WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська наука та культура 18 - початок 19 ст. - Реферат

Українська наука та культура 18 - початок 19 ст. - Реферат

надзвичайно талановито; автор виявив у ній глибоке знання козацького побуту та блискучий український гумор. Другий твір Котляревського - "Наталка Полтавка" до цього часу не втратила свого чару. Обидва твори малювали старий побут України з його привабливою красою.
Ще більше значення мали твори, які характеризували взаємовідносини України та Росії. Ще 1762 року С. Дівович написав "Разговор Великороссиии с Малороссиею в честь, славу и захищение Малороссии", в якому доводив, що Україна (Малороссия) добровільно вступила в персональну унію з Великоросією: "Не тебе, государю твоєму (Великороси) поддалась... Не думай, что ты сама была мой властитель, но государь твой и мой общий, повелитель". Твір Дівовича був великої сили літературним протестом проти московської централізації. Цілком зрозуміло, що в XVIII ст. його не надруковано.
Ще більше значення мала славетна "Історія Русів". Дата написання цього твору та ім'я автора залишилися таємницею до наших днів, не зважаючи на те, що це була одною з найпопулярніших книг в Україні в першій половині XIX ст.; її можна було побачити в палаці магната, Л священика, і у ремісника. "Історія Русів" - блискучий політичний трактат, автор якого сховався за ім'я архиепископа Георгія Кониського, і понад сто років дослідники не можуть розшифрувати цього псевдоніма й виявити дійсного автора. Написана "езопівською" мовою, "Історія Русів",використовуючи історію, давала картину не реальної України, а такої, якою вона мусила б бути: вільної, незалежної, перейнятої почуттям національної гідності, високої моралі. Автор - український патріот, переконаний конституціоналіст, демократ, ворог деспотизму. Свої думки приписує він дійсним історичним діячам або вигадує їх, щоб мати носія своїх ідей. На "Історії Русів" виховувалися сотні українських патріотів і вплив її позначився на М. Маркевичеві, Д. Бантиш-Каменському, М. Костомарові, М. Гоголеві, П. Кулішеві, Т. Шевченкові. Влучно назвав цю книгу дослідник її, О. Оглоблин, "декларацією прав України". Те, що численні дослідники протягом понад ста років не можуть встановити справжнього автора "Історії Русів" свідчить за те, що в першій половині XIX ст. погляди, висловлені її автором, не були чиїмсь винятковим, навпаки: вони були властиві широкому колу інтелігенції. Згадувалося вище ім'я Архипа Худорби, автора історії України, ще більш ворожої до Росії.
Безперечне існування гуртків однодумців, українських "автономістів" робило цілком реальною місію В. Калніста, який у 1791 році шукав підтримки в Прусії на випадок збройного повстання України проти Росії. Не завмирали надії на поновлення гетьманату, і не були перебільшенням слова історика М. Марковича, який писав К. Рилєєву в 1825 році, що "в душі кожного українця живе дух Полуботка", і слова Костамарова І. Аксакову, що "на дні душі кожного думаючого українця... сплять Виговський, Дорошенко й Мазепа і прокинуться, коли настане слушний час".
Придушена реакцією після повстання декабристів, Україна затихла, але в глибині її не вгасали революційні ідеї. Геніальні твори Шевченка знайшли родючий ґрунт у серцях українців - і знатних панів, і неписьменних селян, вони будили приспані почуття, надії, що "прокинеться воля, козак заспіва" ...
Кирило-Мефодіївське Братство, що скупчило цвіт української думки, виробило першу політичну програму українських прагнень: це - федерація слов'янських народів, в якій перше місце належить Україні.
Кінець XIX ст. можна характеризувати, як добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність. Різні організації йшли різними шляхами, які вели до спільної мети, і марні були заходи царського уряду, щоб припинити цей рух. Стара Громада Києва, Громади Одеси, Полтави, Чернігова провадили велику культурну та національну працю, об'єднуючи українську інтелігенцію.
"Киевская Старина", десятки наукових товариств збирали та публікували дорогоцінні джерела історії України. Київський університет св. Володимира, завдяки В. Антоновичеві, став метрополією, з якої, наче апостоли, ішли молоді історики проповідувати слово істини - історію України в інших університетах. Так мальовничо характеризував становище молодий професор Д. Багалій, коли дістав кафедру в Харківському університеті.
Новий могутній фактор - український театр, створений корифеями сцени - братами Тобілевичами, М. Кропивницьким, М. Заньковецькою та іншими талановитими акторами, притягав сотні тисяч глядачів і ніс українське слово, українську пісню, красу українського побуту. Заборона грати в Києві сприяла поширенню мистецтва по всій Україні. Українське земство, охоплюючи все життя села, підносило добробут, освіту, культуру й давало практику самоврядування.
Кінець XIX ст. - доба "соборности" України. В єдиний могутній рух об'єднуються українці заходу та сходу і творять об'єднаними силами спільну культуру: "Русалка Дністрова" М. Шашкевича любовно згадує свою "старшу сестру", Україну Наддніпрянську. Вплив українців східних на українців західних був дуже великий. Обмеження українства в Росії сприяло передачі великих матеріальних коштів і ще більших, духових - Галичині та участи українських інтелектуальних сил у товариствах та виданнях Галичини. Цим сприяли вони національному та політичному розвиткові галичан, виводячи їх з того своєрідного гетто, що створило німецьке панування - до широкого національного та громадського життя українського народу.
Народжувалося нове покоління: молодь, що з дитинства вбирала віру в українські національні сили, що в школі середній та високій знаходила українські гуртки, що захоплювалася красою українського театру. На Тарасовій горі, 1890 року, коло Канева, на могилі Шевченка, група юнаків засновує Братство Тарасівців і офірує своє життя справі звільнення України. У Києві, за ініціативою Д. Антоновича, 1897 року відбувається Всеукраїнський з'їзд представників українських студентських громад і засновується Загальна українська безпартійна організація. 1899 року в Харкові гурток студентів засновує Революційну Українську Партію (РУП), гасло якої - самостійна Україна. Ця партія захоплює Галичину, Буковину. А коли перетворюється вона на Соціал-Демократичну Партію і обмежує свої політичні вимоги автономією України, гасло самостійної України проголошує Народна Українська Партія під проводом М. Міхновського. І в Галичині Ю. Бачинський в своїй книзі "Ukraina irredenta" поставив у 1895 році вимогу створення власної Української Соборної Держави. 1899 року ліве крило Національно-демократичної Партії, Соціал-Демократична Партія, заявила, що її мета - створення вільної Української Республіки.
Так на світанку XX ст. молодь Західної та Східної України об'єдналася в єдиному прагненні волі, незалежності, власної держави.
Щоб розуміти вибух революції 1917 року і постання Української СамостійноїДержави, треба врахувати величезну підготовчу працю, яку під гнітом окупантів невпинно вело українське громадянство, ті селянські та робітничі повстання, що характеризують кінець ХІХ ст.. Те ХІХ століття не було "пропащим часом", як вважав його М.Драгоманов. Навпаки, це був час підготовки великих національних сил.
Loading...

 
 

Цікаве