WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Сакральне мистецтво України - Реферат

Сакральне мистецтво України - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Сакральне мистецтво України
ПЛАН
Вступ
1. Основні риси сакрального мистецтва України
2. Сакральний стінопис в Україні
3. Проблеми сучасного сакрального мистецтва в Україні
Список використаної літератури
Вступ
Сакральне образотворення - тонка невловима межа між індивідуальним і суспільно значущим, між містичним, ірраціональним і реальним, об єктивним особлива, характерна риса сакрального мистецтва. Воно завжди відображало духовні, моральні, естетичні вартості суспільства та його часу, надаючи тим вартостям особливого статусу святостей.
Не є таємницею, що церква впродовж багатьох віків була для українського народу тим об'єктом, куди вкладали найкращі досягнення українського творчого генія. Це стосувалося й архітектурного образу, і внутрішнього оздоблення церковного мистецтва. Зароджене у формах стилістики візантизму, засвоївши протягом віків стильові течії європейського мистецтва, українське церковне мистецтво завжди прагнуло власної національної самоідентифікації, інтерпретуючи усталені канони, типи, сюжети через призму національного світосприйняття. І в кожній епосі, кожній стилістичній течії воно сягало найвищих злетів творчої думки. Це ренесанс, бароко, академізм, реалізм і в довершенні український модерний стиль першої половини XX ст. Саме він сягнув особливої мистецької вершини у втіленні національної образності. Зразки цієї творчості, які де-не-де ще зберігаються в церквах України, захоплюють художньою досконалістю, а понад усе національним духом. У такому храмі під ореолом віковічних святостей відчуваєш духовну велич своєї нації, пронизуєшся гармонією її творчої виразності, що розкриває невичерпне творче начало нації. Та цей період еманації національно-творчого начала в церковному мистецтві, на жаль, був короткочасним. Фатальні катаклізми історії раптово припинили його злет. Комуно-атеїстичний терор супроти української церкви залишив по собі особливі стереотипи сприйняття і релігії, і сакрального мистецтва, позначився на світоглядних орієнтирах нинішнього суспільства.
1. Основні риси сакрального мистецтва України
У церковному мистецтві, крім архітектури, вирізняють ікону, розпис та мозаїку. Скульптура, яка характерніша для західної гілки християнства, теж твориться нині, хоч, зрозуміло, посідає з різних причин значно менше місце.
Малярство має багатовікову історію, позначену різними тенденціями. Були періоди значного розквіту, що супроводилися народженням нових регіональних ікономисних шкіл з цікавими, хоч усе ще маловідомими іменами місцевих майстрів. Були й періоди занепаду: непоправної шкоди завдало панування тоталітарної системи з її неприйняттям релігії. Апологія релігійних зображень, хоч позначена відомими тенденціями (іконоборство та ін.), розроблена багато віків тому. Першим, хто широко обґрунтував сутність релігійних зображень, був Св.Іоанн Дамаскин (близько 675 - до 754). "Накресли Його невимовну милість, народження від Діви, хрещення в Йордані, Преображення на Таворі, страждання, що завдають, байдужість, смерть, чудеса - символи Його божественної природи, що здійснювалися божественним чином через дію плоті; спасительний хрест, гріб, воскресіння, вознесіння на небеса- все пиши - і словом, і фарбами. Не бійся, не страшися", - ось настанови богослова, що не втратили своєї актуальности дотепер. Дрогобицькі мистці, обираючи цей шлях у малярстві, знають не лише ці засади, що містять перелік основних тем/сюжетів. Вони обізнані з канонами сакрального живопису. Навчаючись у 80-х роках у мистецьких закладах, відомих своїми традиціями, славними іменами, вони неминуче переймали ті чи ті прийоми, способи, навіть манеру. Періоди закономірного наслідування минали більш-менш своєчасно у кожного маляра. І долалися вони то швидше, що більшим талантом він володіє і що продуктивніше працює, захоплений одержимістю і запалом. Серед дрогобичан - різні за рівнем талановитости та згаданої одержимости особи. Зрештою, вони перебувають у віці (маю на увазі мистців ДАХ'у) на межі 40-річчя: хто вже подолав цей рубіж, а хтось наближається...
Повертаючись до сакрального мистецтва, варто нагадати кілька засадничих істин (знавці про них добре знають, а віруючі - інстинктивно здогадуються). Не тільки сюжети відіграють роль у церковному мистецтві. Світло, колір і вся система символів, що відображають конкретні знаки, образи. У реалізації прекрасного важливу роль відіграє колір, що модифікує світло. Особливий ефект при осягненні храмового дійства досягається саме за певного мінливого освітлення в "задіянні" світла/кольору ікон, розписів, мозаїк. Символи, що водночас є знаками, образами, мають низку значень - залежно від контексту. Хоча в церковному мистецтві є певні відмінності (національні, пов'язані з епохою/часом, конфесійні) та багатозначності, все ж символи існують з певною двоякою метою: одночасно виявити та заховати істину. Впливаючи на розумну область психіки, вони діють і на її підсвідому ділянку. В минулі часи церковне мистецтво в яскравих візуальних та звукових образах служило необхідним і, часом, єдиним засобом пізнання Всесвіту та Абсолюту. Водночас "прочитування інформації" церковного мистецтва -далеко не однозначний процес, як це могло би видатися. Сучасна людина, незважаючи нате, що "до зубів" озброєна найдивовижнішими здобутками цивілізації (які несуть безліч найрізноманітнішої інформації), опановує символічну мову релігійної символіки доволі складно. На перешкоді, крім іншого, стоять десятиліття атеїзму та насаджування реалізму (соцреалізму!) з його тотальною ілюзорністю, матеріалістичним прагненням пізнати видиме і повним неприйняттям умовностей та символіки. Традиції символів, кольору, що виявлені у ликах, позах (наприклад, традиційно подовжені пропорції тіла мали би підкреслити стани одухотворености, Преображення), окремих деталей (напр., "увага" до рук), звичайно, розвивалися. У новітні часи не один майстер застосовував прийоми реалістичного живопису зі світлотіневим моделюванням ликів, елемент натуралізму. Крім прямої перспективи (у давніх іконах, - так звана "зворотна" перспектива), помічалися у деяких мистців сучасніші тенденції живопису, які, щоправда, характерні більше для мистецтв Заходу. До сказаного можна додати ще немало, але воно повинне би бути необхідною прелюдією до мистецької праці дрогобичан, які, усвідомлюючи складність завдання, яке постає перед ними, мусять щоразу наново розв'язувати художні (і не тільки) проблеми. "Не тільки" - в цьому контексті означає, що виконання роботи підпорядковується й іншим особливостям замовлення: основним "диктатором", здається, залишається настоятель храму.
Від його освічености, його розуміння синтезу, цілісности усіх мистецьких компонентів залежить теж достатньо багато. Сергій Булко, разом із Ігорем Орищаком оздоблюють новозбудований (найбільший за розмірами в регіоні) Храм Успіння Богородиці в Старому Косові на Івано-Франківщині, що незабаром буде освячений. Розповідають, що, завершивши частину роботи(розписи склепіння храму), зняли риштовання. На цю пору зайшли до храму люди з метою побачити здійснене. Від побаченого -вражені силою мистецтва - шанобливо
Loading...

 
 

Цікаве