва), пiзнiше - "Уновiс" (Утверджувачi нового мистецтва). Учнi Марка Шагала також вступають в "Уновiс" (у червнi 1920-го Шагал їде з Вiтебська). Малевич стає головою ради професорiв Вiтебського художньо-практичного iнституту.
1920 р. був для Малевича справдi щасливим. Можливо, народження доньки Уни (20 квiтня 1920 р.) для нього мало значення бiльше за всi трiумфи у Вiтебську й обох столицях.
На виставцi "Уновiса" в московському Iнститутi художньої культури (Iнхук) Казимир Малевич виступив із лекцiєю "Перше завдання". Мiж органiзацiями виникла рiзка розбiжнiсть - i стався розрив усiх контактiв.
У травнi 1922 р. у Вiтебському художньо-практичному iнститутi був перший випуск. Пiсля нього Казимир Малевич i частина членiв "Уновiса" переїжджають до Петрограда. Тут художник взяв участь у виставцi "Об'єднання нових течiй у мистецтвi". П'ять його робiт були показанi на Першiй росiйськiй художнiй виставцi в Берлiнi. 1923 р. вiдбулася друга персональна виставка Малевича, присвячена 25-рiччю його творчої дiяльностi. Експозицiя складалася приблизно зi ста робiт. На Виставцi картин петроградських художникiв усiх напрямкiв 1918-1923 рр. члени "Уновiсу" представили колективний експонат - живопис i графiку "вiд кубiзму до супрематизму"; експозицiя завершувалася двома чистими полотнами. Офiцiйна посада, яку обіймав Малевич у Петроградi, досить скромна - викладач малюнку на архiтектурному вiддiленнi Iнституту цивiльних iнженерiв. 1923 р. художник спiвпрацював із Петроградським державним порцеляновим заводом, для якого створив ескiзи нових форм i супрематичних розписiв. Посуд за малюнками Малевича був незвичним, але не тiльки функцiональним, а й зручним. Восени 1923 р. Музей художньої культури реорганiзовано в Iнститут дослiджень культури сучасного мистецтва (згодом - Державний iнститут художньої культури - Гiнхук), i Малевича призначено його директором. Установу складали музей iп'ять вiддiлiв - живописної культури, чи формально теоретичний (керiвник - Малевич), органiчної культури (керiвник - Матюшин), матерiальної культури (керiвник - Татлiн), експериментальної i загальної методологiї.
Попри велике особисте горе (1925 р. помирає Софiя Рафалович), Малевич багато i творчо працює. Вiн застосовує свої художнi теорiї, якi досi стосувалися переважно живопису, у скульптурi, створює об'ємнi супрематичнi моделi з дерев'яних i гiпсових блокiв - архiтектони. Але влада до дiяльностi Гiнхука ставиться дедалі холоднiше i пiдозрiлiше. Нарештi, в газетi "Ленинградская правда" з'являється розгромна стаття Г.Сєрого "Монастир на держпостачаннi", що спричинила до розгону Гiнхуку в 1926 р.
Саме в серединi 20-х до Малевича приходить всесвiтня слава. Його твори, показанi на численних виставках у Захiдній Європi та США, викликають загальний iнтерес. Перебування Малевича за кордоном (1927) - це низка трiумфiв. У варшавському готелi "Полонiя" вiдкривається персональна виставка, влаштовують прийом на його честь. Сам художник виступає з лекцiєю "Аналiз нових течiй у мистецтвi". Ще теплiшим був прийом у Нiмеччинi. На щорiчнiй Великiй берлiнськiй художнiй виставцi Малевичу надають зал. Режисер Ганс Рiхтер обговорює з ним iдею створення супрематичного фiльму, причому iлюстрований малюнками Малевича кiносценарiй виник у ходi бесiди. Згодом у серiї видань "Баугаузу" вийде книга Малевича "Безпредметний свiт".
Раптово прийшов наказ термiново їхати в СРСР. Художник був упевнений, що повернеться до Європи наступного року. Роботи, залишенi ним у Берлiнi, нинi є гордiстю Мiського музею Амстердама.
Повернувшись, Малевич продовжує займатися дослiдницькою дiяльнiстю. 1929 р. у Третьяковській галереї вiдкривається Виставка творiв живопису i графiки К.С.Малевича, для якої художник спецiально створює цикл нових робiт на "селянську" тему. Ще 1927 р. Малевичодружився з Наталiєю Манченко, з якої згодом написав один iз найкращих пiзнiх портретiв, що змушує згадати не супрематизм, а мистецтво старих майстрiв.
Останнiй сплеск активностi Малевича пов'язаний уже безпосередньо з Україною. У 1928 р. вiн публiкує цикл статей (українською мовою) у харкiвському журналi "Нова генерацiя". В 1928-1930 рр. - викладає в Київському художньому iнститутi. У Києвi вiдбулася й остання персональна виставка Казимира Малевича (1930).
Восени 1930 р. художника арештували й до початку грудня вiн перебував у в'язницi ленiнградського ОГПУ. Тiльки в 1932-му для автора всесвiтньо вiдомих картин знову знайшлася посада - вiн став керiвником експериментальної лабораторiї в Державному росiйському музеї. У 1933 р. Казимир Малевич тяжко занедужує.
Перша виставка ленiнградських художникiв, яка вiдбулася у квiтнi 1935 р., ще включала роботи Казимира Малевича - п'ять портретiв. Але потiм настане довга-довга перерва - до 1962 р., коли в музеї Маяковського, у Москвi, на три днi виставлять графiку Казимира Малевича й Володимира Татлiна...
Казимир Северинович помер 15 травня 1935 р. в Ленiнградi. Згiдно iз заповiтом, урна з його прахом була похована в Нємчиновцi. На могилi встановили пам'ятник, спроектований М.Суєтiним, - бiлий куб iз чорним квадратом. Пiд час Другої світової вiйни пам'ятник був зруйнований, а могила художника загублена.
Література
1. Бедрик-Білан Х., Безносик А., Гнатюк М. та ін. 100 найвідоміших українців /Заг. ред. д. філос. наук, канд. іст. наук , Павленка. - К.: Орфей, 2005. - С. 414-420.
Loading...

 
 

Цікаве