WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Озвучення проблеми політеїстичності у романі Івана Єфремова “Таїс Афінська” (ілюстративна графіка) - Дипломна робота

Озвучення проблеми політеїстичності у романі Івана Єфремова “Таїс Афінська” (ілюстративна графіка) - Дипломна робота

елементи твору. Цільність композиції не повинна порушувати кількома рівнозначними композиційними центрами, якщо вони не виправдовують ідею твору цього й потребує специфіки здорового сприйняття.
Головне можна виділити кольором, тоном і виразністю форми. Другорядні образи зображаються більш узагальнено, менш чітко, щоб не привертати до себе багато уваги, а лише доповнювати і допомагати розкривати ідейний зміст картини.
Одним з найважливіших засобів наведення різноманітних елементів форми до єдності упорядкування їх розширювання є ритм, який властивий різним проявам природи.
Ритм - це рівномірне чергування розмірів елементів, порядок сполучення ліній, об'ємів, площин. Ритм діє на наші почуття, ми сприймаємо його не тільки зорово, а й на слух. Чим ритмічні ший вірш, тим легше він читається і запам'ятовується.
Закономірне чергування об'ємів, членувань поверхонь, граней, а також упорядкована зміна характеристик елементів форми - все це використовується у якості специфічного засобу композиції як для окремих предметів, так і для їхніх комплексів.
Ритм може бути спокійним і неспокійним, сприятливим в один бік чи сходитися до центра, спрямованим по горизонталі чи вертикалі. Часті членування у горизонтальному напрямку, як і у вертикальному, можуть створювати враження неспокійності, хвилювання.
Бажане враження від предмету можна створити правильним використаннм усіх їх можливостей ритму, в особливості, продумани чергуванням елементів, об'ємів, кольорових плям і будь-яких деталей, які, ніби, спрямовують око у відповідності з вибраним ритмом.
Ми не можемо зорово сприймати твір закінченим, якщо його маси конструктивно не зрівноважені.
Рівновага - це такий стан форми, при якому усі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру.
Рівновага композиції характеризується рівномірним розподілом образів на колишній площині (зліва і справа, вгорі і внизу). Зрівноважене розміщення образів у композиції відповідає зоровому сприйняттю дійсності. Рівноваги досягають не тільки величиною предметів, а й їхнім тоном чи кольором.
Динамічність робить форму яскравою, активною, помітною, виділяючи її серед інших.
Статика - це стан спокою, рівноваги форми стійкість ц всьому її укладі, у самій геомеричній основі.
Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдності і художньої виразності композиції. Симетрія з давніх часів вважалась однією з умов краси, оскільки вона забезпечує рівновагу композиції. Слово "симетрія" у перекладі з грецької означає "співрозмірність".
Симетрія - принцип організації композиції, де елементи розташові правильно відносно площин, осі чи центра.
Асиметрія - принцип організації, який ґрунтується на динамічній зрівноваженості елементів, на враженні руху їх у межах цілого; якщо симетрична форма сприймається легко і відразу, то асиметрична читається поступово.
Симетрія та асиметрія допомагають осягти художньої виразності динамічних і статичних композицій.
Контраст - це різко виражена протилежність: довгий-короткий, товстий-тонкий, великий-малий, чорний-білий.
Шляхом контрасту можна підстилати виразність композиції. Контрастні співставлення сприяють загостренню сприйнятя в цілому. Контраст підсилює, підкреслює різницю якостей форм, робить їх єдність більш напруженою, вражаючою.
Зв'язок елементів умовної композиції стає органічнішим і зрозумілішим, якщо у ній є головний елемент - центр композиції. Дуже сильний контраст, сполучення великих і малих об'ємів може зорово порушити композиційний стрій. Тому ступінь застосованого контрасту обмежується вимогами збереження цільності враження.
Нюанс, як і контраст, - це спосіб прояву виразності. Він являє собою, ніби, градації відношень однорідних якостей предмету: розмірів, пропорцій, кольору, фактури.
Нюанс - це відношення форм, які незначно відрізняються своїми якостями. Нюанс згладжує монотонність і жорсткість форми у композиції.
2.3 Робота з романом Івана Єфремова "Таїс Афінська".
Останній твір Івана Єфремова "Таїс Афінська" висвітлює один з гострих періодів історії античного сів віту - епоху воєн Олександра Македонського. Автор багато уваги уділяє ученням грецьких філософів-гуманістів, чиї погляди на світ здійснили великий вплив на формування загальнолюдської моралі, і надихаючої ролі мистецтва у житті людини.
Власне, саме тому цей твір не міг не привернути моєї уваги і викликав бурю вражень та емоцій.
Суть твору не лежить на поверхні, її читаю??? Між рядками, і вона змушує аналізувати сьогодення у його політеїстичній виявленості, озираючись через свідомість святого грішник, бо тільки останній має можливість вижити у сучасному всесвіті.
Головна героїня роману Таїс Афінська, учасниця походів Олександра Македонського, - реальна історична особистість.
Роман "Таїс Афінська" оснований на відомому з античних джерел епізоді: спаленні Персеполіса - одної зі столиць персидського царства - знаменитою афінською гетерою, яка брала участь у поході Олександра Македонського.
У чудовій художньо-історичній біографії цього великого полководця, написаний Г. Лембом, у монографії А. Боннара Таїс відводиться належне їй місце: нема причин сумніватися у правдивості Плутарка, Адріана, Діодора та інших стародавніх авторів, які повідомляють про неї.
Майже немає свідчень про долю Таїс після смерті Олександра. А. Боннар, Г. Лемб та інші стверджують, що Таїс "грала роль імператриці у Мемфісі".
Вибір епохи для даного роману автором здійснено не випадково, але і не без впливу надзвичайної особистості Олександра Македонського. Власне, автора цікавив його час як переломний момент в історії, перехід від націоналізму V-ІV ст. до н. е. до більш ширших поглядів на світ і людей, до перших проявів загальнолюдської моралі, що з'явилися у ІІІ ст. зі стоїками і Зеноном.
У цю епоху відбулися також великі релігійні кризи. Повсюдна заміна стародавніх жіночих божеств на чоловічі, наростаюча меншовартість богів-олімпійців, вплив індійської релігійно-філософської думки призвели до розвитку таємних віровчень. Відхід у "підпілля" вірувань, у яких жива людська думка намагалась знайти вихід уявленням про світ і людину, які розширювалися і, водночас, були сковані вимогами офіційних релігій, дуже мало досліджений в історичних роботах, які тонуть у датах, змінах, царств, війнах ізалишають обабіч духовний розвиток людства.
Автору було цікаво показати стародавні релігійні культи - залишки матріархату, пов'язані з великою жіночою богинею, які зникають, точніше - втрачають вплив в епоху еллінізму. Тому головною дійовою особою у автора мала стати жінка, допущена до таємних обрядів жіночих божеств і, звичайно, досить освічена, щоб не страждати вузьким релігійним фанатизмом, розуміти усе, що відбувається.
В епоху Олександра такою могла бути тільки гетера вищого класу. Таїс, як реальна історична особистість, найкраще для цього підходила. Гетери, особливо афінські, були жінками видатної освіченості і здібностей, достойними подругами видатних розумів і діячів мистецтва того часу. Саме слово "гетера" означає
Loading...

 
 

Цікаве