WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Петриківський розпис другої половини ХХ століття - Курсова робота

Петриківський розпис другої половини ХХ століття - Курсова робота

М.К.Тимченко - "Ведмідь на пасіці". Тут фон сіро-зелений й на ньому добре дивляться майже чорні гілки дуба і світло-жовте його листі та оранжева шерсть ведмідя.
Звертаючись до різних прийомів писання, М.К.Тимченко все ж від випадка до випадка вертається дол. Насичених композицій, але тепер вони вже не справляють враження перевантаження. Тепер вони просто сприймаються як композиції килимового типу, а це перш за все тому, що насиченість малюнка врівноважуються необхідним колірним рішенням. Так, наприклад, в композиції "Качки" (1966) все дано в синьо-фіолетово-малиновій гамі з обережним додаванням холодно-зелених плям. Тут колір є основним засобом розкриття змісту твору.
Розглядаючи творчість київської групи народних майстринь-петриківчанок, не можна не приділити особливу увагу Палагеї Глущенко. Вона єдина з цієї групи майстрів, яка так багато часу та енергії приділяла педагогічній діяльності. Це була передача тих знань та навичок, засвоєння яких ще з малих років привело до майстерності. Вчителька вдосконалювалась разом зі своїми учнями, але завжди лишалась спереду учнів.[1, ст.18].
Сюжети в творах П.І. Глущенко майже не змінюються, це декілька різних видів квітів. І разом з тим, кожний її малюнок - щось цілковито нове, по-новому звучне, по-новому вражаюче. Іноді П.І.Глущенко звертається, як до основного елементу, до так званих гребінчиків, тобто до тоненького мазка, що починається з легкого натиску і закінчується тоненьким штрихом. На цьому елементі будується дуже витончений, але колючий малюнок, в якому з витонченою точністю відпрацьована кожна деталь. Іноді ж майстриня звертається до "горішка", що дозволяє зображати пишні квіти з маленькими соковитими пелюстками. "Зернятко" дозволяє малювати листя з маленькими, як в кропиви, зубцями тощо.
Твори П.І.Глущенко - доказ того, що віртуозне володіння технікою - це обов'язкова умова для створення дійсно художнього твору. [3, ст.22].
Отже, розглядаючи творчість ряду майстринь-петриківчанок за останні роки, ми не можемо не прийти до висновку, що усі вони - представниці школи нової станкової графіки, що вже склалась та визначилась, школи, що має свій достатньо стійкий, але постійно збагачуваний сюжетний репертуар, свої мотиви та композиційні побудови, своє відношення до кольору і свою техніку виконання.
Графіка петриківчанок вже в процесі свого створення завоювала ведуче місце в українській художній порцеляні, знайшла своє призначення в поліграфії, а саме, в оформленні книжок і навіть створенні нового типу політичного плаката, вирішеного в декоративному стилі. [12, ст.34].
Багато хто з майстрів-петриківчан з успіхом пробують сили в книжковій графіці, оформлюючи обкладинки та суперобкладинки, виконуючи заставки для альбомів.
Справжнім новатором в цій галузі проявила себе відома майстриня з Петриківки Зоя Кудіш. Вона першою прийшла до думки проілюструвати народні байки Л.Глібова в стилі петриківського розпису. Птахи та тварини на її картинах та панно органічно вписалися в рослинний орнамент. Але новаторство було не в самому введенні представників тваринного світу в декоративне панно. Подібним образом робила це Тетяна Пата, виконуючи свою "Зозулю на калині" чи "Панно з птахами". У Зої Кудіш тварини ожили, вони - у дії. І саме малюнок вже не плоскісний, а скоріше - багатомірний, з витончено виписаними деталями квітів, листя, ягід тощо. [9, ст.27].
Колірна гама - гаряча, активна, насичена. Ілюстрації до байок виконані З.Кудіш, були розміщені в дитячому календарі "Дванадцять місяців" (1968).
Ескізи до творів П.Глущенко, Т.Четверик та В.Павленко дуже близькі і до їх рисунком для оформлення книги. Ось чому в багатьох випадках їх станкові графічні рисунки без яких-небудь доробок чи змін включались художниками книги, як елементи оформлення.
Можна твердо заявити, що поміж графічними станковими композиціями, рисунками для оформлення книги, розписами порцелянових виробів виконаних петриківськими майстрами ще неможна провести чіткі межі, але безперечно те, що у всіх цих творах переважає графічний рисунок і що з досягненням перших успіхів в цьому новому виді мистецтва народні майстри сміливо виступали, як книжкові графіки. В цьому неможливо було не бачити виключної перспективності нового виду мистецтва. І якщо спочатку ще не було достатньо чіткої діфференції в різних видах їх роботи, то швидко цей недолік подоланий - в повоєнні роки петриківські майстри виступають як спеціалісти в області книжкової графіки. [13, ст.41].
Розглядаючи творчість київської групи петриківчанок, ми відмічали, що вже у повоєнне десятиліття в їх графічних творах нарівні з квітковими мотивами все частіше почали зустрічатися зображення птахів, а в останні роки ці птахи в творах В.І.Павленко, В.Клименко-Жукової та М.К.Тимченко почали займати головне місце. І.Тимченко вони - дійові особи жанрових композицій - такими є, наприклад, півні з метеликом чи жабою. Ми вже згадували про ведмедя на пасіці у того ж майстра - жанровий характер цієї композиції безперечний.
Ось це нове в петриківській графіці й привернуло до себе увагу майстрів другого покоління.
Повертаючись до творчості петриківських майстрів середнього покоління В.І.Соколенка та Ф.С.Панка, треба сказати, що найбільш яскравими зразками цього роду композицій, безумовно, є їхні твори.
Обидва однаково енергійні та темпераментні, обидва однакової художньої підготовки та рівня, В.І.Соколенко та Ф.С.Панко однаково з великим натхненням прийнялися за роботу над сюжетними композиціями. Але підхід до цього завдання був в них різним, як і різним був їх індивідуальний художній почерк. [7,28].
На відміну від майстрів-одноліток, яким притаманна в творчості камерна інтонація, Ф.Панко та В.Соколенко активно розширювали сферу застосування малювання, першими опанували нові техніки й технології, вводили нові теми, образи, мотиви, експериментували в галузі художньо-випажальних засобів. Проте за характером світосприйняття і художнього обдарування це дуже різні митці. [18, ст.9].
Для рисунків В.І.Соколенко характерна не тільки динамічність та деякий неспокій. Деталі його рослиних композицій контрасні за розмірами: він дуже охоче до великих квітів, що розміщені в центрі композиції, представляє маленькі бутони, листя і тоненькі стеблинки і паростки, розміщені довкола. Твори Соколенка, зберігаючи традиційну петркиівську гаму, є контрасними і в співвідношенні кольорів.
В останнє десятиліття В.І.Соколенко дуже багато працює. У малюнку в нього з'явилось значно більше рівноваги, зібраності.
Достатньо порівняти його "Квітку" (1957 р.) з рисунком для суперобкладинки 1963 року. Немає необхідності підкреслювати настільки міцніше композиція останнього рисунка. Але і тут паростки орнамента повернуті в різні сторони, в якомусьновому напрямку. [16,16].
Не менш дивовижно невтомне прагнення Соколенка до тематичних композицій, які він вирішує по-різному. Перші його твори такого роду були дуже подібні до книжкової чи журнальної ілюстрації рослинно-орнаментальному обрамленні. Спроби стилізувати сюжетний рисунок не приводили до бажаних результатів

 
 

Цікаве

Loading...