WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська наука та культура 18 - початок 19 ст. - Реферат

Українська наука та культура 18 - початок 19 ст. - Реферат

Українська наука та культура 18 - початок 19 ст.
Починаючи з кінця XVIII століття - трагічна доба в історії України, коли завершено було ту послідовну політику позбавлення України не тільки державності, а й національних досягнень та культурних здобутків по-передніх століть.
До кінця XVIII ст. Україна не була тісно зв'язана з Росією економічно, бо Правобережна Україна ще входила до складу Речі Посполитої. Тільки два останні розбори Польщі (1793 та 1795 pp.) передали Правобережжя Російській імперії, але в перших часах продовжувало воно економічні зв'язки з Польщею та Західною Европою, яка довгий час дивилася на Правобережжя очима Польщі й вважала, що російське панування тимчасове.
Україна опинилася між двома конкурентами - російським і німецьким капіталом, які намагалися використати її господарство, як джерело сировини. У процесі цієї боротьби року 1822 російський уряд митним тарифом запровадив систему протекціонізму, дуже шкідливу для українського господарства. Припинився довіз чужоземних товарів, що особливо відбилося на торгівлі Одеси.
Тоді вперше в економічній літературі чітко поставлено принцип: інтереси частини (себто України) повинні поступатися перед інтересами цілого (себто цілої імперії). Цей принцип червоною ниткою проходить через всю історію господарства України. Тариф 1822 року зустріли вороже і на Україні, і в Західній Європі, і російський уряд пішов на поступки: Одесі залишено порто-франко.
Реформи 1861 року, звільнення селян, конкуренція промислового капіталу - російського і західноєвропейського - викликали гостру потребу в новому виді транспорту - в залізницях. У цьому питанні виразно виявилось нехтування інтересами України: їй потрібна була насамперед залізнична магістраль від українських центрів до Одеси та інших чорноморських портів. Проте, під впливом російської буржуазії, перша магістраль була проведена від Москви через Харків до Феодосії. Цей факт так глибоко порушив інтереси України, що навіть у російському виданні (Центрального статистичного комітету міністерства внутрішніх справ) року 1864, в брошурі "Про напрямок залізниць в Південно-Західній Росії" зазначалось: "Південна Росія... переконується, що ЇЇ інтереси уряд ставить на другому плані, і що прибутки цілої держави використовується на користь і вигоду північної частини". Важко знайти чіткішу характеристику взаємовідносин України та Росії, ніж дав її автор російської офіціозної брошури.
Професор політичної економії та статистики Київського університету Л. Яснопольський у своїй капітальній праці "Про географічний розподіл державних прибутків і витрат Росії" аналітичним шляхом з'ясував, якою послідовною була система колоніального визиску і національного пригнічення, що її російський уряд запровадив в Україні.
Буйний розквіт української економіки в другій половині XIX ст. ще більше загострив це питання. Розвиток цукроварної промисловості й особливо відкриття криворізьких руд у 80-х роках XIX ст. висунули Україну на видатне місце серед інших країн світу. Під впливом західноєвропейського капіталу на Криворіжжі швидко зростає велика металургійна промисловість.
Разом із тим загострювалась колізія між квітучим економічним становищем України та політичним її станом. Спробу розв'язати цю проблему зробив 1895 року галицький діяч, Юліян Бачинський у своїй книжці "Ukraina irredenta". Він писав, що процес капіталістичного розвитку Російської імперії (економічна європеїзація) мусить привести її до політичної європеїзації, прилучення до кола буржуазно-конституційних держав, до перемоги національно-визвольних елементів і врешті - до розпаду Російської імперії. У цьому процесі політична незалежність України буде головною умовою її економічного та культурного розвитку.
Головним досягненням видатних українських економістів кінця XIX ст. було те, що вони у своїх дослідах довели, що Україна є окремий господарчий терен; територіальна проблема української економіки зв'язана з національними та соціальними інтересами. Для українського громадянства XIX ст. була ясна суперечність між економічними інтересами України і її політичним станом. Єдиний вихід із цього стану - національне визволення України.
Наприкінці XIX ст. в національних колах порушують проблеми економічної незалежності України поруч з її політичною незалежністю. М. Грушевський у своїх статтях підкреслював, що економічні умови України цілком відмінні від умов Росії. Так вивчення економіки України кінця XIX ст. закладало підвалини для переконання в необхідності політичної незалежності України.
Політика Російської Імперії супроти культурних цінностей України була своєрідною формою імперіалізму Росія намагалася забрати з України все, що вона мала цінного, не тільки збіжжя, сало, а пізніше - цукор та руду: забирала вона й людські скарби, знекровлюючи тим українську культуру. І ця сторона російського імперіалізму виявилася найбільш небезпечною.
Уже в XVII ст. почався рух українських вчених до Москви. Жадна видатна подія культурного характеру в Москві не обходилась без участи українських фахівців. Фахівців для виправлення Біблії, творіння Четі Мінеї, мистецтва, церковного співу, театральних вистав, навчання царських дітей, організації шкіл, навіть шевців, кравців, ремісників, городників - все це щедро давала Україна.
У XVIII ст. українські діячі йшли до Росії і з примусу, і добровільно, бо там відкривалося ширше поле для діяльності. Перші діячі Церкви за Петра І були українці, і Синод на три чверті складався з українців. Був час, коли всі єпископи Росії, з Сибіром включно, були українці, і більшість з них були вихованці Київської Академії. Вони засновували семінарії, школи при своїх кафедрах, викладали в школах усіх ступнів у всіх містах Росії. Граф П. Завадовський, українець, голова комісії об учреждении народных училищ, вимагав від Київського митрополита року 1789 присилати вчителів з Київської Академії, бо вони найкращі і сприяють довір'ю народу до шкіл." Протягом XVIII і значної частини XIX ст. в Росії вживали українських підручників: історію -- Гізеля, граматику - М. Смотрицького. Великий попит на українців був у Колегії Закордонних Справ, де завжди були потрібні перекладачі Серед української інтелігенції було багато знавців латини, грецької, польської, німецької, турецької мов, яких виряджали з посольствами до різних міст Європи. Українці перекладали російською мовою різних чужинецьких авторів Г Полетика - твори Арістотеля, Епіктета, Ксенофонта; С. Гамалія -- твори Сен-Мартена, Я. Бема, Юнґа. О. Лобисевич переклав з французької мови, "Слово президента де-Монтеск'є", "Описание пещеры бога сна из Овидиевых превращений" та ін.
Україна дала Росії видатних економістів: А. Рубановського, О Самборського, М. Ліванова, Є. Десницького, І. Комова, які познайомили Росію з англійською системою хліборобства; Р. Бужинський упорядкував перший словник термінів ботаніки, перекладав твори Пуфендорфа, Страттемана, Морер'єра; Т. Прокопович був, мабуть, найвизначнішим ученим-енциклопедистом (теологія,філософія, література, історія, математика, астрономія) тогочасної України. В 1786 році вийшла друком "Поетика" Т.
Loading...

 
 

Цікаве