WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

На початок XX ст. на Снятинщині діяла ціла сітка читалень „Просвіти" по населених пунктах краю. Тому серед передової громадськості краю, селян, міщан, інтелігенції зароджується ідея організації філії „Просвіти" у Снятині. Метою її створення мало бути: координація зусиль усіх просвітніх клітин краю у виконанні програмних цілей, надання методичних та дорадчих рекомендацій новоствореним читальням у селах, посередницький зв'язок з централею „Просвіти" у Львові. Членами-засновниками філії „Просвіти" у Снятині виступили: письменник Василь Стефаник, Петро Сандуляк, Іван Липчук, Йосип Загару [ 34, c.687].

Перші організаційні збори новоствореної філії „Просвіти" у Снятині відбулися 18 вересня 1909 року. Головою товариства став Василь Равлюк.

Нелегко давались просвітянам перші кроки. Насамперед, треба було утворити бібліотеку. Снятинська філія „Просвіти" у 1912 р., дала поштовх до заснування повітового комітету „Рідної Школи". Спільно з іншими українськими інституціями міста влаштували свято присвячене Маркіяну Шашкевичу.

З 1 листопада 1911 року філія проявляла найактивнішу діяльність. В повіті на 41 громаду діяло 30 читалень, які провадили широке культурно-освітнє життя.

Перед Першою світовою війною у Снятині діяло декілька читалень „Просвіти", а у повіті - майже в кожному селі [ 31, c.70].

На початку XX ст., завдяки своїм численним філіям і читальням, спеціальним комісіям, підкомісіям та комітетам, „Просвіта" відігравала роль українського державного апарату, який керував діями десятків тисяч людей. У „Просвіті" сформувався новий тип проводу - реально мислячі, юридично грамотні діячі, котрі самі були високоорганізовані й формували ці риси у селян, міських ремісників, робітників. Вклад „Просвіти" у будову української державності полягає в тому, що впродовж багатьох років вона виховувала свідомих, освічених людей, котрі чітко знали, що мусять робити, у що мусять вірити усі українці. На щедрому лані „Просвіти" зросли покутські постаті, які записали у національно-визвольний поступ свій вагомий внесок [ 48, c.121].

Також, важливо сказати про те, що на початку XX ст., у місті діяло багато різноманітних товариств і організацій. Найвідоміші серед них :

„Взаємна поміч українського вчительства" - товариство галицьких і буковинських учителів . Засноване у 1904 році. Нараховувало тоді близько 50 осередків.

Працю товариства поділено на три секції: театральну, допомогову і бібліотечну. Театральний гурток відіграв 4 червня комедію „Мартин Боруля" І. Тобілевича, а 25 листопада 1906 року - комедію „Педагоги". Обидві вистави відбулися в Снятині.

У 1910 році під керівництвом Івана Палійчука організовано хор, який виступав з концертами по селах.

У 1912 році найбільш діяльною була секція поширення освіти, яка прочитала 113 лекцій по читальнях „Просвіти" Снятинщини. У Шевченківські дні хор влаштував два ювілейні концерти.

У 1913 році товариство провело 17 свят на честь Т. Шевченка та 31 Франкове свято [ 46, c.143].

„Січ" - пожежно-руханкове товариство. Засноване 5 трйвня 1900 року у с. Завалля Снятинського повіту. Основну мету своєї діяльності вбачало у залученні молоді до загальнофізичних вправ, занять із різних ігрових видів спорту, гімнастики, дотримання здорового способу життя та занять з пожежної справи, а насамперед, національно-патріотичне виховання.

31 липня 1904 року у Снятині урочисто пройшло повітове Січове свято, яке відбулося на передмісті Балки.

„Українське Педагогічне Товариство" - виникло на основі „Руського Товариства Педагогічного" у 1912 році. У Снятині філія цього товариства утворена на установчих зборах 23 травня 1913 року. УПТ відало розповсюдженням книг, які видавало це громадське згуртування, фінансово допомагало малозабезпеченим учням, виступало на захист українського вчительства перед тиском чужинської адміністрації.

„Читальня ім. Михайла Качковського" - просвітянське товариство промосковської орієнтації. У Снятині його заснував перед 1881 роком священик о. Стефан Кобилянський.

„Читальня ім. Маркіяна Шашкевича" - містилася в будинку при церкві Архистратига Михаїла. Діяла у 80 - 90-х роках XIX ст. Цією читальнею відали старші церковні браття, паламар та дяк. Тут також відбувалися репетиції церковного хору [ 46, c.158].

Незважаючи на відсутність у місті на початку XX ст. власної друкарні, тут разом з тим була велика кількість бібліотек. Бібліотека при читальні ім. М. Шашкевича була найбільш відомою, оскільки існувала з кінця XIX ст., містилася при церкві св. Архистратига Михаїла. Її засновником був священик о. Теофіл Кобринський. Тут зберігалася, в основному, релігійна література.

Бібліотека Реальної школи, її початки сягають 1900 року, одна з найбільших у Снятині, вона нараховувала більш ніж три тисячі книг.

Бібліотека „Просвіти". Виникла на початку XX ст. з появою у місті просвітянської філії. Нараховувала до тисячі томів.

Бібліотека Марка Черемшини. Одна з найбільших приватних книгозбірень у Снятині. Мала переважно твори художньої літератури. По смерті письменника, внаслідок заповіту, перейшла у приватну власність сина В. Стефаника Семена [ 16, c.9].

Загальноміської бібліотеки у Снятині не було.

У другій половині липня 1875 року М. Кропивницький у складі театру „Руська Бесіда" приїхав до Снятина. Протягом майже місячного перебування у місті глядачі побачили актора в п'єсах, „Назар Стодоля" Т. Шевченка, „Сватання на Гончарівці", снятинчани захоплено сприйняли гру великого актора й драматурга.

Хвиля революційних подій на початку XX ст. в Росії докотилася й до Снятина. 31 липня 1904 року в місті відбулася велика демонстрація. На околиці зібралося кілька тисяч міської бідноти й селян Снятинського повіту. Учасники мітингу вимагали поліпшення умов життя й пращ, права навчання українською мовою. Серед інших з промовою виступив письменник-демократ Василь Стефаник. Потім учасники мітингу з червоними стрічками, прикріпленими до гілочок, пройшли центральною вулицею міста. На місце демонстрації прибула велика група озброєних жандармів, які розігнали її учасників [18, c.9].

У 1908 р., представники революційно настроєної бідноти Снятина вчинили замах на поміщика С. Мойсу-Росохацького. Це був яскравий вияв протесту проти політики колонізаторів у Галичині. Міністерство внутрішніх справ у Відні дало вказівку галицькому наміснику та снятинському старості провести розслідування й покарати учасників виступу.

З 08 листопада 1910 року в Снятинській читальні відбулося віче, в якому взяло участь понад 400 чоловік. Віче рішуче висловилося за виборчу реформу. Крім того, воно ухвалило підписати петицію про негайне будівництво українського університету у Львові. 10 листопада того ж року проходило віче на околиці міста, де про важливість реформи виборчої системи говорив письменник В. С. Стефаник [46, c.180].

Міщани не раз виступали проти полонізації, писали скарги. Це викликало занепокоєння у місцевих властей. З 1908 р., в Снятині постійно перебував військовий гарнізон для „наведення порядку" [48, c.121].

Під час першої світової війни Снятин кілька разів переходив з рук у руки. Мешканці міста тепло зустрічали російських солдатів, які всіляко допомагали бідноті медикаментами й продуктами харчування. Коли ж у місто вступали австро-угорські війська, вони жорстоко розправлялися з тими, хто виявляв симпатії до росіян. Без суду й слідства було страчено О. Притулу, І. Виноградника, 3. Лісковацького та інших.

Але, незважаючи на це, у місті все ще залишалися активні й віддані борці за незалежність України. Ускладі бойових частин Січового стрілецтва було понад сто мешканців нашого району. Легендарним ватажком стрільців став снятинчанин – Сень Горук – український військовий діяч, отаман Легіону УСС і УГА. Він був одним з організаторів товариства „Сокіл" в Галичині. В роки Першої світової війни Горук став командиром сотні. Стрілецькі військові пілрозділи під його командуванням відзначилися в боях на Маківці і на Лисоні. Сень Горук брав активну участь в українсько -польській війні (1918-1919 рр.). 1 листопада 1918 року, відбувся збройний виступ українців, під його керівництвом, під час якого було проголошено незалежну Західно - Українську Народну Республіку (ЗУНР). Згодом наш видатний земляк став жертвою червоного терору. Його ім'ям названа одна із вулиць нашого міста.

Loading...

 
 

Цікаве