WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Розвиток живопису на Станіславщині ХІХ-ХХст. Натюрморт у творчості Я.В.Пстрака, М.Д.Сосенко, Каєтона Косинського - Дипломна робота

Розвиток живопису на Станіславщині ХІХ-ХХст. Натюрморт у творчості Я.В.Пстрака, М.Д.Сосенко, Каєтона Косинського - Дипломна робота

у творчості Модеста Сосенка (1875-1920) 65. Значний вплив на формування його манери мало знайомство з новими течіями в західноєвропейському мистецтві та переосмислення на їх основі надбань народної культури. Після п'ятирічного навчання (1896- 1900) у Краківській школі красних мистецтв він у 1901-1902 pp. продовжує вдосконалювати майстерність у Мюнхені, а з 1902 по 1905 pp.- в Національній школі мистецтв та в школі Бонне в Парижі. 1905 р. приїздить до Львова, де бере участь у Виставці українських артистів. Перший виступ молодого митця засвідчив його уважне ставлення до проблем стилю. Невеличке полотно "Свахи", де зображені три молодиці в барвистому одязі, вирішене в дусі характерних тенденцій модерну - етнографічний момент розв'язується у злитті жанрового психологічного рішення, властивого станковому твору, і елементів декоративно-площинного узагальнення, характерного для стінопису. На виставці експонувалися й два портретних зображення, створених М. Сосенком у Парижі - "Жіночий портрет" (1903, ДМУМ) і "Портрет жінки в жовтому (Портрет пані О. В.)" (1904), про який І. Труш писав, що це "одна з найгарніших картин" на даній виставці. Як видно з опису твору, портрет будувався на "сильних контрастах теплих жовтих і холодних синіх тонів", які "були на портреті дуже гарно згармонізовані, а цілий портрет дами визначався великим смаком і природністю в укладі".
З перших самостійних кроків у мистецтві М. Сосенко визначається як автор барвистих, вишукано ритмізованих у кольорі й пластиці розписів. Міцна академічна виучка у поєднанні з природним даром колориста стали основою дальшого мистецького вдосконалення. Вивчення старовинного українського орнаменту, ікон та стародруків, як і копіювання творів західноєвропейського мистецтва XVII ст., були цілеспрямованими свідомими пошуками власного живописного стилю. Досить широка практика монументальних робіт-за якихось 10-15 років художник виконав багато розписів церков і громадських споруд - сприяла швидкому зростанню майстерності митця. Його дар декоратора і колориста, дар своє-рідного майстра орнаменту виявився тут на повну силу. Верши-ною ж творчості в цій галузі став стінопис Музичного інституту імені Лисенка у Львові (1915). Ці великі монументальні цикли засвідчили широкий діапазон стилістичних образних пошуків художника - від візантійсько-слов'янського іконопису до мистецтва європейського неоромантизму і українських народних орнаментів, до вироблення особистої манери, тісно пов'язаної з проблемами сучасного реалізму. Досвід роботи в стінопису наклав печать і на подальший шлях митця - він з юності прилучився до органічного відчуття площини, тому і в станкових роботах його спостерігається тяжіння до фрагментованої, незамкнутої композиції.
Реалістична основа творчого і живописного методу Сосенка яскраво виявилася в його станкових творах ("Хлопець обідає", 1900-ті pp., ЛМУМ) і портретах, до яких ще з років навчання у нього визначився певний нахил, і саме на прикладах яких наочно простежується формування і утвердження манери зображення Сосенка-живописця.
До 1910 р. пошуки художника у станкових портретах йдуть у двох образних і стилістичних напрямах: перший позначений прагненням виявити в змістовному й пластичному ладі твору, в організації його колірної гами національні витоки зображеного характеру, другий - був тісніше пов'язаний з відтворенням душевних настроїв і переживань портретованих, з прагненням дати людину у взаємодії з середовищем, емоційно насичуючи її образ за рахунок освітлення, своєрідної фрагментації композицій, підкреслення руху.
Потяг до яскравих, ніби насичених сонцем поєднань визначається в художника ще в 1900-х pp. Так, у "Портреті Лотоцької" (1912, ЛМУМ) він уважно проробляє обличчя, одяг зображеної, окремі акценти рожево-білочервоного, немов передбачають його наступні пленерні шукання у розв'язанні портретного образу. В згаданому жіночому портреті 1903 р. виразний профіль на насиченому червонясто-брунатному тлі створює враження особливої емоційної піднесеності. У цих тво-рах впливи французьких постім-пресіоністів переплітаються зі своєрідно засвоєними уроками класичного мистецтва, про захоплення яким свідчать копії фрески "Портрет рудобородого єпископа" і "Старець у ковпаку" (обидва - 1900-ті pp., ЛМУМ).
Прагнення використати колір, взятий при сонячному освітленні, як засіб емоційної дії і як засіб об'єднання композиції в єдине ціле, де б образ людини розкривався у гармонії з навколишньою дійсністю, характеризується чи не єдиний в доробку художника композиційний "Портрет жінки на тлі саду" (1914, ЛМУМ). Тут основою образного ладу стає лінійна ритміка, що охоплює все зображення в цілому, акцентуючи жіночу постать. Сосенка приваблював насамперед мотив гармонії настрою зображеної і спокійної тиші саду, який, до речі, написаний дуже умовно - видно, що художнику ще не вистачало досвіду роботи на відкритому повітрі. Ллє твір важливий тим, що є однією з рідкісних спроб вирішити портретний образ у характері перших завоювань пленеру. Крім спроб засвоїти прийоми зображення людини в пленері, помітний також потяг до декоративності. З часом Сосенка дедалі більше приваблює можливість розв'язань яскравих колірних поєднань на повітрі, але, переобтяжений працею над розписами, художник лише зрідка звертається до портрета, до станкових робіт.
Прикладів, що характеризують перший із згаданих напрямів портретних творів Сосенка, небагато, але воницінні тим, що наочно уособлюють тяжіння художника до поетизації народного образу. Мотив своєрідної репрезентації містить невеличкий погрудний портрет селянської дівчини (1909, ЛМУМ) у ясно-жовтій квітчастій хустині. Анфасне погруддя (майже оплічне) "зрізане" по боках, через що повністю заповнює прямокутник полотна. Такий композиційний прийом органічної мону-менталізації зображення зумовлений не лише захопленням художника стародавнім українським живописом, а й глибоко засвоєними закономірностями стінопису. У своєрідно "текучому" живопису, у майже локальній визначеності основних біло-жовтогарячих, жовтаво-брунатних барв вгадую-ться впливи мюнхенського сецесіону і водночас помітно відлунюються тенденції паризької живописної школи в так званому постімпресіоністичному її струмені. Але всі ці впливи, що спостерігалися майже одночасно у творчості митця, взаємодоповнювалися, нашаровувалися один на одний і, сти-каючись із міцно розвинутим від природи відчуттям лінійної й колористичної гармонії, відповідно трансформувалися, органічно "уживаючись" з безпосереднім баченням натури, яке було таким характерним для Сосенка-портретиста.
Образ молодої селянки трактується художником як уособлення природної поетичності й внутрішнього благородства народного характеру. М'яка тепло-золотава колористична гама поєднується з делікатним виразом ледь сумуватого обличчя, з розумним поглядом темно-карих очей.
Якщо в портреті "Селянська дівчина", домінують ясний спокій і рівновага, то зображення "Продавщиці помаранчів" (1903-1905, ЛМУМ) немов пронизане відчуттям рухливої енергії, буянням життєвих сил. Митця в даному випадку приваблює жанровий аспект розв'язання, конкретизація характеру, він прагне лаконізму й пружної динаміки композиції зображення, що передавала б
Loading...

 
 

Цікаве