WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Художній розпис тканин (батік) - Дипломна робота

Художній розпис тканин (батік) - Дипломна робота

першим нанесенням воску, займались тільки благородні високого положення жінки у палаці Султана. А трудомісткі заключні етапи (послідуюче нанесення воску та фарбування ) виконували ремісники під пильним наглядом наглядачів. Секрети виготовлення "батику" передавались из покоління в покоління на протязі довгого часу і не покидали стін палацу Султана.
Вивчяючи зразки індонезійського одягу того часу, ми можемо бачити вплив на сюжети малюнків, разних культур та релігій. Традиційні індіго та коричневі фарби у сполученні з білой основой тканини, символізували трьох головних Індуських богів- Шиву (справедливість), Вішну (мудрість) та Брахму (силу). Зображення птахів, священої квітки лотоса, дракона Нага та дерева життя на індонезійському одягу, також має індійські корни.
У результаті ісламського впливу, індонезійський батік став більш геометричним та рослинним, так як Іслам забороняв зображення людей та тварин.
На протязі 17-ого століття Індонезія стала колонією Голандії, у зв'язку з чим Європейська культура внесла свій величезний внесок у развиток батику в Індонезії.
Але пройшов і зворотній зв'язок , коли батик став вливатися у культуру Європи.
Повільно "батик" в Европі став займати усе больше і больше місця у развитку образотворчого мистецтва.
У 1900 році на Паризській Міжнародній виставці вперще були виставлені работи виконані у техніці "батик".
У 80-90 роки XX століття, батик широко почав застосовуватися у оформленні інтер'єрів. У цій техніці розписувались не тільки панно, але й декоративні тканини, штори, завіси, ширми, постільні речі, хустки, краватки, шарфи, серветки та багато іншого .
У наш час найбільшу популярність отримала техніка холодного батика, где замість горячого воску використовують спеціальну суміш -"резерв". Для нанесення "резерву" на тканину, використовується скляна трубочка, котра має загнутий кінчик, і резервуар у средній частині для запасу резерва. Для холодного батика використовуються в основному натуральні ткани: бавовна, натуральний шовк, шерсть.
Техника батика набула у наш час настільки високої популярності, що стала предметом для викладання у художніх школах, коледжах, вищих художніх закладах по всьому світі.
Про техніку батика написано багато підручників та посібників , як для професіоналів, так і для широкого кола читачів.Створюються товариства, спілки та гільдії художників , які займаються батиком та спілки аматорів.
Батик усе ширше і ширше входить у повсякденне життя кожної людини.
1.1 Розвиток набійки.
Особливо широке мистецтво набійки було розвинено на Русі. Російська набійка прикрашала селянський одяг, скатертини, сарафани й сорочки. В Історичному музеї й Музеї народного мистецтва (Москва), в Ермітажу й Російському музеї (Ленінград), у музеях Іванова, Горького, Ярославля, Загорська, Костроми й інших міст зберігається безліч прекрасних зразків цього виду народного мистецтва, датованих XVII-XIX ст. Там можна побачити тканини, а також самі різьблені дошки, з яких друкувалися малюнки.
Обоє описаних способу прикраси тканин існують дотепер.
Стародавня російська набійка по своїх технічних прийомах була дуже близька батику - розігрітий резерв (різні суміші бджолиного воску, смол й інших компонентів) наносився вручну на тканину за допомогою так званих квачей (тампонів), штампиків або різьблених дощок. Після застивання резерву тканина опускали в чан, як правило, із синьою фарбою - індиго. По закінченні процесу фарбування тканина просушували, видаляли резерв, після чого на синім тлі залишався білий візерунок. Чан, у якому офарблювалася тканина, називався кубом; звідси й спосіб цей одержав назву кубової набійки.
Нерідко наносили олійною фарбою яскраво-червоний горох. Ці тканини використалися головним чином для шиття сарафанів, а нерідко й чоловічого одягу.
Пізніше, наприкінці XVII в., навчилися виконувати так називану білоземельну набійку. Малюнок у цьому випадку друкувався різьбленими дошками по незабарвленій тканині. Кількість дощок відповідалася кількості квітів, що утворять малюнок. Різьблений візерунок на дошках часто доповнювався металевими вставками у вигляді цвяхів без капелюшків, що друкували "дрібний горох", або металевих смуг, вигнутих відповідно малюнку, за допомогою яких візерунок збагачувався тонким контурним малюнком, що надає тканини добірність.
Полотна, прикрашені описаним вище способом, застосовувалися не тільки в костюмі, але й в інтер'єрі.
Наприкінці XIX - початку XX в. набивні тканини виготовлялися на фабриках і широко використалися не тільки в сільському, але й у міському інтер'єрі. Малюнки стали різноманітніше й багаче по колірній гамі. Придбали популярність чудові іванівські й костромські набійки.
Майстри-малювальники й гравери протягом багатовікового шляху розвитку набійки відбирали й відшліфовували візерунки, головним мотивом, що прикрашає, яких ставали квіти й листи. У кожній рослині ці майстри вміли знайти головну декоративну характеристику, промалювати і сколорирувати візерунок таким чином, що він зливався воєдино із тканиною, не руйнуючи її площини.
У декоративних набійках нерідкі були зображення сцен сільського й міського життя, птахів і звірів. Вражає майстерність малювальників і граверів, що створювали декоративні композиції, надзвичайно злагоджені, ритмічні, де навіть тло між елементами орнаменту сприймався як візерунок. Тому так настійно ми рекомендуємо вивчати
стародавні зразки набійки, без збагнення декоративних закономірностей яких, власне кажучи, неможливо опанувати мистецтвом прикраси тканин.
1.2 Мистецтво батика.
У нашій країні художній розпис тканин існує приблизно з 30-х рр. XX в. і за час свого існування одержала широкий розвиток і визнання. Способами художнього розпису оформляються головним чином виробу, що доповнюють костюм (головні й шийні хустки, косинки, шарфи, краватки), а також купони жіночих і дитячих платтів, речі для прикраси інтер'єра - занавіси (більшої й маленькі), скатертини, серветки й т.д.
Займаючись художнім розписом тканин, необхідно пам'ятати, що це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, тому викладання не слід обмежувати освоєнням технічних прийомів, вивчення предмета повинне сприяти розвитку смаку.
Як і всі види декоративно-прикладного мистецтва, текстиль має свої принципи оформлення виробів, які визначаються місцем даного мистецтва в житті людини, відомим колом художніх завдань, засобів і прийомів, що дають можливість художникові найбільше повно виразити свій задум у речі певного призначення, розкрити красу й властивості матеріалу.
Основним принципом оформлення текстилю можна назвати принцип узагальненого рішення орнаменту й окремих його образотворчих елементів. Хустка або косинка, зав'язані на голову, навколо шиї або накинуті на плечі,ні своїм композиційним членуванням, ні трактуванням малюнка не повинні порушувати природної округлості голови або плавних ліній шиї й плечей, крім того, тканина може збиратися в складках, і елементи орнаменту найчастіше не можуть зберегтися у своєму первісному виді. Таким чином, захоплення передачею простору суперечить завданням створення композиції на площині.
Loading...

 
 

Цікаве