WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Вироби з бісеру. Виникнення, види виробів - Реферат

Вироби з бісеру. Виникнення, види виробів - Реферат

людська вдача змінлива.
Жіноцтво наше мало не тільки гарно вишивані сорочки, барвисто виткані запаски, але й шию оздоблювало намисто з різнобарвних разків (корали, барвисті силянки, ґердан) часто закінчене до низу звисаючим дукачем. Суттєвою ознакою гуцульського жіночого одягу, та покуття - прикраси з різнокольорового бісеру (силянки). Кольорові, круглі і видовжені бісеринки нанизували на одну нитку, утворюючи намисто.
Великою популярністю користувались жіночі нашийні прикраси - силянки (дробинки), ґердани.
Силянки роблять у формі округлого комірця. А ґердани різної ширини стрічки.
Носили їх у комплекті до святкового одягу і як буденну прикрасу, не лише молодь, а й літні жінки. Вузенькі силянки або коротенькі ґердани щільно пов'язували на шию. На свято вдягали силянки ширші, багатші часом по дві-три різних кольорів і узорів, поєднували їх із кількома разками скляного намиста, коралів, згардами. Під вузеньку силянку на шию одягали широку "решітку" торочки якої звисали на груди.
Дівчата іноді пов'язували ґерданом голову замість стрічки. Силянка на шиї, короткий вузький ґердан на чолі, а іноді навіть дві смужки оперізували чоло, ніби притримували волосся на скронях. Чим багатша дівчина, тим багатші прикраси.
Плели силянки і для дітей: дівчаткам бісерну стрічку одягали на шию, а маленьким хлопчикам на зап'ясті ручки. Для чоловіків і парубків виготовляли різноманітні підвіски до годинників - брилки, інколи у декоративне оздоблення вкомпоновували дарунковий напис або ініціали. Невеликі "висьорки" прямокутної або круглої форми пришивали з лівого боку на киптарі. Виготовляли також чоловічі краватки, прикраси до чоловічих капелюхів - "трісунки", нанизували їх на дротик або кінське волосся. У с. Космач, Косівського району ґердани ("висьорки") і зараз прикрашають чоловічі весільні капелюхи.
Крім нашийних прикрас бісером оздоблювали одяг, переважно шлюбні, або святкові сорочки, капелюхи, панчохи. Чоловічі сорочки оздоблювали на грудях і комірі, а жіночі - на рукавах. Типовим декором сорочок є бісерні зав'язки ("вущінки", "Китички", "кутасики") де шнурок з бісеру завершується однією великою або двома чотирма меншими кульками, обмитими лелітками і пацьорками.
Кожен тип прикрас має локальні риси технології, конструкції, колористичному вирішенні, способі кріплення й носіння.
За формою виділяють підтипи ґерданів: вузька шийна, нагрудна стрічка, широкий багатоколірний комір, що падає на груди, плечі, застібається ззаду на шиї (кризи), два кінці довгих стрічок з'єднували спереду, вони звисали нижче грудей, часто до пояса.
Прикраси, виготовлені вручну, цікаві за формою і художнім задумом, були поширені в містах і селах.
Згідно з історичними етапами розвитку художньої культури давні форми змінювались.
4. Техніка виконання, вироби з бісеру
Способи, технологія плетіння виробів із бісеру надзвичайно різноманітні, і це створює найширші можливості для творчості, пошуку, цікавих знахідок.
Всі вони не складні, не потребують особливих пристроїв, вимагають тільки точного розрахунку пацьрок та переплетень ниток.
На Україні здебільшого бісером і стеклярусом вишивають на Буковіні, Прикарпатті й Закарпатті. Тут ним оздоблюють жіночі й чоловічі сорочки, пояси, кептарі,спідниці, головні убори.
Техніка вишивання бісером не дуже складна. Виконують цю вишивку вручну, досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами - гладдю, хрестом, шнуром і вузенькою тасьмою - по сукну, шерсті, оксамиту й шовку, полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні, навощениі, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній тканині.
Для вишивання та нанизування згодиться бісер круглий і гранчастий, одно- і різноколірний, залежно від узору; стеклярус різної довжини, дрібне намисто, кольорові блискітки. Зберігати бісер і стеклярус краще в маленьких пляшечках, під час роботи можна класти його у маленькі блюдечка або розетки. Так зручніше нанизувати намистинки на голку. Вони повинні мати великі отвори щоб голка з ниткою могла пройти через них двічі . Вишиваючи , слід уважно стежити, щоб намистинки лягали рівно, одна за одною.
Вишивають бісером по канві, яку після закінчення роботи висмикують, або по узору, який наносять на тканину за допомогою прозорого паперу і намітки. Існує кілька способів вишивання намистом і бісером. Розглянем деякі з них.
Шиття упрокол. Кожна намистинка закріплюється на тканини окремо: впритул одна до одної або на деякій відстані. Шиють стібками швів "уперед" або "назад", справа наліво або зліва направо.
Шиття по рахунку - вишивання за узором для хрестика по рахунку ниток тканини. Спочатку готують візерунок, добирають бісеринки одного розміру і пришивають їх до тканини стібками півхреста так, щоб намистинки лягали щільно, рівно і з нахилом в один бік.
Шиття уприкріп. На закріплену нитку за допомогою голки нанизують стільки бісеринок, скільки знадобиться для тієї чи іншої частини узору. Викладають її по контуру узору, а другою ниткою прикріплюють до тканини в проміжках між бісеринками. Закріплювати намистинки на тканині можна за допомогою вузлкового шва.
Треба пам'ятати, що прикрашати бісером, стеклярусом, штучними перлами можна тільки ті речі, які не потребують частого прання та хімічного чищення.
НАНИЗУВАННЯ
Одним із видів старовинного мистецтва є нанизування. Виготовлення прикрас з дрібного намиста, бісеру й стеклярусу відомо багатьом народам світу. Кілька тисячоліть тому, разом з появою скла, прийшли вони до нас із Стародавнього Єгипту та Індії. У старовинних поховяннях знаходять скляне намисто та бісер різних кольорів розмірів і форм. У нашій країні виготовлення прикрас з бісеру відоме з часів Київської Русі. Але найбільшого поширення здобули ці вироби наприкінці минулого та на початку нашого століття.
Вузькими й широкими стрічками та комірцями з бісеру оздоблювали одяг та головні убори, прикрашали шию, голову, коси. Разноманітні за формою, довжиною й шириною, місцевим колоритом, залежно від їх призначення, орнаментальних мотивів та вишуканости ці прикраси чудово поєднуються з сучасним одягом, прикрашають і доповнюють його. Виготовлення їх не потребує тривалого навчання та складних пристроїв, у чому ви можете пересвідчитися самі.
Відповідно до обраної ширини силянки беруть 6-8-10 ниток абоволосінь і зв'язують їх на одному кінці. На кожну пару ниток нанизують відповідну кількість пацьорок певних кольорів та з'єднують їх третьою пацьоркою, переплітаючи нитки й утворюючи очко-ажур-рідкий та більш ущільнений. А далі продовжують силяти таким способом, щоб утворювались різноманітні композиції.
Силянки плели неширокими смужками (до 4 см, ширини), святкові були ширшими, ажурнішими, завершувалися петельками ("кутасики", дармовисики", "вузлики", "вершне", "бомблики", "цьомблики", "френзлики").
Найпоширенішим мотивом прикрас з бісеру ромб з видовженими сторонами та контурами, гладенькими або розробленими виступами - "ріжками", малими ромбами, - "головками", Площа ромбів заповнюється перехрестям, ромбиками, цяточками. Мотивом прикрас з бісеру є також трикутник з ріжками на вершинах, звернений поперемінно то вгору, то вниз, видовжений прямокутник ("скриньковий") та ін.
Основні мотиви - ромби - відмежовуються розділовими елементами у вигляді перехресть та трикутників. Узори компонуються з фоном або без нього. Іноді збагачується з двох сторін по довжині або тільки внизу ламаною лінією - "кривулькою", обводячи білою або ж чорною смужкою. Внизу завершуються тороками різної довжини.
Геометричний орнамент найлегший, композиційно він складається з простого чергування
Loading...

 
 

Цікаве