WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Вишивка на уроках трудового навчання у молодших класах - Курсова робота

Вишивка на уроках трудового навчання у молодших класах - Курсова робота

дотримання правил санітарії та гігієни, технологій і виконавчої дисципліни.
Учні оволодівають уміннями і навичками практичного виконання відомих і невідомих технік вишивки. Під час теоретичного навчання вони ознайомлюються із загальною теорією української народної вишивки, її історією, символічними значеннями і художніми особливостями вишивки деяких регіонів України.
Метою вивчення тем з вишивання є:
- оволодіння учнями трудових навичок мистецтва вишивки;
- формування розвитку здібностей, естетичного сприймання творів декоративно-прикладного мистецтва;
- розвиток зацікавленості до народної вишивки і розшифровки її символіки (ознайомлення з елементами "знакового письма");
- ознайомлення з художніми традиціями нашого народу.
Під час уроків, на яких вивчаються теми з вишивання, учні повинні навчитися:
- організації робочого місця;
- техніки безпеки під час вишивання;
- правил санітарії і гігієни;
- основ виконавчої дисципліни;
- правильного дотримання тканини, голки і затягування нитки в голку;
- самостійного шиття швів та оздоблення ними речей.
II. Вишивання на уроках трудового навчання в початкових класах
Вишивка - один із видів декоративно-прикладного мистецтва
Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.
Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам'яного віку і до нашого сьогодення - такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки життя та вишивання.
Уже в І тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.
На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам'ятки цього мистецтва, які відносяться до І ст. до н.е. - І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.
У давні часи в основному вишивали лише білими та сірими нитками, що залишились від ткання полотна.
Щоб надати їм блиску, їх навощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки ,а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.
Створюючи візерунки, люди з глибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.
Так наприклад:
пряма горизонтально лінія - земля
горизонтальна хвиляста - вода
вертикальна хвиляста - дощ
трикутники - гори
гачкуватий хрест - вогонь
квадрат, коло чи ромб - сонце
Ці знаки - символи руками майстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами.
Поступово складались орнаменти - послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася вся навколишня природа.
За мотивами орнаменти бувають геометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти із зображенням людей.
Геометричні орнаменти дуже прості: кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.
В основі рослинних орнаментів лежить прагнення перенести у вишивку красу природи.
Такі мотиви, як "виноград", "хміль", "калина", "барвінок" часто використовують в українській вишивці. Деякі несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ "дерево життя" - минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чи яблуні - символ материнської любові. рута, мальва, півонія - віра, надія, любов. Любисток, васильки - символ людської відданості; ромашка - символ доброти; калина - символ невмирущого роду людського; виноград - краса і радість створення сім'ї; червоний мак - символ чарівної сили, що захищає від усякого зла.
У вишивках тваринних орнаментів зображується: кінь, олень, заєць, півень, голуб, метелики.
Жіноча фігура символізує богиню життя; дитячі фігурки - продовження роду. (дод. 18-21)
Упродовж сторіч багатьма поколіннями невідомих майстрів створювали прийоми вишивання візерунки та кольорові сполучення. Так, у ХІV-XVII ст.. вишивка набула ще більш широкого значення в оздобленні одягу, предметів побуту. Золотими і срібними нитками у поєднанні з перлами і самоцвітами вишивали церковний одяг, образи, хорогви, багатий одяг царів і вельмож. Кольоровим шовком прикрашали весільні рушники, святкові сорочки, хустки. Вишивання було поширене не в основному серед жінок знатних сімей і серед черниць.
Поступово мистецтво вишивки поширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верств населення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.
Вишивкою прикрашали предмети побуту - рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночі головні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогих матеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.
Прийоми вишивання, візерунки, їх кольорове втілення удосконалювались із покоління в покоління. Поступово відбиралось все краще і створювались неповторні зразки вишивок з характерними національними рисами.
За характером візерунків і прийомом їх виконання українська вишивка дуже різноманітна. Окремі області, а іноді й райони, мають свої характерні прийоми, мотиви орнаменту, кольорові вирішення. Це багато в чому визначається місцевими умовами, побутом, звичаями, природним оточенням. Так утворилось на Україні кілька умовних територіальних районів зі своїми художніми відмінностями та осередком народного мистецтва. Давні традиції зберігаються тут і понині.
Це Полісся (лісова смуга України: північні райони Сумської, Чернігівської, Київської, значна частинаЖитомирської, Рівненської та Волинської областей);
Центральна Україна - Поділля (територія західної частини Черкаської, південної частини Житомирської, Вінницької, Хмельницької, східної частини Тернопільської області, низинної частини Чернігівської області);
Південь України;
Прикарпаття (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська області, західна частина Тернопільської області).
В свою чергу в кожному регіоні, в кожній області можна простежити свої місцеві особливості мистецтва вишивки.
Особливості гуцульської вишивки
Локальні особливості вишивального мистецтва має вишивка Гуцульщини та Покуття.
У вишивці такої етнографічної групи Карпат, як гуцули, збереглися архаїчні риси народного орнаменту.
Численні історичні, етнографічні, фольклорні та літературні матеріали стверджують масове побутування на Гуцульщині вишивки одягового призначення. Гуцульська вишивка розвивалась в єдиному руслі західноукраїнського вишивального мистецтва на базі давньоруського, при впливі специфічних
Loading...

 
 

Цікаве