WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОбразотворче мистецтво → Васильківський Сергій Іванович - Реферат

Васильківський Сергій Іванович - Реферат

Немань іду", "Не ходи, Грицю, на вечорниці", віршів, що стали народними піснями. Навчання в Петербурзькій Академії мистецтв проходило для Васильківського під благотворним впливом його талановитих сучасників, які початкову освіту здобули у Києві, Харкові, Одесі. Це, зокрема, О.Сластьон, П.Мартинович, М.Ткаченко, М.Беркос, М.Пимоненко, П.Левченко. Співучнями й друзями Васильківського були також живописці М.Дубовськой, Я.Ціонглінський, М.Самокиш, скульптор В.Беклемішев. У натурному класі Васильківський навчався в один час з В.Сєровим та М.Врубелем. Учителями його були відомі пейзажисти М.Клодт, один із засновників Товариства передвижників, та В.Орловський, якого І.Шишкін називав "незрівнянним пейзажистом південної природи". Саме Володимир Орловський, академік живопису, якому свого часу Т.Шевченко допоміг вступити до Академії, був духовним наставником вихідців з України, розвивав у них бажання звертатися до національної тематики, напротивагу М.Клодту, який тяжів до умовної академічності. Під впливом благотворного оточення своїх земляків Васильківський, якому пророкували велике майбутнє в Петербурзі, за роки навчання раз у раз залишає місто на Неві й здійснює подорожі по Україні, де опановує мотиви рідної природи, які якнайкраще відповідали притаманній йому світлоносній живописній манері. Працюючи переважно на етюдах під час канікул на Харківщині, Полтавщині, на Запорожжі, він потім у майстерні по пам'яті відтворював свої враження на полотні. Васильківський за час подорожей створив безліч ескізів та етюдів, одержав за них п'ять малих і великих срібних медалей, подяк і премій від Академії. Вершиною його ранньої творчості стала картина "На Дінці" (1885), яка дала йому велику золоту медаль Академії, звання художника першого ступеня і академічне пенсіонерство за кордоном на чотири роки. Кращі твори Васильківського періоду його навчання в академії - "Весна на Україні", "Отара в степу", "На Дінці" - перші у пошевченківський період українського живопису краєвиди, у яких створено глибоко узагальнений образ тогочасної України, правдивий, зворушливий, ясний своєю живописною мовою. Знавець і щирий шанувальник мистецтва, видатний історик Дмитро Яворницький, з яким Васильківський все життя був у дружніх стосунках, високо оцінив творчість молодого художника і сказав йому напутнє слово, якому художник був вірним усе життя: "Шляхетний сину України, трудись, і вдячна мати батьківщина воздасть тобі сторицею! Благородніше рідних сюжетів не може бути в мистецтві". Під час закордонного стажування Васильківський об'їздив усю Францію, побував в Іспанії, Німеччині, Італії, Англії, Алжирі, де копіював твори видатних майстрів пензля, працював на пленері, вдосконалював колористичну та композиційну майстерність. Особливо вразила й вплинула на нього творчість Т.Руссо, Ж.Мілле, К.Тройона, Ш.Добіньї, майстрів так званої барбізонської школи. Їхній досвід праці на пленері збагатив палітру українського художника чистими кольорами, безпосередністю і щирістю відтворення мотиву, що найбільше виявилося у полотнах "Взимку у селі Опішня", "Біля корчми", "Ловлять снігура", "Козачий пікет" та ін. Васильківського, як і Михайла Коцюбинського, видатного майстра пейзажу в прозі, називають сонцепоклонником за ясність палітри, свіжість втілених почуттів та особливу мелодійність, співзвучну з українським народним мелосом. Твори художника, сповнені південного українського сонця, побували на виставках у Петербурзі, Паризькому салоні. Про них дуже схвально відгукувався П.Третьяков, який придбав одне полотно українського митця. За картини, створені під час пенсіонерського відрядження, - "У Піренеях", "Вигляд на Безансон", "Ранок у Безансоні", "Зима в Іспанії", "Булонський ліс взимку" - Рада Петербурзької Академії мистецтв мала присудити йому звання академіка, але не наважилася, не спромігшись побороти академічний консерватизм, що панував у її стінах. Тож Васильківський пориває з Академією і до кінця життя залишається в Україні, присвячує своє мистецтво її краєвидам, козацькій історії. Його доробок налічує понад три тисячі творів, більшість з яких втрачено під час другої світової війни, але й те, що залишилося, вражає нащадків художньою довершеністю. Багато сил художник віддавав громадській роботі, участі у виставках. Разом з Д.Безперчим, М.Раєвською-Івановою та О.Бекетовим він брав участь в організації Харківського художнього училища, яке було відкрите 1912 року. Він брав активну участь в організації виставки до XII археологічного з'їзду 1912 року, на яку представив свої твори етнографічного та історичного характеру. У 1914 році, коли було затверджено малохудожній проект пам'ятника Т.Шевченку у Києві роботи італійця Шіортіно, що не відповідав духу великого Кобзаря, Васильківський разом з групою харків'ян надіслав до комітету по спорудженню пам'ятника рішучий протест. Під впливом Васильківського уже після затвердження у 1902 році проекту, створеного у стилі італійського ренесансу для будинку Полтавського земства, журі визнало кращим проект Василя Кричевського, який творчо використав модернізовані форми української народної архітектури. Сергій Васильківський своєю творчістю сприяв становленню історичної картини та лірико-епічної течії в національному живописі, яка пізніше визначила напрямок творчості багатьох поколінь українських митців.
** Коли з рам гляне на вас усе сяйвом облите широке поле та почується відтіль пісня жайворона, як легко, як вільно зітхнеться тим повітрям, що хвилями і цілими потоками ллє на вас художник. І він, що жив одним життям з природою, що плакав над звуками і барвами, примушує і вас тремтіти перед розкритими ним тайнами життя, вслухатися в розкішну пісню солов'я і журне туркотіння горлиці... Г.Хоткевич. 1900.
** У його творах все широко і глибоко, на повну силу, відважно і завзято. /**М.Вороний. 1903.**/
** Твори Васильківського - це поеми на честь сонця, повітря, ніжних кольорів України. Він як пейзажист заслуговує почесного місця не тільки серед художників тодішньої Росії, але й серед пейзажистів Заходу. /**М.Бурачек. 1930.**/
Loading...

 
 

Цікаве