WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

В XV-XVIII ст. широко відомими по всіх українських і молдавських землях були снятинські ярмарки, які відбувалися декілька разів на рік. „Середньопісні" (відбувалися в середу посередині великого посту до Великодня), ярмарки проходили в березні. Знаними були ярмарки, які проводилися в день святих Петра і Павла (12 липня). Сюди приїжджали вірменські купці зі всієї Галичини, Буковини, Польщі, Молдови, Туреччини. Найбільш ходовими товарами були шкіряні вироби, сап'ян, кардибан; великим попитом користувалися східні товари - прянощі, шовкові тканини, полотно. На ярмарках, що мали характер „пересувного ринку", можна було купити привізні товари: турецькі і перські тканини, французьке сукно, російські хутра, дорогоцінні прикраси, зброю. Також там було багато худоби з Молдови і Прикарпаття, яку вірмени закуповували великими партіями і вивозили на західні ринки Речі Посполитої [ 15, c.9].

Відповідно до грамоти 1628 року, снятинські вірмени обирали свого війта, старших та судилися згідно „Порядку судів і справ вірменського права" (у Львові). Вони обирали також війтівське управління, яке складалось із війта, писаря, райців, лавників, присяжних.

У ХVI-ХVII ст. йшла жвава торгівля і розташовувалася головна митниця на молдавському торговому шляху.

У Снятині було відкрито склад російських товарів. В одній із постанов сейму 1680 р. говориться: „Щоб купці з товарами, що йдуть з Москви до Туреччини і назад, з Туреччини до Москви, не на Сороки і Немирів, а через державу нашу на Снятин і Білу Церкву спрямовували свій шлях" [29, c.4].

Постійні напади татарських і турецьких загонів масово знищували поселення. Крім цього, вони вивозили з Прикарпаття значну кількість невільників. В 1652 р. галицька шляхта доповідала сеймові, що татари „всі міста і села вогнем і мечем знесли в повітах Снятинському і Коломийському та дуже багато бранців із всього Покуття загнали на свої кочовища". Під час польсько-турецької війни XVII ст. татари забирали в неволю десятки тисяч людей з Прикарпаття, яких потім перепродували туркам за Чорне море.

У 90-х роках XVII ст. на Прикарпаття кілька разів набігали татари і завдавали великої шкоди, від якої найбільше страждали селяни. 2 лютого 1692 року коронний гетьман Станіслав Яблуновський повідомляв королю: „В Польщі: бушували татари по Галич і Станіслав, наступали на Снятин і Немирів". Наступне XVIII ст. було більш спокійне автохтонне населення Покуття отримало можливість до подальшого освоєння пустуючих земель, відбудови сільських поселень і міст, розвитку ремесла й торгівлі [ 48, c.63].

Опрацювавши даний матеріал ми можемо зробити висновок, що Снятин в даний період став одним з найважливіших міст-центрів Галичини. Це спричинило ряд подій які відбулися в Снятині:

1. У XVI-XVII століттях Снятин неодноразово потерпав від татарських набігів. Особливо спустошливими вони були в 1498, 1520-1524, 1589, 1594 та 1621 роках.

2. Польські й угорські феодали, скориставшись послабленням українських земель, у XIV ст. все частіше стали зазіхати на Прикарпаття. У 1387 році Снятин разом з усім Покуттям захопили польські магнати. Українців не допускали до міського самоврядування, обмежували права займатися ремеслами і торгівлею, переслідували українську мову й культуру. Снятин усе більше заселяли польські й німецькі колоністи.

3. Мешканці Снятина не раз бачили в місті господарів Молдавського князівства. 1415 року Владислав II Ягайло приймав тут Олександра, який присягав йому на вірність як королівський васал. У 1531 році господар Молдавії Петрило зі своїм військом напав і пограбував місто Снятин.

4. Соціальний і національний гніт був причиною частих повстань. Наприкінці 1456 року снятинці брали участь в антифеодальних виступах селян Північної Молдавії, якими керував Лев. У 1457 році вони захопили Снятин. Ватажка повстання Лева пізніше схопили феодали Молдавії й передали польським магнатам.

Рух народних мас Снятина проти феодального гніту й католицької церкви сприяв тому, що загони повстанців Мухи, підійшовши до міста в 1490 році, заволоділи ним протягом дня. Оборонні споруди та будинки, де жила шляхта в Снятині, було зруйновано. До загонів Мухи приєдналося багато селян-втікачів, а також частина міської бідноти.

У часи Хмельниччини в околицях Снятина діяли повстанські загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького. 1665 року повстанці штурмом здобули місто і зруйнували новозбудований замок.

5. Снятин був розташовний на кордоні з Молдовою, тому саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга.

Розділ 3. Історія Снятина в ХVIII - ХХІ ст.

Східна Галичина - територія колишнього Галицько-Волинського князівства, що перебувала під владою шляхетської Польщі, після загарбання її Австрією (1772 р.) була об'єднана з південною частиною Краківського, Сандомирського та Люблінського воєводств в Королівство Галіції і Лодомерії (його називали Галичиною, а українську частину - Східною Галичиною) з центром у Львові.

На українських землях австрійська влада зберегла панівне становище польських феодалів, які стали опорою у краї. У першій чверті XIX ст. у Снятині спостерігалось обмеження міського самоврядування, що супроводжувалось скороченням території, на яких воно діяло. В багатьох містах Східної Галичини того часу поруч з міською общиною існували т. зв. „юридики" - феодальна власність на територію міста і міських земель.

Під ігом габсбурзької монархії життя снятинчан і далі погіршувалося. До міста Снятина в 1777-1787 pp. переселилося багато німців з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау. Їм уряд передав на пільгових умовах кращі землі, надав право будувати млини, броварні, розвивати ремесла тощо. Для трудового люду почався тяжкий період, що тривав майже півтора століття [ 47, c.49].

У 1782-1786 роках було введено новий адміністративний поділ, за яким у Галичині нараховувалося 18 округів. З них 12 округів становило Східну Галичину, де переважаючим було українське населення. Снятин увійшов до Станиславівського округу, став центром домінії - адміністративно-територіальної одиниці типу району.

У 1804 року Рада Снятина узаконила положення, згідно якого все населення міста зобов'язане було платити державні та міські податки і виконувати належні повинності. В той же час, магістрат Снятина допускав щодо міщан значні беззаконня. Зловживання владою, свавілля представників міської адміністрації приносили великі нещастя і розорення найбіднішим прошаркам міського населення [ 48, c.70].

У кінці XVIII - першій половині XIX ст. Снятин продовжував залишатися значним ремісничим, мануфактурним та торговельним центром Покуття. У місті існувало від З до 5 шевських цехів, які нараховували по 30-40 ремісників. Крім того, тут працювало 5-6 млинів, що сприяло розвитку харчової промисловості.

Окрему групу ремісників складали дьогтярі, попільники, селітровари, ропники. Вони були малочисленні і не входили до жодних цехів.

Інтенсивний розвиток на всій території Східної Галичини тваринництва вимагав концентрації у містах ветеринарів, ветеринарних лікувальних закладів та ветаптек. Покутяни вивчали ветеринарію у приватній школі Снятина. Ветеринари не тільки лікували худобу, але й були відповідальними за торгівлю нею на ярмарках і торгах.

У 1810 р. у місті зафіксоване велике число ковалів. Вони виготовляли серпи, коси, сокири, пили, сапи, гаки, цвяхи тощо. Їхня продукція збувалась у Чернівцях, Коломиї, Станиславові, інших містах і містечках Прикарпаття і Буковини [ 4, c.184].

Таким чином, в кінці XVIII - у першій половині XIX ст. зросла кількість ремісників, ускладнювалась структура ремесла, дещо нових форм набула технологія виробництва. Проте в процесі конкурентної боротьби з мануфактурним та фабрично - заводським виробництвом ремісники Снятина розорювалися, потрапляючи під владу приватного капіталу, перетворювалися у вільнонайманих робітників, тим самим забезпечували міські підприємства дешевою робочою силою. Найбільшим машинним виробництвом Снятина того часу була суконна фабрика в передмісті Микулинці.

Австрійський уряд сприяв розвиткові ґуральництва, пивоварництва, винокурництва, надавав багатьом містам великі привілеї, зокрема Снятину, на право виробництва і продажу спиртного, починаючи з 1790 року. Цікаво, що тютюнову сировину вирощували не тільки в поміщицьких маєтках краю, але й окремі жителі Снятина [ 16, c.9].

Розбудова залізничної сітки, розпочата в Австрійській імперії в кінці 20-х років XIX ст., поступово поширювалася й дотягувалася до її віддалених окраїн. На початок 60-х років з побудовою залізниці до Львова питання її подальшого продовження стало особливо нагальним. Дунайські князівства розглядалися Австрією як найбільш привабливі регіони для її економної експансії. З державно-політичних інтересів уряду запроектована залізниця Львів - Чернівці забезпечила б вихід до молдовського та російського кордонів.

Loading...

 
 

Цікаве