WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

прочитана живописна "Катерина", що саме побачили в ній шевченкознавці самі і що розповіли про неї своїм читачам "в Украйні і не в Украйні".
Обмежимося тільки двома прикладами. І не через лінощі, а тому, що обидва приклади - із широко відомихпідсумкових праць, кожна з яких є узагальненням і висновком з усіх тогочасних досліджень творчості Т.Шевченка.
Перша цитата - із двотомника "Шевченківський словник", який був підготовлений Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка Академії наук Української РСР та Головною редакцією Української радянської енциклопедії і виданий у Києві в 1978 році тиражем у 50 000 екз.:
"КАТЕРИНА" (полотно, олія; 93 х 72,3) - картина, що її намалював Шевченко влітку 1842 в Петербурзі. Праворуч унизу чорною фарбою авторський підпис і дата: "1842. Т.Шевченко". Нижче - такий же підпис і дата червоною фарбою. Картину виконано на тему однойменної поеми (див. "Катерина"), яка на той час була вже широко відомою. В живописному полотні художник не прагнув ілюструвати свій власний поетичний твір, а дав темі нове ідейно-образне трактування. Про створення картини і її сюжет він повідомляв у листі до Г.Тарновського 25.І 1843. В цьому ж листі на третій сторінці є начерк композиції картини, зроблений пером та олівцем (25,2 х 20).
Використавши сюжет поеми, Шевченко намалював видатний твір побутового жанру, вперше в українському образотворчому мистецтві наповнивши його соціально-викривальним змістом. Спираючись на досягнення в живопису брюлловської школи, зокрема перебуваючи ще під впливом романтичних захоплень свого вчителя, він і темою соціальної несправедливості, і утвердженням моральної краси й чистоти простої української дівчини-селянки, й елементами правдивої, предметно переконливої зображальної мови (особливо у трактуванні колоритної фігури діда-ложкаря біля куреня) закладав основи критичного реалізму в українському мистецтві. Картина сповнена глибокого ліризму, палких почуттів і любові до простої людини, співчуття до її страждань. З великою майстерністю в ній відтворено характерний український пейзаж, холоднувате тло якого в контрасті зі світлими і яскравими акцентами в одягу дівчини (білосніжна сорочка, барвиста плахта й червоні фартух і стрічки) посилюють емоційний лад твору. Картина стала одним з найпопулярніших творів українського живопису. Зберігається в ДМШ. Іл.. табл.. ХХІІ.
Літ.: Паламарчук Г.П. "Катерина". - "Робітнича газета", 1964, 7 січня; Селиванов І. До питання про композицію картини Т.Г.Шевченка "Катерина". "Образотворче мистецтво", 1971, № 2.
К.П.Дорошенко."
Оце й усе, що мав побачити в цьому геніальному творі підрадянський українець. Шкода, звичайно, що Шевченко не намалював більше стрічок - це, очевидно, ще більше посилило б "емоційний лад твору". А біля "діда-ложкаря" варто було посадити ще й заплакану бабу-ложкарку: у цьому можна було б побачити і турботу про ріст валової продукції, і зародки соцзмагання на селі, і взагалі було б більше "палких почуттів"...
Але "Шевченківський словник" - явище, колоніальної, імперкомуністичної дійсності. Його творили і такі, що прагнули використати кожну нагоду, щоб хоч якусь правду про Кобзаря донести до свого народу, і такі, що своє завдання бачили у втисканні Шевченка у прокрустове ложе "старшобратських" та комуністичних догм і стереотипів. На жаль, сили були нерівними - перевага других була абсолютною. І цензурували та редагували написане саме вони.
Тому з надією відкриваємо ХІ том іншої, віднедавна доступної і в Україні фундаментальної праці: Тарас Шевченко. Твори. У 14-ти томах. Повне видання творів Тараса Шевченка. - Чікаго, 1961-1963. Тут уміщена велика праця Дм. Антоновича "Шевченко - маляр". До читання "студії" цього "видатного українського історика мистецтва і театру, автора виданої ще в 1914 р. праці п.н. "Тарас Шевченко як маляр" заохочує автор передмови Б.Кравців: "Хоч і написана ще в половині 1930-их років... праця проф. Дмитра Антоновича своїм насвітленням окремих моментів і періодів біографії Т.Шевченка, як мистця, й інтерпретацією його мистецьких прямувань і засобів не втратила своєї вартости й актуальности й досі. З кожного погляду заслуговує вона на якнайширше розповсюдження..."
Ось розлога цитата із цієї праці - без будь-яких виправлень і скорочень:
"Найбільшим і, так би мовити, найцентральнішим образом, на підставі якого мусимо формулювати погляд на Шевченка, як на жанриста, автора олійних жанрових образів, зостається великий образ "Катерина". Історію цього образу досить висвітлено у спеціяльних розвідках та завдяки опублікуванню супровідного листа Шевченка до Г.Тарновського.
Новицький у своєму каталозі малярських творів Шевченка зачисляє її до рубрики ілюстрацій. Це зовсім невірно. Цей образ, щоправда, представляє героїню відомої поеми Шевченка, але ніякого уступу з тої поеми не ілюструє. Поема Шевченка "Катерина", як відомо, побудована так, що власне ціла присвячена горю покинутої дівчини. Тільки коротенький вступ для пояснення сюжету лаконічно оповідає про самий роман. Сцени розлуки в поемі зовсім немає. Тим часом образ "Катерина" представляє цю сцену, чи точніше, як Катерина, попрощавшись із москалем, вертається в село. Таким чином образ не є ілюстрацією тексту, а швидше доповненням до нього - так би мовити - вписаним епізодом до раніше написаного твору. Образ Шевченко малював років через три після написання поеми і в кожному разі через два роки після її видрукування, бо на ньому зазначений у підписі 1842 рік, а з листа Шевченка до Гр. Тарновського знаємо, що Шевченко малював цей образ уліті 1842 року. Отже, доводиться констатувати, що після написання й після видрукування своєї поеми "Катерина" Шевченко все не міг з цим образом розлучитися, далі носив його у душі. Це - явище, що його в мистецькій творчості поетів зустрічаємо нерідко: поет так зживається з образом, що його створив, що, опрацювавши й опублікувавши свій твір, все до нього вертається, накреслює додатки, які, власне кажучи, до викінчення твору непотрібні, а артистично-літературна вартість їх здебільшого невелика або ніяка, і значення їх обмежується хіба до ролі матеріялу для зрозуміння творчости самого поета. Так не доводиться говорити про самостійне мистецьке значення додатків до "Ревізора" у Гоголя, додатків до "Фавста" у Гете або до "Онєгіна" у Пушкіна. Шевченко мав ту перевагу, що володіючи не тільки пером, але й пензлем, і не маючи сили розлучитися з образом Катерини, вирвати його із своєї душі, а разом із тим розуміючи, що всякі вставки і дописки будуть тільки псувати викінчену поему, переніс цей образ із словесного втілення в пластичне і в пластичній формі дав цьому образові нові втілення, опрацювавши епізоди, у поемі зовсім не описані. Поема зосталася непорушеною, а пластично Шевченко оповів цим своїм образом про ще одну пригоду і то може найкритичнішу, так би мовити - переломову в історії своєї улюбленої героїні. Отже, ілюстрацією цього образу назвати не можна навіть формально. Він не
Loading...

 
 

Цікаве