WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Сакральне мистецтво України - Реферат

Сакральне мистецтво України - Реферат

опустилися на коліна...
У доробку наших мистців уже чимало храмів, ними розписаних чи оздоблених мозаїкою. Це - Гошівський монастир, церкви в Луцьку, с.Бачеві на Перемишлянщині, с. Чайковичах на Самбірщині, Св.Трійці у Дрогобичі (І.Орищак, С.Булко, І.Леськів, Є.Хруник). Я. Данилів та Я.Баландюх теж виконали триптих-мозаїку у згаданій церкві Св.Трійці. Я.Баландюх, крім того, виконав мозаїку в церкві у с.Хлопчицях на Самбірщині. У дрогобицькому храмі майстрам не тільки "вдалося гармонійно підібрати кольори стінопису і максимально зберегти орнаменти попереднього розпису" та зберегти ікони, але створити нові розписи та ікони із зображенням ликів новомучеників, частину яких проголошено під час візиту Папи Івана Павла II до України. До цього додам, що катедральний храм Св.Трійці у Дрогобичі був центром святкування 10-річчя Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, і з цієї нагоди нею спільно з музеєм "Дрогобиччина" було видано науковий збірник "Сакральне мистецтво Бойківщини (Шості наукові Драганівські читання)".
Звісно, у журнальній статті важко описати риси творчости навіть одного художника, а що вже говорити про мистецьке об'єднання. З побаченого (не лише на репродукціях) у роботах дрогобичан вражає не тільки старанність, скрупульозність чи особлива серйозність задумів, а й особливий стан піднесености, краси образів, підсилених монументалізмом та кольористикою. Згідно канону, навіть у зображеннях трагічного змісту ("Розп'яття", "Зняття з хреста", "Оплакування" та ін.) відчувається оптимістичний пафос. В іконах є вість про Воскресіння (символ Христа, що "смертю смерть подолав").
Між іншим, коли в Святому Письмі є багато згадок про музику, музичні інструменти, роль яких ув оспівуванні Бога є величезною, - про малярство (іконопис, скульптуру тощо) є лише натяки. На мою думку, сакральна музика нині має величезне розмаїття й продовжує швидко "модернізуватися" (особливо зусиллями сучасних протестантських церков). Образотворче ж мистецтво залишається традиційнішим. Творчість дрогобичан -тому підтвердження: величезні постаті замислених і витончених апостолів, пророків, виняткові образи Ісуса Христа й Богородиці. У синтезі - архітектури, живопису, спільно зі співом, проповіддю, елементами театралізації - повинен досягатися особливий ефект. Важливою також є проблема поєднання своїх індивідуальних рис із особливостями партнерів із "ансамблю" іконописців. Звертаючись до слів визначного знавця духовного мистецтва сучасности, зазначимо, що художники продовжують "велику духовну єдність Української Церкви у поділеній на частини державі".
2. Сакральний стінопис в Україні
Наприкінці ХХ ст. у процесі бурхливого національного відродження українське суспільство після кількох десятиліть бездуховності та поневірянь знову повернулось до призабутих християнських цінностей. Суспільне навернення до богослов'я, повернення до глибинних духовних джерел стимулювали творчу фантазію українських митців.
Активна відбудова та побудова храмів поставила перед митцями низку складних втім надто важливих завдань. До сакральної теми звернулось чимало знаних та молодих художників, проте лише невелика частина з них зуміла по справжньому вникнути у глибинний божественно-трансцендентний зміст церковного мистецтва, усвідомити його основне завдання, основну мету. "Релігійне мистецтво має служити релігії. Бо вона має надприродну ціль і містичну глибінь, котрої око не може зміряти", зазначав митрополит Андрей Шептицький. Особливого трепетного, з молитвою та вірою ставлення, доброї теологічної та мистецької підготовки вимагає іконопис і особливо монументальне храмове малярство.
Продовж кількох років в Україні сформувалось декілька потужних фахових осередків, художніх угрупувань, які на високомистецькому рівні працюють у ділянці монументального сакрального стінопису. На сьогодні визнаним провідним осередком храмової культури та монументального малярства в Україні, і, зокрема, в Києві є творча майстерня досвідченого майстра Миколи Стороженка. Потужний колектив монументалістів сформувався у Львові на базі Львівської академії мистецтв. Фахове об'єднання малярів монументалістів близько десяти років тому утворилось у Дрогобичі на Львівщині.
Втім у наступних фундаментальних стінописних комплексах митці будуть схилятися до дещо іншого стильового виразу своїх малярських откровень. І лише в окремих об'єктах, найчастіше виконуючи прохання громади та настоятелів храму, митці звертатимуться до художньо-пластичних засад пізнього бароко та класицизму вдало втілених у Гошеві. Із небагатьох об'єктів оздоблених у згаданому стильовому виразі слід відмітити розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Луцьку.
Виконуючи побажання замовників митці впровадили у загальне оздоблення храму елементи ілюзіоністичної пізньобарокової декорації. Скажімо окресленими рисами наділено стінописне, збудоване за принципами симетрії, монументальне панно із сценою "Тайної вечері", величаво розгорнутої в святилищі церкви. Однак у порівнянні з гошівськими фресками луцькі стриманіші, в більшій мірі підпорядковані площині, декор позбавлений домінуючого об'ємно-просторового нашарування архітектурних форм.
Відсутня й динамічна експресивність у трактуванні образів. Їхні пози статичніші, в ликах та жестах відображена смиренність, духовна зосередженість.
Історичні стильові особливості, архітектоніка внутрішнього храмового простору й вочевидь побажання замовників зумовили художньо-пластичне вирішення храму Гошівського монастиря. Монументалісти добре вписалися у загальну пластичну схему збудованої в класицистичному стилі з елементами пізнього бароко будівлі. Молоді митці Ігор Леськів, Сергій Булко, Євген Хрущик та керівник групи Ігор Орищак оправдано бажаючи органічно доповнити загальний стильовий вираз історичної будівлі звернулись до традицій монументального мистецтва Львова періоду 30-х років кінця XVIII століття. Саме у той період у Львові набуло розквіту привнесене з Італії а згодом Австрії, Угорщини, Моравії та Чехії барокове церковне настінне малярство, прояви якого мали місце не лише в католицьких костелах а й в окремих греко-католицьких храмах Галичини.
Зокрема у Львові збереглося кілька високомистецьких фрескових ансамблів (щоправда з часом подекуди перемальованих та поновлених) у церкві Михаїла (колишній костел кармелітів), який оздоблював болонський художник Джузеппе Карло Педретті та його учень і помічник Бенедикт Мазуркевич. Невдовзі під керівництвом Б.Мазуркевича місцеві малярі Р.Бартницький, Й.Сорочинський та П.Волинський у аналогічному стилі протягом 1738 1740 рр. розписали львівський бернардинський костел (тепер церква Андрія). Після 1740-х років закладені Д.Педретті та Б.Мазуркевичем традиції монументального малярства, після навчання в Римі, продовжив Станіслав Строїнський. Разом із своїми учнями С.Строїнський розписав львівськікостели монастиря Кларисок (тепер музей Пінзеля), Св.Мартина, катедральний костел а також костели в Христинополі, Наварії, Годовиці, Тернополі, Перемишлі. Спільним для розписів згаданих храмів, особливо створених С.Строїнським Було звернення до ілюзіоністичних мотивів "квадратуристів", до їх багатої

 
 

Цікаве

Загрузка...