WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Види і жанри мистецтв - Реферат

Види і жанри мистецтв - Реферат

вистави діти; юного глядача, де дорослі грають для дітей; театри молодіжні, міміки й жесту (для глухонімих); самодіяльні, де грають аматори та ін.
Театри розрізняються й за своїм тематичним або жанровим спрямуванням. Це театри естради, моди, пісні. історичного портрета, еротики, детективу, комедії, драми і комедії, мелодрами, хореографічних, естрадних мініатюр, поезії, камерний, фольклорний, комічної опери, масок тощо.
Театральне розмаїття має одну мету - відтворення життя людського духу на сцені. До цієї мети театри прямує, як правило, лише двома шляхами: він створює на сцені або ілюзію життя або модель дійсності.
К.Станіславський розробив систему роботи актора над собою і над роллю.
Найдавніше мистецтво театру належить Стародавній Греції, де ритуальне заклання козла на честь бога Діоніса народило "козлину пісню" - "трагос оде" - трагедію. Водночас пісня веселої команди Діонісових сподвижників - "космос оде" - породила комедію. Отже, п'ятеро видатних драматургів Еллади - Есхіл, Софокл, Еврипід (автори трагедій) та Аристофан і Менандр (автори комедій) - ще задовго до нашої ери на все майбуття заклали основи світової драматургії та театру.
Згодом християнізація Європи призвела до занепаду театру.
Оновлення театру відбулося в епоху Відродження. Вершиною ренесансного театру став для всього світу Вільям Шекспір.
ХVII ст. пройшло в театрі під знаком класицизму та завдяки закону трьох єдностей - місця, часу, дії (Мольєр, Корнель, Расін).
Епоха Просвітництва в культурі ( ХVІІІ ст.) характеризується появою нових жанрів - драми на початку століття і мелодрами в його кінці.
На поч. ХІХ ст. народжується укр. професійний театр. У 1819 р. в Полтаві Іваном Котляревським була написана і поставлена "Наталка Полтавка".
У самому кінці століття голосно заявила про себе нова театральна професія - режисура.
З усього вищесказаного можна зробити такий висновок: "Театр має бути таким, як саме життя. А це і є відповідь на питання: "А яким повинен бути сучасний театр?"
3. Роль музики в житті суспільства надзвичайно велика. Як всяке мистецтво, вона може з великою силою виражати те, чим живуть люди: горе, радість, заповітні сподівання, мрії про щастя. Музика - це мистецтво динамічне, виразне, слухове (за сприйняттям).
Заслуговує на увагу проблема специфічності "матеріалу" музики, або мови музики. Коли мовою малярства є фарби, літератури - слово, хореографії - жест, то в музиці - це організований особливим чином звук. Звук - надзвичайно нестійкий матеріал, його неможливо зупинити, особливо якщо мати справу з "живою" музикою, а не з механічним записом. До звука неможливо повернутись, як, наприклад, до слова. Тут немає зорового сприймання. Звук лишається лише в пам'яті. Він характеризується певною висотою, гучністю, тривалістю, тембром.
Музика проходить складний шлях від її творця (композитора) до слухача, оскільки вона має бути не лише створеною у свідомості та записаною - музику необхідно виконати.
Отже, специфічність музики полягає в тому, що їй притаманні два різновиди творчості: "первинний" - композиторський та "вторинний" - виконавчий.
Музика була невіддільна від інших різновидів мистецтва: поезії, танців. Самовизначення музики, розвиток її як самостійного мистецтва відбувалися поступово.
За доби Середньовіччя музика як професійне мистецтво знаходилося під владою церкви.
У добу Відродження розвинулося мистецтво виконання, сформувалися сучасні принципи нот опису, склалася система професій1ної музичної освіти.
У ХVІІІ ст. з'явилися такі титанічні постаті як Моцарт, Бетховен, Бах та ін. Кожен із цих митців справив величезний вплив на розвиток усієї світової музичної культури. До кінця ХVІІІ ст. музика тлумачилася як наука, знання.
У ХІХ ст. починається осмислення музики як мистецтва, що має певний зміст та сенс.
ХVІІІ-ХІХ ст. - період високого розквіту музичної культури України (М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель).
У цей період відбувається інтенсивний процес збирання та обробки укр. народної музики, посилюється інтерес до укр. народної пісні, проблеми використання пісенної спадщини. С.Гулак-Артемовський створює першу національну укр. оперу "Запорожець за Дунаєм", М.В.Лисенко - опери "Тарас Бульба" та "Наталка Полтавка".
ХІХ ст. висунуло численний загін високоталановитих композиторів на Заході: Ф.Шуберта в Австрії, Ф.Шопена в Польщі, Р.Шумана, Й.Брамса та Р.Вагнера у Німеччині, Дж.Россіні та Дж.Верді в Італії.
У ХХ ст. в музичній свідомості відбулася своєрідна революція, утвердилися нові принципи музичного мислення (відбулася емансипація дисонансу - засоби, котрі відрізнялися підвищеною експресивністю, гостротою та різкістю звучання (Прокоф'єв, Шостакович, - їхня творчість).
Стосовно основних жанрів щодо вокальної музики, то слід зазначити, що пісня - основний та найстародавніший її різновид. Професійна пісня відома вже з античності. Народна пісенна творчість - це своєрідний усний літопис про далеке історичне минуле і одночасно гучний голос сьогодення.
За сучасної доби пісня знайшла багато можливостей для розвитку.
Хор - це вокальний твір, що виконується гуртом співаків, а також назва самого цього гурту. Суто вокальний хор, без супроводу називається "хор а капела".
Гімн (від гр. "славити", "хвалити") є величавим урочистим співом, переважно хоровим (Давньогрецькі гімни на честь богів).
Романс - невеликий вокальний твір для одного голосу з супроводом, котрий відрізняється від пісні складнішою формою та більшою роллю супроводу.
Арія - це розвинута, закінчена вокальна п'єса для голосу - соло з оркестровим супроводом. У первісному значенні термін "арія" означав пісню (являє собою частину оперної дії).
Опера - музично-драматичний твір, призначений для театру, в якому актори не промовляють, а співають весь текст. Водночас опера - це твір музичний, оскільки головну роль тут відіграє музика, а всі ніші елементи опери (жести, міміка, декорації, освітлення) мають хоча й важливий, але все ж підпорядкований характер.
Ораторія (від лат. "красномовний") і кантата (від італ. "співати") - музично-драматичні твори концертного типу.
Кантата- це п'єса для одного голосу або хору з оркестром.
Ораторія - великий музично-драматичний твір для хору, співаків-солістів та симфонічного оркестру.
Реквієм (від лат. "спокій") є вокальним або вокально-інструментальним твором, присвяченим пам'яті померлого.
До жанрів інструментальної музики належать: сюїта, соната, симфонія та концерт.
Сюїта - це кілька танцювальних п'єс, не призначених безпосередньо до танцю, різноманітних за змістом та побудовою.
Соната (від лат. "звучати") - музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох частин, переважно з трьох-чотирьох.
Симфонія (від гр. "співзвуччя") - твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох-п'яти частин, розташованих за принципом контрасту і об'єднаних однією ідеєю.
Концерт - віртуозне виконання твору для солюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом.
4. Жанри образотворчого мистецтва
За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.
Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез - органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний
Loading...

 
 

Цікаве