WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Пейзажний живопис - Реферат

Пейзажний живопис - Реферат

назвемо її реалістом, тобто тією яка прагне до реального.
2. ТЕХНІКА СУЧАСНОГО ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ.
Індивідуальні особливості кожного живописця яскраво проявляються у вибраній ним системі техніки в методах виконання роботи. В масляній техніці пейзажного живопису російських і вітчизняних майстрів примінялись і використовувались декілька технічних методів. Найбільш поширені з них є наступні:
1. Одншпаровнй живопис в один прийом "аля пріма" по сирому, без підмальовок. Він поділяється на два основних методи виконання живопис-ного твору:
а) Полотно розкривається і обробляється художником по всій поверхні одночасно, основними кольоровими масами, з поступовим поглибленням форми і кольору по сирому шару фарби. Так працювали і працюють багато пейзажистів, найбільш яскраво виражений цей метод в творчості К. А. Коровіна, С. В. Герасимова, М.С. Сар'яна. Різновидністю даного методу є техніка живопису Белиницького-Біруля, який також писав переважно в один шар "аля пріма" по сирому, але майже завжди працював на протонованому грунті, який при його малослоновому живописі мав дуже важливе значення в побудові колориту твору.
б) Живопис виконується поетапно, методом одношарової техніки "аля пріма" по сирому, з максимальним закінченням кожної ділянки. Після пов-ного просихання, майже завершеного живопису на всіх ділянках, завершуючи моделювання форм, проводиться лессіровками по сухій поверхні шару фарб. Так працювали В. Н. Бакшеєв, М. В. Нестеров, П. П. Кончаловський. 2. Багатошаровий живопис з підмальовками. Художник починає вести живопис по сирому з підмальовками, в яких він розподіляє по поверхні полотна основні кольори, і продовжує роботу над ліпкою і моделіровкою форм в наступному живописному шарі. Так працював М. В. Нестеров.
1. Живопис розпочатий по сирому, не може бути закінчений по не підсохшому шарі фарб і продовжується на окремих ділянках, або всій поверхні полотна після підсихання шару фарб і утворює на ньому плівки. Ця система багатошарового живопису не відповідає в повній мірі "аля пріма" хоча і зберігає 11 окремі принципи. В технічному відношенні такий метод безперервної довготривалої роботи олійними фарбами вимагає великого досвіду і обережності. Прикладом можуть бути твори В. А. Серова, А. А. Рилова, І. Є. Рєпіна, І.І. Шишкіна. Так писали і пишуть деякі художники нашого Прикарпатя А. І. Монастирський, П. Ю. Сахро, М. Р. Варення, І.І. Лобода.
Цей метод, не дивлячись на складність - є найбільш розповсюджненим в станковому живописі. Не дивлячись на загальність методу певних груп майстрів пейзажного живопису, у кожного з них є свої індивідуальні особливості. Зовсім не обов'язково, та і не потрібно намагатись переймати метод і техніку у кого-небудь з майстрів пейзажу, але знати їх для себе корисно, так як їх особливості, окремі прийоми, способи примінення різних матеріалів е результатом багаторічної праці, дуже цінного досвіду, з якого кожен може взяти багато навчального і корисного.
3. МАЙСТРИ ЖИВОПИСУ ПРО КОМПОЗИЦІЮ.
Кожний художник-початківець, що вступає у світ мистецтва, вже знає, що вищою формою живописної творчості є картина. Картини бувають різні по змісту і виконанню. Це залежить від нахилів, задумів і майстерності художника, тобто картина є такою формою живописної творчості, яка дає можливість вирішувати в художніх образах найрізноманітніші теми, дозволяє художнику виразити своє відношення до подій, людей, природи, речей.
Тематична картина, зокрема, картина сюжетна, - не бездумне реміс-ницьке повторення натури, а плід більшої, іноді багаторічне творчої праці. Складний творчий процес створення картини ставить перед художником завдання: визначити задум, вибрати тему, розробити сюжет, - щоб через пошуки в екскізах відповідних засобів живописно-пластичного вираження перейти, накінець, до створення самої картини, як цілісного створення художнього образу.
Творчий задум - це керівна думка художника, вкладена ним у твір. Це думка, обґрунтована життєвим досвідом і світоглядом художника, виражає його відношення до дійсності.
В творчій діяльності художника задум - ідея з самого початку появля-ється і як предметно-зоровий образ (хоча і не чіткий).
Тема картини підказується художнику навколишнім життям, всім його досвідом і світоглядом. Значить, коло можливих тем по суті безмежне, як безмежні явища дійсності. Але не все, що будить думку і хвилює почуття художника, стає темою твору образотворчого мистецтва, зокрема, тематичної картини, а лише те, що може бути виражено пластично, тобто в чуттєво-конкретному, зорово - сприйнятому боці картини, одна і та ж тема може бути осмислена і виражена по-різному, в залежності від світогляду художника, від тих внутрішніх і зовінішніх мотивів, які підштовхують його зупинитися на тій чи іншій темі. Іншими словами, вирішення теми залежить від творчого задуму художника.
Сюжет, тобто конкретна подія чи сцена, в якій виражена тема, - завжди взаємо відношення, взаємодія декількох, чи багатьох людей. Класичними прикладами для нас ідейно обгуртованого і творчо цілеспрямованого розкриття теми служать такі твори живопису як "Бурлаки", "Не чекали" Репіна, "Ранок стрілецької страти", "Бояриня Морозова" Сурікова, "Свобода, що веде народ" Делакруа, "Розтріл" Гойі і багато інших.
Приступаючи до розробки сюжету, художники звичайно прагнуть перш за все намітити і уточнити, як коло учасників зображуваної сцени, так і їх взаємовідносини, характерні риси і поведінку. Необхідно визначити і обстановку, в якій розгортатиметься вся сцена.
Засоби художнього вираження повинні повністю відповідати темі тво-ру. Будь-які теми і сюжети, народжені художником в пошуках найкращого вираження задуму, нічого ще не варті, поки вони тільки в свідомості художника. Вони повинні бути втілені у відповідну живописно-пластичну форму, яка донесе до глядача задум художника.
Кожний задум може бути розкритий в різних формах, різними засоба-ми художнього вираження. Це залежить від того, щоголовним чином хоче виразити в своїй картині художник, на яку сторону свого твору він прагне звернути увагу глядача, щоб повніше розкрити свою ідею.
Художня форма повинна, як можна повноцінніше розкривати життєвий зміст картини. "Без ідей нема високого, тому всі фарби, світло і інше повинні бути підпорядковані змісту в серйозній картині" - писав видатний художник педагог П. Честяков.
Але при всіх можливих творчих вирішеннях художня форма повинна бути ясною, виразною і прекрасною.
"Мистецтво все-таки - красота. Звичайно, і правда, але правда красива ... Ось тут-то і мудрість зробити і природно, правдиво, і не солодкуватодурнувато - умовно ... Примирити все те важкувато" (П. Чистяков).
Втілення ідейно-тематичного задуму в художню форму закінченої картини досягається за допомогою композиції, тобто такого організованого об'єднання всіх елементів картини, яке забезпечує дохідливе і впливове сприйняття глядачем її змісту. .
Робота над композицією картини - складний процес, що вимагає від художника творчої ініціативи, живої уяви, видумки і художнього смаку. Вона не зводиться тільки до розміщення на полотні, чи папері фігур і предметів, ліній і кольорових плям, як іноді думають початкуючі художники. Таке розміщення - це просто компоновка, що є лише одним з прийомів розробки композиції.
Важливими засобами композиції є колір, освітлення. Художник пише картини фарбами і розробляючи композицію, уявляє її собі в кольорі.
Враховуючи великий вплив кольору на глядача, художник повинен використати цей могутній засіб для найбільш повного розкриття свого ідейного задуму. Про значення кольору Репін говорив: "Наше завдання - зміст, лице, душа людини, драма життя, вплив природи, її життя і смисл, дух історії - ось наші теми. Фарби у нас - зброя, вони повинні виражати наші думки".
Як і інші засоби композиції, живопис повинен допомагати правдивому зображенню життя і знаходиться у відповідності з ідейно-тематичним за-думом художника, допомагати глядачу глибше сприйняти почуття і думки, виражені у творі.
Таке ж
Loading...

 
 

Цікаве