WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

традиціям, звичаям свого народу.
Ціла низка портретів присвячена народним майстрам і умільцям Гуцульщини. Микола Романович ніколи не переставав дивуватись безмежній творчій уяві, фантазії різьбярів, вишивальниць, ткаль. Працюючи в Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва, він був знайомий з багатьма відомими майстрами, а також бачив їх вироби, міг їх оглянути.
Всім відомі його групові портрети "Гуцульщина - край мистецтва" (1976-1977), "Викладачі - засновники Косівського училища прикладного мистецтва" (1989). Особливе хвилювання відчуваємо, осмислюючи глибоко психологічні образи косівських народних умільців, мистецтво яких прославило наш край далеко за його межами. Картини передають атмосферу тієї дійсності, в якій став можливий всебічний розквіт народної творчості Гуцульщини.
Створення групових портретів нелегка справа. Вона ускладнюється необхідністю об'єднати всіх портретованих якоюсь спільною дією, привернути увагу глядача до картини в цілому і до кожної зображеної особи зокрема. Так як М.Варення був одним з найкращих майстрів тематичної картини, йому вдалось створити чудові групові портрети. На картині "Гуцульщина - край мистецтва" художник зобразив за одним столом заслуженого майстра по різьбі Ю.Корпанюка, відому вишивальницю Г.Гарасимович і майстриню кераміки П.Цвілик. Персонажі показані на фоні гуцульського села у мальовничому куточку Косова. Герої ніби спілкуються між собою, розповідаючи кожен про свої витвори. Як і повинно бути, Г.Гарасимович зображена з вишитим рушником в руках, Павлина Цвілик розглядає керамічний глечик, оздоблений косівським розписом, а різьбяр Ю.Корпанюк ніби замислився над створенням нового орнаменту для тарелі. На другому плані, щоб підтримати рівновагу композиції, зображені молода дівчина і хлопець, які мабуть хочуть засвоїти і навчитись виготовляти такі декоративні речі. Картина наповнена енергією, натхненням, адже дивлячись на всі ці предмети (скриньки, тарелі, глечики, рушники. сорочки) хочеться самому спробувати виготовити щось власноруч.
Цим твором М.Варення хотів всім показати, наскільки багатий і талановитий наш край, що наповнений мистецьким творчим духом і силою. Художник прославив людей, що мають золоті руки і добру душу. Щоб створити таку картину, автор повинен багато спілкуватись з тими, кого малював, вивчати їх творчість, аналізувати вироби.
Велике значення для косівського краю має твір "Викладачі - засновники Косівського училища прикладного мистецтва". В ньому збережена пам'ять про тих, хто заснував і заклав початок існуванню відомого на Західній Україні навчального закладу. Це майстри і викладачі, які прославили своєю творчою діяльністю гуцульський край. На картині Микола Романович зобразив найкращі вироби майстрів - оздоблені гуцульською ажурною різьбою бочечки, тарелі, скриньки, миски, косівська кераміка з характерним тільки для цього регіону розписом, ткані килими, вишиті пишною вишивкою сорочки і рушники. Всю цю різноманітність візерунків, орнаментів художник виразно скомпонував в одну цілісну композицію, правдиво вписавши в це розмаїття барв постаті людей. М.Варення зумів об'єднати велику кількість дрібних елементів, зібрати в одне ціле, не розбивши композицію.
Кожен герой даного твору - це окремий складний характер, індивідуальність, особистість зі своїми емоціми і думками. Але у всіх на обличчі ледь помітна посмішка. Майстри радіють і гордяться рідним краєм, багатим і творчим народом. Вони надіються на те, що наступне покоління продовжить їх справу, підніме мистецтво України.
Для написання портретів однією з особливостей є те, що крім індивідуальних рис того, хто позує, важливо передати ті риси, які накладає на людину його професія, спосіб життя, оточення. Слід відзначити, що Микола Романович ніколи не зображував персонажів портретів на нейтральному фоні. Герої завжди були оточені тим середовищем, яке характерне саме цій натурі. Прикладом можуть служити такі картини, як "Портрет лікаря ТартановськогоГ.М." (1968), "Портрет Гуза В.В." (1979), "Портрет художниці Симашкевич М.Н." (1975).
Майстер різьби В.В.Гуз, зручно розмістившись в кріслі зі стамескою у руці, працює над створенням декоративної тарелі. Стіл наповнений виробами, які виготовив умілець - скрині, свічники, калачі. Герой зображений в момент своєї творчої роботи. Він живе цими речами, цими орнаментами. Обличчя В.В.Гуза зосереджене, немовби погляд занурився в самого себе. М.Варення майстерно передає образ старого майстра, матеріальність зображуваного. Всі елементи цієї композиції правильно закомпановані, промодельовані, що надає більшого враження простору і об'ємності всього. Твір виконаний у теплій гамі, яка наповнена безліччю відтінків і рефлексів.
Художниця М.Н.Симашкевич зображена на фоні своїх картин-ескізів. Вона сидить в кріслі і задумливо кудись вдивляється. Риси її обличчя спокійні. розслаблені, та пряма постава свідчить про силу характеру, гордість за свою діяльність. Увагу на обличчі художниці акцентує світлий шарф, який невимушено обвиває шию жінки і плавно звисає на руці. Вбрання М.Н.Симашкевич зі всіма нюансами говорить про те, що вона вміла подати себе в оточенні інших людей. М.Варення реалістично передав обличчя і руки героїні. Це жінка в літах, на скронях якої блистить сивина, її руки випромінюють тепло і ласку, руки, що дарують людям красу. Для цієї композиції автор підібрав стриману прохолодну гаму кольорів, яка мабуть підсилює дещо сумний настрій всієї картини.
Досить своєрідним у композиційному відношенні є портрет лікаря Г.М.Тартановського. Фігура персонажу розміщена майже посередині полотна. Лікар сидить на кріслі, нахилившись дещо назад, і опирається ліктем на стіл. Ця уявна діагональ, яку створює силует людини, цікаво розігрує площину картини. Щоб всю увагу привернути до обличчя героя, автор застосовує світлий, ясний фон сонячного неба, яке видно через широке вікно. Це дозволяє чіткіше виявити силует голови.
Микола Романович хотів зобразити не просто портрет Г.М.Тартановського, а саме лікаря, людину однієї з найважливіших професій, людину, яка віддана своїй роботі івсіма силами допомагає боротися іншим за життя. Тому художник зобразив персонаж у одязі лікаря, можливо у власному кабінеті. Його оточують різні предмети, які вказують на те, що дія відбувається в лікарні. Профіль героя освітлений променями сонця, що проходять крізь вікно, він служить композиційним центром. М.Варення підібрав для портрета синьовато-блакитну гаму кольорів, яка характерна саме оточенню лікарні. Колорит картини створює певне світлове і кольорове середовище, що пов'язані з емоційним настроєм. Художник вміє спостерігати за натурою, виділяти найцікавіші і найважливіші моменти. Щоб правдиво зобразити людину, необхідно довго і уважно її вивчати, потрібно знайти такий жест, таку позу, щоб повніше виразити притаманні їй властивості, особливості характеру. В портреті важливо "схопити душу", а не "тіло".
М.Варення вмів точно передати погляд своєї натури, який буває зосередженим, ніжним, похмурим, радісним. Вираз очей - це важливе і найважче завдання в портреті. Художник малює очі цільно,
Loading...

 
 

Цікаве