WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Формально таке управління мало обиратися всіма городянами. Проте, посідаючи чимале багатство та маючи опору у місцевому і центральному урядах, патриції часто підкоряли собі міське самоуправління, бургомістрські і війтівські уряди. Снятин за Магдебурзьким правом виходив з-під залежності старости, мав право вільно управляти міським населенням, всі доходи витрачати на свій розсуд.

На жаль, польська шляхта при підтримці королівського уряду часто порушувала принцип управління міста на основі Магдебурзького права. Магдебурзьким правом користувалися лише католики - німці та поляки. Українське населення Снятина з середини XV ст. безпосередньо підлягало старостинській адміністрації, міському уряді, в ремісничих цехах ключові позиції зайняли католицькі патриції. Саме вони користувалися королівськими привілеями [ 48, c.52].

Першим старостою Снятина став великий землевласник німець-католик Отто Ходеч. Йому належали землі між Прутом і Дністром.

На основі Магдебурзького права, всі жителі Снятина - німці, поляки, за винятком українців, звільнялись з-під юрисдикції своїх урядовців будь-якого рангу. Вони звільнялись від міських податків і данин, зате міські українські жителі повинні були сплачувати і здавати королівській казні, як і в інших містах Галичини, всякі данини і грошові чинші. До того ж, зобов'язувалися до всяких міських відробітків. В цьому проявився обмежений характер Магдебурзького права на Україні в XV-XVIII століттях.

У 90-х роках XV ст. Снятинське староство було передане Потоцьким - великим магнатам, які пізніше по закону короля Владислава IV Вази (1596-1648) отримали право на свій розсуд здавати його в оренду. За стратегічно важливе й багате місто, а з ним і за Покуття загалом, протягом усього XV ст. йшла тривала боротьба між польськими королями і господарями Молдови [ 47, c.46].

Тривожним для Снятина був 1489 рік, коли війська господаря Молдови напали на прикордонні міста Польщі (Покуття), а у серпні 1490 року Стефан Великий зайняв Снятин, Коломию і Галич. Таким же походом пройшов і в наступному 1491 році. Крім того, за підмовою молдавського господаря Стефана, татарська орда влітку 1490 року атакувала землі Галичини зі сходу і дійшла до Рогатина [ 28, c.3].

У другій половині XV ст. Снятин став великим прикордонним містом і стратегічним центром, звідки й польська шляхта вирушала в походи на Молдову. Ян Ольбрахт, повертаючись з невдалого нападу на волохів у 1497 році, переправлявся тут через Прут із недобитками свого війська.

Важке становище селян, податки, панщина – стали причиною частих повстань на Покутті. Особливого розмаху набуло селянське, антифеодальне повстання під проводом Івана Мухи (1490-1492 рр). Є думка, що Муха був родом з Покуття, можливо зі Снятина. Він проявив себе як умілий організатор і талановитий керівник селянської армії. Йому вдалося сформувати з розрізнених загонів міцну ударну силу, яка вийшла з буковинсько-покутського пограниччя в напрямку найбільших тогочасних міст Прикарпаття - Снятина, Коломиї, Галича і Рогатина. Він добре усвідомлював, що здобувши їх, можна контролювати всю Галицьку землю і одночасно забезпечити себе від несподіваних ударів польської шляхти з тилу. Перше укріплене місто, яке у 1490 р. здобули повстанці Мухи - Снятин. Визвольний рух міщан сприяв тому, що повстанці заволоділи містом протягом дня, незважаючи на міцні фортечні стіни і велику військову залогу в замку. Оборонні споруди та будинки, де жила шляхта, були зруйновані. До повсталих приєдналося багато селян-втікачів, а також частина міської бідноти [ 25, c.5].

Далі повстанці захопили Коломию й Галич та підійшли до Рогатина. Під впливом селянського повстання почалися селянські виступи в різних куточках Галичини, Східного Поділля й Північної Буковини проти польських, молдавських і українських феодалів. Наляканий розмахом повстання польський уряд на його придушення послав коронні війська. Під Рогатином повстанці під проводом Мухи зазнали поразки.

Але повстанський рух не припинявся. В 1491 р., його очолив Андрій Боруля, загони якого шляхта також розгромила, а самого провідника стратила в Хотині. В 1492 р., Муха почав підготовку нового збройного виступу, але його було підступно спіймано біля Коломиї. Муху заточили у краківську в'язницю, де він і загинув [ 25, c.6].

Незважаючи на поразку, селянське повстання 1490 - 1492 рр. мало великий вплив на активізацію антифеодальної, національно-визвольної боротьби селян Галичини і стало одним з найбільших повстань у Європі кінця XV століття.

Цей період життя Снятина Теодор Микитин описує в книзі „Спалах у темряві". Свою поезію Іванові Мусі присвятив Мирослав Аронець.

Великим лихом для Снятина і його околиць були регулярні напади татар, які почалися з часів Менглі-Гірея (30-і роки XV ст.) і тривали більше двох століть. Лише у 1433-1469 рр., зафіксовано десять нападів Золотої Орди на українські землі, захоплені Польщею, у тому числі й на Прикарпаття.

На кінець листопада 1498 року турки у кількості 70 тисяч осіб напали на Прикарпаття, але через величезні снігопади і повені повернули назад. По-суті це і врятувало Прикарпаття, зокрема Снятинщину, від повного спустошення.

Прикарпаттю найбільше допікали буджацькі татари, які безпосередньо кочували біля її кордонів. Снятин був фактично прикордонним укріпленням.

У 1524 р., 500 турецьких яничарів перейшли Дністер і пограбували Снятин разом з іншими містами Покуття.

2 липня 1594 року 40-тисячна турецько-татарська армія на шляху до Обертина перетворила Снятин на попіл та руїни. Згоріла Коломия, Галич, Тисмениця, Тлумач та багато інших міст і містечок краю. За останні десять років XVI ст. декілька разів був спалений Снятин та Галич, Тлумач, Єзупіль, Тисмениця і Калуш. А всього з 1590 до 1648 року татари вчинили 29 наскоків на Снятин, при цьому підпалювали його 5 разів [ 27, c.6].

3 90-х років XV ст. Снятинське староство належало великим польським землевласникам Потоцьким, які по закону короля Владислава IV одержали право на свій розсуд здавати його в оренду.

Крім відробітків, селяни потерпали і від натуральних повинностей. Серед них помітне місце займали данини пов'язані зі збіжжям, так званий „осип". Його розмір не був однаково встановлений. Осип знімався у селян в різних розмірах, одиницею виміру була осмачка або мірка, а також колода.

Помітну сторінку феодальної опозиції селян Покуття становлять виступи проти постоїв шляхетських військ, які були надзвичайно тяжким лихом для селян і боротись з яким було вкрай важко. І все ж селяни не мирились з цим явищем [ 27, c7.].

Жорстока експлуатація й розорення призводили мешканців міста до відчаю. Тому селянські повстання, що не раз вибухали на Прикарпатті, завжди знаходили тут співчуття й активну підтримку. У жовтні 1637 року до жителів Снятина звернувся з універсалом П. Павлюк. Він закликав приєднуватися до повстанських загонів, щоб спільними силами знищити польсько-шляхетське ярмо на землях України. Снятинці дружно відгукнулися на цей заклик. У 1641 р., міщани Снятина виступили проти католицького духовенства, а на початку 1646 року - проти снятинського старости П. Потоцького. В скарзі до польського короля староста писав, що міщани, очолювані Степаном Геником, Лесем Войтовичем, Василем Хведором, Максимом Климком, Остапом Ковалем, Грицем Івашковим, влаштовували таємні збори, виступали з закликом не сплачувати податків, не виконувати повинностей і йти до повстанців. Невдовзі озброєні повстанці підійшли до ратуші, захопили її й тримали у своїх руках 3 дні. Частина повстанців на чолі з обраним керівником - молдаванином Василем Цинтою проникли в замок старости. Але війська придушили заколот, а Василя Цинту та інших керівників кинули до в'язниці [ 48, c.56].

Король 27 листопада 1646 року видав універсал до снятинського міського уряду, а також до „всіх міщан та іншого суспільства, які замешкують де-небудь в самому Снятині і в околицях міста". Король писав, що до нього дійшли звістки про те, що городяни і селяни, отримавши попередній глейд, побунтувалися. Далі звертався він до бунтівників, що „та оборона нашого глейду не видана для того, щоб ви мали виламуватись із обов'язкових робіт, тягарів і належних повинностей, виданий він тільки для того, щоб запобігти всяким порушенням і надмірностям з боку снятинського старости. Тому тим нашим листом, попереджував король незадоволених, наказуємо суворо припинити бунт; виконувати повинності" [ 47, c.37].

Щоб приспати увагу і домогтися заспокоєння непослушних, король вдається до хитрощів і переконує міщан та селян підкоритися волі королівського уряду до полагодження спорів королівським судом.

Loading...

 
 

Цікаве