WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

Осмислення живописного полотна Т.Шевченка “Катерина” (науковий реферат) - Реферат

однієї могили в степу. Ми навітьможемо доволі істотно уточнити час дії - за одягом москаля. На ньому офіцерський мундир царської армії - уже не такий оздоблений, як за часів наполеонівської війни, але ще не спрощений так, як під час кримської кампанії. То ж дія відбувається десь у 20 - 30 роках ХІХ ст. І вже ніяк не пізніше 1842 року, яким сам автор датував картину.
Але чому таким драматизмом і тривогою віє від цього пронизаного сонцем полотна з його яскравими барвами? Що ж саме діється з персонажами твору? Що сталося? Чому таке безживне обличчя в Катерини? Яку вину бачить за нею селянин?..
І на ці питання картина дає вичерпні відповіді - досить тільки вдивитись у неї, у дії і взаємодію персонажів.
І Катерина, і москаль рухаються з одного пункту в різні боки: Катерина іде, а точніше - бреде, убита горем, повертаючись у село; москаль верхи скаче в безвість. Він вирушає в далекий похід, про що інформує така деталь у його образі, як порожні піхви: для зручності офіцера важка шабля в такому випадку знаходилась у похідних саквах денщика.
Отже, щойно тут, під дубом за селом (у селі ніхто куреня не ставить), вони попрощалися, а точніше - розлучились назавжди. Ми навіть знаємо, як відбулося це розставання - без ніжних слів і запевнень, без палких обіймів, без сліз... Той, хто відразу пустив коня з місця в кар'єр і кидає спідлоба такий колючий погляд вслід дівчині, навряд чи спромігся, прощаючись, бодай на тепле слово для неї. А Катерина? Вона навіть не плакала - усі сльози потай виплакано в розпачі безсонними ночами ще до того. Бо ж вона (дівчина!) - при надії... Про це знає вона, знає він, знає вже і громада, а такий жест, як наївне намагання за ледь піднятою запаскою заховати вже зримі сліди вагітності - це безпорадна спроба прикрити свій сором і відтягти час неминучої і страшної розплати за спільний гріх... А звідси - і похилена в безнадії голова, і помертвіле обличчя, й опущені долу очі - уже несила глянути людям у вічі...
Але, може, не все так безнадійно? Може, станеться якесь чудо, і Катерина уникне своєї трагічної долі?
Не уникне. Пригляньмося уважніше до картини - вона переконає нас у цьому.
Дія відбувається у звичайний, трудовий день. Це підказують наступні художні деталі (мікрообрази). Он на кілку мотузка для прив'язування врубеля (щоб снопи по дорозі не падали) та вила і граблі, сперті на курінь, щоб були напохваті. Адже жнива: іде возовиця - звезення урожаю з поля. Он і свіжі, ще не запилені пшеничні колоски на дорозі, а поруч них - така ж гілка, яку зачепив і обламав високий віз зі снопами. А он сокира коло селянина в широкому брилі та білій буденній одежі, який в одній руці тримає гачкуватий різець, а в другій - недостругану ложку. Це вже потім, за новітнього - колгоспного кріпацтва, і знаряддя праці могли валятися де-небудь, і свята неділя стала просто "вихідним" від щоденної панщини днем, коли можна було зробити щось і для себе (якщо власті не перетворювали і цей день у робочий, влаштовуючи черговий "недільник" чи "суботник"). А тоді ще у свята ложок не стругали, кожне господарське знаряддя мало своє місце у клуні, а люди одягали святкове і йшли до церкви, потім - у гості до родичів тощо.
Отже, дія відбувається в будень, а одяг на Катерині святковий. І це вмотивовано двома причинами. По-перше, якби вона була в буденному, то взагалі важко було б зрозуміти, що відбувається (може, вона просто повертається з поля, а по дорозі розминулася з москалем?). По-друге, якраз цей святковий одяг і посилює драматизм твору, навіює гіркі роздуми над її долею, не дає підстав сподіватися на чудо.
"Якби мені черевики, то пішла б я на музики..." Та нема у Катерини черевичків. І кольорових чобіток-сап'янців нема. Вона - боса, бо бідна. Наступна промовиста художня деталь - червона запаска - із пофарбованого тонкого домотканого полотна. А міг би бути вишитий квітками фартушок, та ще з мережкою, та ще з китицями-"френзелями"... Ото б усі приглядались!.. Але немає фартушка - ця розкіш не для убогих. То хоч яскрава запаска прикрасить одяг. На Катерині - біла сорочка. Але - без вишивання: дорого... І тільки контрастом до сполотнілого обличчя - червона стрічечка на грудях: усе ж якась прикраса. "Якби мені, мамо, намисто..." На шиї в дівчини мали б бути червоні коралі чи намисто з дукатів. Так де ж їх узяти? Позичила б у котроїсь із подруг, але їм матері вже давно заборонили водитись з "такою"... У вухах могли б бути сережки... А голова... Молодиці носять хустку, бабусі - ще й очіпок під хусткою. А дівчата за тепла - з непокритою головою. Так і пишну косу видно, і куплений на ярмарку віночок з маленьких воскованих квіток, і дванадцять яскравих різнокольорових стрічок, що барвистою веселкою звисають аж до колін... Та нема у Катерини ні віночка, ні стрічок (скоро й коси не буде - обріжуть у шинку під п'яний ґвалт, вимажуть голову дьогтем, посиплять пір'ям, покриють драною хустиною - покритка ж! - і проведуть із музикою по селі: щоб усім наука була!). І зав'язує Катерина червону стрічку (ще один контраст до блідого обличчя!), свіжими польовими квітками закосичує свою нещасну голову - це ж її останній вихід на люди в дівочому!.. Може, ворухнеться його кам'яне серце, може, зглянеться, може...
Ніякого рятівного "може" не буде. Якби Шевченко створив образ багатої дівчини, її теж було б шкода, але драматизм картини неминуче послабився б: а раптом трапиться якийсь убогий наймит чи вдівець, одружиться хоч і з "такою", але багатою, то воно якось і владнається. Не буде цього: Катерина бідна, скоріш за все - кріпачка (нечисленні вільні селяни були набагато заможніші), і її святковий одяг аж кричить про це своїми деталями, убиваючи всяку надію на щасливий кінець.
Драматизм картини посилюється ще й тим, що Катерина - далеко не красуня. Її обличчя, стан - усе свідчить, що це звичайна дівчина, уся привабливість якої - у її юності, свіжості, "добрій славі". І все це принесено в жертву розпусному москалеві. Красуню теж було б шкода, але автор відкидає навіть думку про те, що зовнішність Катерини-покритки може звабити когось і таким чином врятувати її від трагічної розв'язки. Чуда, отже, не буде.
А що ж буде? Що чекає Катерину?
Інші образи (передусім мікрообрази) - уже згадувані і ще не згадувані - несуть інформацію і про це.
Он у правому верхньому кутку картини видніється така художня деталь (мікрообраз) пейзажу, як віття розлогого дуба. Він дає людям захист від спеки чи буревію, і не випадково курінь селянина - у його тіні. Але зараз він буквально нависає, як грозова хмара, над персонажами картини - усіма, за винятком москаля. Це саме від цього дуба відламалась вітка й відірвався листочок, на який, можливо, щойно мимохіть наступила Катерина, не звернувши уваги на цей символ своєї долі... Ця вітка й листочок ще зелені, не понівечені. Але проїдуть підводи, пройде череда, випадуть дощі, і не важко здогадатися, що буде з ними. Так, вони ще зеленіють, але їх доля вирішена, бо
Loading...

 
 

Цікаве