WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

відвідував птахоферми, виконував численні замальовки курей. Він спостерігав за їх повадками, вивчав анатомічну будову, зробив велику кількість рисунків птахів у різних ракурсах. Художник малював етюди не один тиждень, про що свідчать декілька альбомів, повністю заповнених ескізами. Після такої клопіткої підготовчої роботи була створена чудова дипломна робота.
Звичайно, тематика диплому відповідала запитам того часу, тим ідеологічним ідеям радянського періоду. Але ми розглядаємо полотно з мистецької точки зору, тобто наскільки майстерно знайдена композиція, кольорові і тонові відношення, на якому технічному рівні виконаний твір.
Після закінчення Академії мистецтв Микола Романович працює у Ленінградському художньому фонді. Але художник не мав власної квартири, приміщення для майстерні, і це не давало йому можливості плідно працювати. Мабуть, на цей момент доля ще раз посміхнулась майстру. У 1952 році М.Варення зустрічає свого товариша О.Соломченка, який на той час працював директором Косівського училища декоративно-прикладного мистецтва. Він запросив художника до себе на роботу викладати живопис, рисунок і композицію. Через вже відомі причини М.Р. Варення погодився з пропозицією. Так розпочалась його педагогічна діяльність, яку він не залишав до останніх днів свого життя. Можна безперечно стверджувати, що з цього моменту розпочинається новий період у творчості майстра.
В 1952 році Микола Романович Варення разом із своєю дружиною і дочкою переїжджає у Косів на Гуцульщину. Він був першим викладачем з вищою освітою у косівському училищі, в якому почав працювати. Знайомство з майстрами Косівщини відіграло значну роль у творчості художника.
Чарівна природа, казкова краса Карпат, глибока ментальність гуцулів, незрівняна майстерність народних умільців настільки вразили Миколу Романовича, що вони назавжди підкорили його талант, додали йому творчої наснаги у розширені діапазону діяльності. Художник починає працювати над різними жанрами: портретами, пейзажами, натюрмортом, знаходить себе як майстра тематичної картини.
- Цей край має специфічну творчу ауру. Якщо його порівняти з іншими регіонами України, то він дійсно дуже багатий. Багатий природньо, історично, етнографічно, наповнений народними традиціями та екзотикою. Якщо це все вивчати та аналізувати, то можна творити справжні твори про цей край - так говорив М.Р.Варення.
І він творив. Про це говорять його полотна, на яких автор зумів відобразити все те, що побачив, вивчив в краю гуцулів.
Микола Романович часто їздив у гори, де знайомився з їх мешканцями, спостерігав за працею людей, побутом, звичаями, культурою, знаходив героїв для своїх картин. Уміння відчувати найбільш виразний і гострий момент життя, конкретизувати його у яскравих художніх образах, переконливо показати глибоко психологічний стан, внутрішні переживання персонажів засвідчують його картини "На Косівському базарі" (1951), "Щасливі чорногорки" (1972), "Господарі полонини" (1975), "Святкова Верховина" (1972), "Гуцульщина - край мистецтва" (1977), "Гуцульський ярмарок" (1957) і ін.
Проживаючи на Косівщині, художник досить часто відвідував Косівський базар. Його настільки вразила, захопила краса гуцулів, їх гостинність, працьовитість, творча обдарованість, умілі руки, що М.Варення негайно приступив до праці і незабаром у 1957 році з'являється чудова картина "Гуцульський ярмарок". На основі великого підготовчого матеріалу створюється багатофігурне полотно. Художник яскраво зобразив людську юрбу, правдиво відтворив характерні типові особливості персонажів і сцен гуцульського ярмарку, який весь наповнений і виграє барвами мальовничого святкового вбрання, розмаїттям керамічних виробів, різьблених шкатулок, підсвічників і тарілок, візерунками ліжників, килимів, рушників.
В основі твору лежить постійне вдумливе вивчення навколишньої дійсності, уважне спостереження життя народу. Події ярмарку відтворені у всій повноті і різноманітності, показані правдива поведінка, манера діяти, відчувати в даній ситуації. Картина захоплює глядача своєю емоційною силою, веселим настроєм. Кожну хвилину чекаєш, що ось все оживе і буде чути той гомін, який проноситься у повітрі над базаром.
Композиційне вирішення у творі має ознаки фрагментарності, з чітко визначеним композиційним центром, який створюють молода пара і старий дід-кераміст, що продають різноманітний, пишно оздоблений гуцульським орнаментом посуд. Центр композиції візуально підсилюють діагонально розташовані ряди торгашів, які перспективно сходяться до середини композиції.
Автор у картині "Гуцульський ярмарок" зумів передати справжню атмосферу, емоційний стан зображуваної сцени. Настрій підсилюється усміхненими обличчями селян, цікавими енергійними ракурсами персонажів. Полотно "Гуцульський ярмарок" було представлено у Києві на Республіканській ювілейній виставці і нагороджено премією.
З цього часу Микола Романович розпочинає працювати над тематичними картинами різних жанрів: історичною, побутовою, алегоричною. На такий вибір напрямку роботи вплинуло те, що протягом 50 - 70-х років в радянській країні було престижно писати великі сюжетні полотна, які б прославляли працю простої людини. Тим більше, що цьому сприяла ідеологія, що тоді існувала в державі. В майбутньому сюжетні твори будуть займати провідне місце у творчості художника. Тематична картина - це відтворення дій, що розгортаються в часі, розкриття характерів людей через їхню поведінку в певній ситуації. Вона найбагатша за змістом. Живописець повинен обрати тему, розробити сюжетну канву майбутньої картини. Йому доводиться перепробувати чимало варіантів композиційної схеми, перш ніж він спиниться на одному.
М.Р.Варення остаточно вибрав для себе тему, якій належали всі його твори - це Прикарпаття, Гуцульщина з її історією, традиціями, легендами. Художник часто виїжджає в гори, робить численні замальовки, етюди, що давали багатий матеріал для створення нових робіт. Перебуваючи у Косові, автор пише портрети мешканців гір. У портретах глядача приваблює душевна велич, внутрішня сила героїв. Художник добре знає тих, про кого розповідає в живописних полотнах ("Чабан-гуцул" (1956), знаходиться у Новгородському музеї). М.Р.Варення досить часто використовує у портретах пейзажні краєвиди ("Дівчинка з букетом квітів" (1957-1992), "У вихідний день. Подруги" (1955)). Такі картини наповнені сонячним світлом, легким прозорим повітрям літнього дня. В них відкривається гармонія і єдність людини та природи. Яскравий, насичений кольоровими відтінками колорит створює відповідний емоційний настрій. Художник глибоко відчував симфонію барв, яка звучить у цихкомпозиціях.
З 1952 по 1958 роки Микола Романович Варення брав участь у восьми виставках, що послужило яскравим прикладом розквіту таланту та творчої особистості митця. В 1958 році майстра прийняли у члени Спілки художників СРСР. З цього моменту він є постійним членом правління обласного відділення Спілки художників. Не раз автор обирався головою творчої секції та головою художньої ради.
М.Варення завжди цікавився історією Прикарпатського краю. Вивчаючи її,
Loading...

 
 

Цікаве