WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

Варення М.Р. - заслужений художник і педагог Прикарпаття - Курсова робота

приватної квартири, щоб зберегти пам'ять про близьку людину, тому художник не ставив завдання розповісти про щось інше, крім неповторних рис зовнішності та вдачі персонажа.
Зовсім в іншому плані виконаний "Автопортрет" 1995 року. Він носить більш символічний характер. Даний твір має цікаве композиційне вирішення. Погрудне зображення немовби виникло серед пейзажного краєвиду. Воно навіть дещо непропорційне відносно оточення (дерев, кущів). М.Варення дуже любив зранку прогулюватися парком ім. Т.Шевченка, побережжям озера. Тому не дивно, що саме вигляд міського озера з острівцем послужив ідейним фоном даної картини.
Погляд художника задумливий і дещо сумний. Можливо, похмурий день навіває тугу. Холодний синьо-зелений колорит підсилює емоційний настрій автопортрету. Як і інші роботи майстра, твір виконаний широким пастозним мазком, що чітко підкреслює форму і об'єм. Майстер своєрідно об'єднав охристий колір обличчя з чисельними рефлексами сірувато-синього відтінку, що гармонійно поєднались у загальний прохолодний тон, який підкорився основній гамі полотна.
Твір "Влітку на Гуцульщині" (1978), присвячений власній сім'ї художника, відноситься до групового портрету. На картині зображений сам Микола Романович, який малює етюди, поруч сидять, відпочиваючи, його дружина і дочка. Люди знаходяться серед прекрасного літнього саду. На дальному плані простяглося гуцульське село, яке покрите легкою пеленою денного повітря. Будинки виглядають немов писанки, що загубились серед поля. Виразні і цікаві портрети, що наповнені легкістю, свіжістю. Ця робота, як і всі інші, засвідчує те, що М.Варення - справжній майстер реалістичного портрета. Картина має цікаву композиційну побудову. Постаті, що знаходяться на передньому плані, сидять серед буйної зелені яблунь, які опустили своє гілля додолу. Складається враження, що природа немовби охопила їх зеленим вінком.
Зображаючи себе серед прекрасного гуцульського пейзажу, автор хотів підкреслити те, наскільки він любить, зачаровується багатством і красою цього краю. Вся композиція наповнена ніжнозеленковими тонами, від жовто-зелених до синюватих відтінків. Дзвінкий, яскравий колорит наповнює картину радісним настроєм, енергією життєвої сили.
Виразні, колоритні портрети, насичені символами життя, свідчать про життєлюбність і любов художника до людей. Якось Микола Романович сказав:
- Якби я не любив людей, я б їх не зображував.
Багато портретів ветеранів війни, викладачів, працівників різних служб художник подарував музею освіти.
IV. 3. Яскравий колорит натюрмортів.
У своїй живописній творчості Микола Романович Варення багато робіт присвятив жанру натюрморта. Натюрморт є одним із самостійних видів образотворчого мистецтва. Мовою речей він розповідає про найрізноманітніші сторони життя. Натюрмортний живопис стверджує радість життя, закликає людей насолоджуватися красою фруктів, овочів, квітів, блиском скла, фактурою дерева, формою звичайних предметів. "Подібно до портрету і пейзажу, натюрморт має свої особливі засоби впливу на настрій і думки глядачів. Звичайно, що людина, її складний духовний світ, найрізноманітніші образи природи відкривають перед живописцем ширші можливості зацікавити і зворушити глядача, ніж зображення "мертвих речей". Та натюрморт дає змогу переконатись, що в живописі не тільки об'єкт зображення, а й те, як він змальований, визначає зміст твору." Нерідко в натюрмортах бачимо побутові речі (це характерно для творчості М.Варенні), які не відзначаються особливою красою. Проте кожна така річ має своє практичне призначення і, зосередивши на ній увагу, можна викликати спогади про обставини, в яких вона застосовується.
Такими є натюрморти М.Варенні. Речі домашнього вжитку, твори прикладного і декоративного мистецтва, овочі, фрукти, квіти - що б не показав митець у своїх картинах,- робить він це з великим тактом і смаком, уміє знайти найбільш цікавий ракурс зображення предметів, гармонійно компонує їх у просторі або на площині.
Проживши більшу частину свого життя на Прикарпатті, вивчаючи творчість народних майстрів, захоплюючись гуцульським мистецтвом, Микола Романович, звичайно, свої натюрморти складав в основному зі старовинних, з національними особливостями речей домашнього вжитку. Його картини так і називаються: "Натюрморт з прядкою" (1971), "Натюрморт з бесагою" (1968), "Натюрморт з ложкою" (1986).
Красивим і багатим виглядає "Гуцульський натюрморт" (1970 р.). Він об'єднує в собі різні за формою і фактурою речі. Серед тканин, густо оздоблених кольоровим візерунком, знаходяться коновка, ложка, глечик і інший посуд. Центром композиції служить масивна посудина, обплетена лозою. Вона ніби підкоряє собі всі інші предмети, які її оточують. Речі дуже різні за своєю текстурою, але їх об'єднує один загальний охристий колір. Тому всі деталі картини сприймаються суцільною масою на фоні барвистого гуцульського килима. Складання натюрморта - акт творчий. В ньому проявляються смаки і нахили художника, його композиційна культура. Композиція натюрморта майстра виразна, в ній немає штучності у розміщенні предметів, зайвих речей. Кожен елемент твору доповнює один одного.
Насиченість кольорів, яскравість і різноманітність орнаментики створюють святковий настрій, надають натюрморту пишності і нарядності. Чисельні кольорові рефлекси, що відбивають тканини, насичують кольорову гаму. Натюрморт написаний реалістично, добре передано матеріальність всіх предметів, незалежно від того, з чого ці речі виготовлені. Художник досягнув такого рівня завдяки різним за розміром мазкам, рельєфності живопису та правильному підбору кольорових і світлових відношень, чіткості рисунку.
Часто в натюрмортах Микола Романович використовував одні й ті самі речі, але йому вдавалося створити з них безліч композицій, які всі по-своєму своєрідні і цікаві. Звичайно, до кожної художникдодає декілька відмінних елементів, і вони виглядають більш новими.
Дивлячись на "Натюрморт з прядкою" (1971), відчуваєш якийсь рух композиції. Предмети на картині розміщені по всій площині полотна. Всі різні за формою, вони ще й лежать у різних ракурсах, нахилах. Діагонально поставлена прядка надає сюжету загальної динаміки. Речі мають різну текстуру, фактуру (дерево, вовна, солома, глина), але художник майстерно і реалістично передав матеріальність кожного предмета, "мертва натура" оживає на полотні.
Прядка є центром композиції, тому що автор надав їй цікавого положення, а також іншу тональну і кольорову контрастність форми. Але загалом всі предмети підкорені одному тону і кольору - жовтувато-коричневому. Хоч колір окремої речі і на світлі, і в тіні має свій відтінок, та водночас належить єдиному цілому. Художник добре знає, що зображення повинно виглядати так, коли натура сприймається з єдиним зоровим центром. Групу предметів або головний об'єкт, на який направлена увага, глядач має бачити чітко, все інше - менш чітко.
Майстер ніколи не складав натюрморти з випадково набраних речей. Всі вони тематично об'єднані. Так є в картині "На сінокосі" (1972). Даний натюрморт зібраний з тих предметів, якими люди
Loading...

 
 

Цікаве