WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

степу широкого", - чим підкреслюється повсюдність і постійна присутність славного минулого України в її ганебній сучасності:
...На всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино,
Усі тімогили - усі отакі.
Начинені нашим благородним трупом.
Начинені туго. Отам воля спить!
("Буває, в неволі іноді згадаю...")
Забули, не помічають цього засліплені неволею люди, та пам'ятає все свята українська земля. А Шевченко нагадує. Бо вірить: згадають!..
І як заллє окупант українському селянину ще більше сала за шкуру, трапиться подібне з його похресницею, родичкою, дочкою - пробудиться він із рабської летаргії, побачить істинну причину наших бід, переведе погляд на справжніх носіїв зла, задумається над тим, "що ми? Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.." І вже не сидітиме, склавши руки, у терпінні й покорі, а відкине геть недостругану ложку, а з нею й усі щоденні клопоти-п'явки, схопить сокиру з переднього, найближчого до глядача плану (вона й лежить так зручно: буквально під рукою, топорищем на березовому оцупку - лиш бери!) і зведеться на повен зріст. А з ним - "Встане правда! встане воля!" І перетвориться кожен затурканий Ярема в безстрашного і страшного для ворогів уже національно свідомого Галайду. І до цурки знищить прозрілий люд, об'єднаний великою ідеєю-мрією, усі сліди імперського панування в Україні - знаки свого рабства і ганьби народу: так починається Свобода! "І потече сторіками кров у синє море дітей ваших..." Тільки тоді "забудеться срамотна давняя година, і оживе добра слава, слава України..." Так буде - потрібні лиш привід і провід. Мусить бути, бо інакше "сонце стане і оскверненну землю спалить" - терпіння Боже і людське не безмежне... І так було. І не раз... І ще буде...
А поки що отруйним, паралізуючим жалом стримить у тілі України символ неволі - чужинецький верстовий стовп, чорною хмарою суне під червоними значками (візія пророка?) понура колона москалів, щоб знову голодною і захланною сараною впасти вже на якесь інше село, скаче до нових пригод і Катерин типовий (теж не індивідуалізований!) московський офіцер, тявкає вслід йому "собачка поганенька", бреде назустріч своїй погибелі Катерина, кидає їй у спину докірливий погляд селянин. А на високій могилі - цій святині предків! - меле поставлений знетямленими нащадками вітряк, мов символ підневільного життя, що неустанно і невблаганно перемелює людські долі. А їхні правнуки будуть покірно складувати вже у їх святинях мінеральні добрива... "І на Січі мудрий німець картопельку садить..."
Але вічно так не буде "на нашій, не своїй землі". Не завжди шастатимуть по Україні московські опричники і яничари з червоним ганчір'ям. І вже надією і пересторогою виблискує гострим лезом на передньому плані Шевченкова селянська сокира. До неї близько не тільки селянинові, а й кожному з нас, кого вогнем пече біль за Катерину - гнів за Україну...
Це потім у поетичних творах Кобзаря буде виведено формулу нації як нерозривної єдності "мертвих, живих і ненароджених" і буде сформульовано українську національну ідею - ідею державності української нації, актуальну в усі часи: "В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля" ("І мертвим, і живим, і ненародженим...", 1845). Це потім буде й досі до кінця не виконаний заповіт своїм сучасникам і нам - нащадкам : "Вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте" ("Як умру, то поховайте...", 1845). Це потім громовий голос уже беззаперечного національного пророка провістить нації незмінну концепцію організованої і всенародної національно-визвольної боротьби:
...А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.
("Я не нездужаю, нівроку...", 1858)
Усе це в поезії буде потім. Але сама ідея національно-визвольної революції як неодмінної передумови звільнення, державності і вільного розвитку нації та концепція реалізації цієї ідеї силами організованого селянства вперше виражені Т.Шевченком через образ-концепт селянина та мікрообраз сокири ще в 1842 році у картині "Катерина". Так почався перший і необхідний - духовно-світоглядний - етап української національно-визвольної революції, не довершеної й досі.
Була виражена, висловлена - так зримо виписана на полотні... Та чи була вона прочитана?
Нижче скажемо і про це. Але спочатку - короткі зауваги.
Отже, картина Т.Шевченка "Катерина" - не автоілюстрація до однойменної поеми. Незначні, здавалося б, зміни у змістоформі (новий персонаж, трохи зміщений від поемного хронотоп - час і місце дії, малопомітна корекція сюжету, дещо інші смислові акценти) - а в результаті маємо цілком новий твір із власним, суттєво відмінним від поетичного, ідейним змістом.
Цей новий зміст виступає знаком цілком нового на той час у всій творчості Шевченка смислу (сенсу) твору: уже не тільки викривального, а виразно ідейно-програмового - національно-революційного. І якщо художній (творчий) метод поеми "Катерина" є всі підстави окреслити як метод критичного реалізму, основоположником якого став Шевченко, то не менше підстав є для того, щоб вважати картину "Катерина" першим в українському (і не тільки!) мистецтві твором того "заангажованого", "ідейного", "тенденційного" мистецтва, теоретиком, практиком і популяризатором якого в літературі стане потім І.Франко. З одним уточненням: Шевченків метод передбачає якісну, революційну зміну і внутрішнього світу особистості, і психології мас у процесі національно-визвольної боротьби.
А це означає: а) що картина "Катерина" за темою близька до однойменної поеми, за ідеєю - до "Заповіту", а за концептуальністю, сенсом - до "Я не нездужаю, нівроку..."; б) що кристалізація політичних і теоретико-естетичних поглядів Шевченка відбувалася не тільки в поетичній, але й живописній творчості митця; в) що вона була більш динамічною, ніж вважалося досі, і відбулася значно скоріше: ще до періоду "трьох літ" - до його поїздки в Україну.
У цьому контексті писанина імперкомуністичних фальсифікаторів про "вплив на Шевченка російських революційних демократів М.Чернишевського та М.Добролюбова" сприймається вже як анекдот: першому в 1842 році було чотирнадцять, а другому - шість років... Обидва, звичайно, Богу духа винні: їм і на думку не спадало, що колись їх захоплення Шевченком буде витлумачено "з точністю до навпаки" і використано проти нього ж.
Творчість Т.Шевченка - це цілий світ. Ми знаємо цей світ, знаємо його реалії, його націозахисну і націотворчу інтенціональність. Відома нам і Шевченкова аксіологія - система вартостей та ідеалів, крізь призму яких він сприймає й оцінює дійсність (минуле, сучасне, майбутнє) і на яких творить для нас свій власний художній світ, утверджуючи в свідомості нації три найвищі ідеали-імперативи: Бог, Україна, Свобода. Картина "Катерина" - органічна частка цього художнього світу, і саме в цьому контексті її слід розглядати передусім.
А тепер про те, як же була
Loading...

 
 

Цікаве