WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Україна очима Заходу у ХІ-XVIII ст. - Реферат

Україна очима Заходу у ХІ-XVIII ст. - Реферат

"експериментальної методології", сміливо вводячи у "Велику працю" й узагальнюючи конкретні знання, добуті сучасниками, арабами й європейцями, і надаючи їм більшої ваги, аніж свідченням античних авторитетів. Зокрема, ним були використані описи мандрів до Монголії Плано Карпіні й Рубрука, що незадовго перед тим з'явилися в рукописних списках. "Велика праця" Роджера Бекона створювалася в 60-х pp. XIII ст., тобто в період, коли Європа перебувала під величезним враженням татаро-монгольських завоювань, і природно, що Татарії" в ній відведено велике місце. Проте Роджер Бекон не розчиняє Русь у Татарії" і описує її в тих межах, які визначилися перед навалою. Для нього це крайня східна країна Європи, що простяглася до Танаїсу (Дону), ріки, що її середньовічна Європа вважала кордоном з Азією: "З півночі вона (Куманія, тобто половецька земля. - Д. Н.) межує з великою Руссю (епітет "великий" тут вжито як визначення обсягу Русі. - Д. Н.), котра теж доходить до Танаїсу" (цитую за французьким перекладом у збірнику Бержерона - 142, с. 60). За браком місця я не буду наводити всього беконівського опису Русі, який потребує численних коментарів, і вкажу лише на його судження про релігію і мову русичів. "Рутенці - християни і схизматики, - пише Р. Бекон, - бо дотримуються обряду греків; але в богослужінні вони користуються зовсім не їх (греків. -Д. Н.) мовою, а слов'янською (Sclavoniens), котра є мовою, якою користується багато народів. Русичі, поляки і чехи не вживають ніякої іншої мови, крім цієї (там само, с. 9). Наведений уривок особливо цікавий тим, що в ньому відбилося усвідомлення належності Русі до групи слов'янських народів, притаманне великому англійському вченому XIII ст. Ще виразніше проявляється воно в анонімному "Описі Східної Європи" (1308р.), створеному, як гадають дослідники, французом чи італійцем, що мав стосунок до тогочасних балканських справ (120). Разом з тим у цій пам'ятці не менш виразно проявляється й ворожість до "схизматичних слов'янських народів", що її італійський вчений-славіст А. Кроніа слушно пов'язує з атмосферою агресивного інтересу до православного Сходу, яка запанувала на католицькому Заході в часи папи Боніфація VIII (804, с. 46^t7). Характерно також, що невідомий автор пам'ятки, називаючи Русь "величезною землею", практично ототожнює її зГалицько-Волинським князівством; як відомо, в ХІІ-ХШ ст. його володіння сягали Дунаю, і воно відігравало важливу роль у політичному житті Південно-Східної Європи. "Окрім цієї імперії (Константинопольської, власне. Латинської, створеної хрестоносцями. - Д. Н.), -пише невідомий автор, - є ще величезна країна, яка називається Руссю (Ruthenia) і яка теж, подібно до Болгарії, прилягає з півночі до Греції, але лежить вона вище від Болгарії. Ця країна має ті ж умови, що й Болгарія, і зрошується тими ж ріками (очевидно, мається на увазі Дунай. -Д. Н.), але замість царя має на чолі князя, найбільшого з мужів. Тепер там править князь Лев, дочку якого взяв за жінку Карл, король Угорщини. Колись ця земля була під владою імперії (?), потім Угорщини, а тепер вона сплачує данину татарам, так само як і Болгарія (?). Всі ці народи, зрадливі схизматики, мову мають ту ж саму. Оскільки ж русичі (Rutheni), болгари, серби (Rasenses), словенці (Slavi), чехи (Bohemii), поляки і прусси всі розмовляють одною мовою, то з цього випливає, що слов'янська мова (linguam sclavoniam) є найбільша й найпоширеніша мова світу" (120, с.40-41). Як бачимо, невідомий автор пам'ятки був вражений поширеністю "слов'янської мови", що її він вважав спільною для всіх слов'янських народів, а тому й "найбільшою" серед живих мов Європи. До речі, ця думка про спільність мови всіх слов'ян стала домінуючою в середньовічній Західній Європі і, як побачимо далі, перейшла також до деяких ренесансних пам'яток. Слід гадати, у її виникненні велика, якщо не вирішальна роль належить тому факту, що в ранньому Середньовіччі старослов'янська мова була мовою всеслов'янської писемності, мовою слов'янської культурної єдності, котра охоплювала не тільки східних і південних слов'ян, а й Чехію та Моравію. Небезпідставно сучасні вчені давньослов'янську мову відносять, поряд з латиною, санскритом і арабською, до наднаціональних мов феодального Середньовіччя (598, с. 23-24). Варто ще зазначити, що в цьому описі початку XIV ст. "Рутенія" ще йде в одній групі не з Польщею й Литвою, а з Болгарією й Візантією, - дія традиції Х-ХІІІ ст. на свідомість незнаного автора. Здається, ніким ще не була відзначена така цікава обставина: в той час, коли реальна Русь зникла в "татарській пітьмі", західні рицарські поеми і романи продовжували славити могутню Київську державу, яка ще довго жила на Заході в поетичній традиції. Так, були розширені "руські епізоди" в останній редакції німецької поеми "Вольфдіт-рих", яка належить до першої половини XIV ст.; другою половиною XIII ст. датується вже згадувана скандинавська "Тідрек-сага" з її уславленням Русі як наймогутнішої держави європейського Сходу; явища аналогічного характеру мають місце також у французькому епосі та рицарському романі. І, нарешті, слід сказати, що з цих середньовічних західноєвропейських поем та романів образ могутньої Київської держави перейшов у ренесансні епічні поеми XV-XVI ст., зокрема в широко відому поему Матео Боярдо "Закоханий Роланд". В післямонгольський період Русь мала з "католицькою Європою" не лише мирне культурне спілкування, яке обопільно збагачує народи і сприяє їхньому спільному поступові. Спершу в Галичині, а потім і у Великому князівстві Литовському в цей період розгортається також боротьба національної руської культури з експансіоністською феодально-католицькою культурою пізнього західноєвропейського середньовіччя. В організації релігійно-політичного й культурного наступу на "схизматичну" Русь вирішальну роль відігравала католицька церква, очолювана папською курією, яка діяла спільно з феодальними військово-політичними силами: спершу з німецькими рицарськими орденами, а з середини XIV ст. - і з шляхетською Польщею. "Споконвіку, - писав Іван Франко, - один папа передає своєму наступникові незмінне римське "Ceterum censeo -orientem esse convertendum" ("А опріч всього іншого - Схід має бути навернений") (736, с. 152). Одразу ж після приєднання Галичини до Польського королівства там розпочинається наступ на православну церкву й руську національну культуру, які стали зазнавати утисків і гонінь. У "схизматиків" Відбирали церкви й передавали їх католикам, була запроваджена система привілеїв і заохочень для "навернених", насаджувалася зневага до православної віри й національної руської культури. У лютому 1375 року папа Григорій XI в буллі "Debitum pas-toralis officii" проголосив створення католицької митрополії в Галичі і заявив, що "єпископи схизматиків, які там (тобто в Галичині. - Д. Н.) перебувають, повинні бути усунені як непридатні" (цит. за: 798, с. 27). Інша
Loading...

 
 

Цікаве