WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Треба сказати, що в другій половині ХІІ ст. в Галицькій землі продовжувався ріст князівських, боярських і церковних землеволодінь, яке опиралося на визиск феодально-залежних селян. Сильна і впливова боярська верхівка намагалася всіма силами зосередити в своїх руках багаті вотчини і міста.

Пригноблені маси Галицької Русі підняли в 1159 р. повстання проти феодального гніту, яке охопило великі райони межиріччя Дністра і Пруту. Зазнав Снятин і міжусобної боротьби. У 1158 і 1159 роках Коснятин Сірославович відстоював місто від наступаючих військ Івана Ростиславовича [ 17, c.4].

У 1199 році Снятин увійшов до складу Галицько-Волинського князівства. В другій половині ХІІ в першій половині ХІV ст. він разом з іншими містами Галицької Русі переніс на собі весь тягар нерівної боротьби з монголо-татарською навалою. Та, знесилене важкою боротьбою Галицько-Волинське князівство поступово почало втрачати свою могутність і стало ласим шматком для угорських і польських феодалів. У 1340 р. Снятин був обсаджений залогою угорського короля Людовіка, але ненадовго. Після тривалого опору місцевого населення польському королю Казимиру ІІІ вдалося у 1349 р. оволодіти Снятином і всією Галицькою землею [ 48, c.43].

Снятинська фортеця мала вигідне стратегічне розташування. Вона займала високий і стрімкий пагорб, з охоронних веж було видно далекі околиці. А підземні ходи з'єднували місто з далекими околицями.

Старе місто було розташоване від вулиці Кобринських, де на кладовищі збереглася частина оборонного валу міста-фортеці, по вулиці Валовій (колишня Базарна) до ратуші. З одного боку від Пруту воно було захищене стрімким горбом. З другого, в районі вулиці Валової, глибоким яром.

На місці ратуші в ті древні часи стояла дерев'яна вежа, яка була спостережним пунктом за околицями міста. При наближенні ворогів на вежі запалювали смолоскип, що оповіщав жителів міста і околиць про небезпеку. За переказами, біля вежі була єдина на все місто копана криниця.

Місто мало головні в'їздні ворота в районі нинішньої швейної фабрики. Міста галицької землі приймали на себе удари численних загонів турків і татар. З 1241 по 1699 роки відомо про більш ніж 200 набігів. Та вони розбивалися об мури міста і розпорошені сили в дуже малих випадках виходили за межі Русі. Такої долі зазнало і місто Снятин [17, c.5].

1340 рік – початок нового етапу героїчної боротьби народу Галицької Русі проти польських і угорських католицьких феодалів, що посягли на його життєві устрої і територіальну цілісність. Мирне населення міста Снятина брало в ній активну участь. Воно неодноразово відганяло іноземних завойовників від сивих стін рідного міста. І тільки після тривалого опору місцевого населення Казимиру ІІІ вдалось в 1349 році оволодіти ним і всією Галицькою землею.

Польська буржуазна історична наука свідомо не висвітлювала цю боротьбу, щоб надати діям Казимира ІІІ не агресивний, а мирний характер. Причому вона стверджувала, що тільки після приєднання цього краю до польського королівства в 1340 році наступило його економічне і політичне відродження [ 28, c.3].

У 70-х роках ХІV ст. місто Снятин, як і вся Галицька Русь, двічі був захоплений угорськими феодалами. Проти старих і нових колонізаторів повстав весь народ. Народні ополченці нападали на шляхетські помістя, вбивали власників, підпалювали і розбивали костьоли.

За свідченням польських хронік, Снятин у 1382 р. знову відійшов до Польщі. Але Галицька земля лише в 1387 р. була підкорена остаточно польським королівством.

Польські магнати створили у Снятині, де раніше був центр волості, староство і навіть воєводство та біскупство (резиденція католицьких єпископів). Воєводству і біскупству підлягали всі галицькі землі між Дністром і Прутом.

Поступово в місто почали проникати іноземні, польсько-католицькі патриції, які, отримавши королівські привілеї, осідали в його центрі і прибирали до своїх рук міське правління, збагачувались на торгівлі і ремеслі.

Місцеве українське населення було витіснене на передмістя, усунуте від міського самоуправління і там переносило на собі важкий соціальний і національний гніт. Воно гуртувалося у громади і при своїх церквах відстоювало руське право, власні національні інтереси.

Становище людей постійно погіршувалось у зв'язку з татаро-турецькими набігами. Особливо страшними вони були у 1498, 1520, 1589 роках. У 1524 році татари пограбували міста Покуття, а серед них і Снятин. У 1532 році його спалили війська господаря Молдавії. Під час перепису 1572 року в старому місті налічувалось 64 будинки, а в новому – 99. Зважаючи на війну з Туреччиною, польський уряд у 1620 році укріпив Снятин як прикордонне місто. Тут було збудовано князівський замок, що був розташований на території сучасної школи-інтернату. Замок розгромили селянські повстанці. На його підвалинах побудовані споруди школи-інтернату [ 27, c.5].

Отже, узагальнюючи вище згадане можна зробити висновок, що Снятин - одне з найстаріших міст Прикарпаття. Перша історична згадка про місто відноситься до 1158 року. Точно визначити теорію походження назви ми не можемо, адже кожна із версій має право на існування. Завдяки своєму вдалому розташуванню Снятин швидко розвивався і ставав економічним і культурним центром Покуття.

Розділ 2. Снятин у XIV-XVII ст.

У даний період Снятин був важливим економічним центром, де йшла жвава торгівля і розташовувалася головна митниця на Молдавському торговому шляху. Це був найбільш вигідний торговий шлях, який з'єднував Схід із Заходом, Краків і Львів з Чорним морем.

Міста в Західній Україні, як і села, в основному були королівськими (Львів, Галич, Рогатин, Коломия та ін.). Значна частина міст і містечок були також приватною власністю магнатів і шляхти. Більші міста ставали ремісничо-торговельними центрами, в них пульсувало ремісниче життя. Власністю короля став наприкінці XIV ст., і Снятин.

Оскільки в Снятині, переважало українське населення, то іноземному патриціату доводилося до певного часу миритися з тим, що до міського самоуправління входили й представники місцевого населення. Майже до кінця XIV ст. всі колишні літописні гради-міста Снятин, Галич, Коломия і Тисмениця залишались при своєму княжому статусі, тобто система адміністративно-територіального управління зберігала всі градові функції, в тому числі в економічному і навіть політичному напрямі [ 47, c.32].

Міська верхівка негативно ставилася до окупаційних польських властей, хоча використовувала в своїх інтересах нищі верстви міського люду, збирали данини, змушували їх до виконання феодальних повинностей.

Використовуючи свою владу, снятинський католицький патриціат розпочав переслідування українців, переважно незаможних його верств. Вони були витіснені з центральної частини Снятина на передмістя, або в окремі квартали, де на них накладали важкі повинності, пов'язані з податками, фортифікаційними роботами, чиншами, відкрито переслідувалися їх звичаї і релігійні обряди. За таких умов увійшов Снятин у нове XV ст., [ 31, c.29].

У 1415 р., в місті Снятині молдавський господар Олександр прийняв як васал підданство польського короля Владислава ІІ Ягайла, який прибув сюди із своєю свитою для зустрічі з послами грецького імператора, які просили допомогти місту Константинополю хлібом, бо там тоді лютував голод. З Снятина через порт Хаджибей було відправлено зерно. В цей період відбулась ще одна важлива подія, Владислав ІІ віддав у заставу молдавському господареві майже все Покуття зі Снятином.

У Галичі 1425 р., феодальна верхівка Покуття підписала грамоту від трьох повітів Галицької землі, які засвідчували підданість польському королеві Владиславу Ягайлу. Останній у 1427 р., побував у Галичі, а відтак відвідав Коломию і Снятин, щоб вивчити нові прикордонні провінції, захоплені Польщею [ 48, c.50].

Навесні 1434 р., Галич готувався зустріти вдруге короля Владислава ІІ Ягайла, який мав прибути сюди у травні. Передбачався великий військовий парад. Але, перебуваючи у Медиці король простудився, захворів і помер 27 травня 1434 р., в Городку на Львівщині.

Новий польський король вписав в історію Снятина ще одну дуже важливу сторінку. Прагнучи заручитися підтримкою іноземного патриціату, король Казимир IV окремим привілеєм переводить снятинських міщан „з права польського і руського на німецьке". Таким чином, у 1448 р., Снятин отримує Магдебурзьке право.

Це значно погіршило становище українського міщанства, оскільки католицький патриціат міста почав порушувати права корінного населення, витісняючи їх окремих представників з органів самоуправління. Разом з тим, населення Снятина на основі Магдебурського права вибирало магістрат, до якого входили бургомістр і радники [28, c.3].

Магістратська рада займалась господарськими і адміністративними справами міста. Війт із так званими „лавниками" творив судову лаву, яка здійснювала судові функції. В склад магістратського управління входило від 4-х до 12-и чоловік.

Loading...

 
 

Цікаве