WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Перші письмовi дані про місто Снятин, як уже говорилося, належать до 1148 року. Місто цього часу згадується в історичних джерелах сусідніх держав. Румунський історик А.Ксенопол, посилаючись на літописця Мирона Костіна, пише, що в XI-XII ст.ст. на молдавських землях було багато слов'ян. Окремі з них приходили туди з міста Снятина. Снятин названо ім'ям власника міста - воєводи Коснятина Сірославича, відомого воєначальника і впливового боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла, який в літопису іменується Кснятин, Костянтин [1, c.- 456].

В працях І. Шараневича і Д. Зубрицького відзначається відомий воєвода Костянтин Сірославович, що охороняв в 50 - 60 роках ХІІ століття важливий відрізок торгового і стратегічного шляху по річці Прут.

В. Т. Пашута, який займався дослідженням Галицько-Волинського князівства вказує, що при дворі Ярослава Осмомисла був впливовий воєвода і „великий боярин" Константин (Коснятин) Сірославович, який в багатьох відношеннях вів самостійну політику і мав свої вотчини.

Здібний воєвода, Коснятин Сірославич, брав участь у кількох відомих походах, очолюючи галицьку дружину. У 1157р. Осмомисл послав по І. Берладника князя Святополка і воєводу Коснятина Сірославича з великою дружиною (вiйськом) до свого тестя Юрія Довгорукого. Однак Юрій, вислухавши пораду київського митрополита, повернув закованого князя-ізгоя до Суздаля, не видавши його галичанам. Чезрез три роки, у 1160 р. Коснятин Сірославич із галичанами взяв участь у поході до Вщижа з військом Святослава Ольговича, князя чернігівського, проти Святослава Володимировича.

Воєвода К. Сірославич до певного часу виступає послушним виконавцем волі галицького князя, переживає за стан справ у ньому. Так, коли 1170 року згаданий боярин взяв участь у поході Мстислава Ізяславича з Володимира на Київ, літопис зафіксував такий епізод: „З галичанами ж Ярослава Володимировича був воєвода КОСНЯТИН" [27, c.4].

І сказав він, приславши гінця до Мстислава: „Велено мені моїм князем Ярославом п'ять днів стояти коло Вишгорода і йти додому". І послав до нього Мстислав свого гінця кажучи: „Мені брат Ярослав так мовить: Доки ти ото владнаєшся із братами, доти й не одпускай полків моїх од себе. Але він (Коснятин) написавши грамоту ложну, послав її до Мстислава, і пішли од нього галичани". Наведений уривок з літопису засвідчує, що Коснятин Сірославич уболіває за долю свого краю, а проблема князівських міжусобиць, якими тоді була переповнена Русь, йому була байдужою - писав дослідник В. Харитон [48, c.31].

В монографічному нарисі польського історика 30-х років ХХ століття Генріха Сайдлера сказано, що місто Снятин у 1158 році, як важливий стратегічний центр, притягували до себе Ярослав Осмомисл і Іван Ростиславович. Він також відзначає, що у 1165 році міста Коломия, Городенка і Снятин тимчасово були передані одному з представників династії візантійських імператорів Комнінов Андроніку.

За повідомленням літопису і візантійських істориків ХІІ ст., Кіннама і Микити Хоніата видно, що Андронік втік із Константинополя в Галич через Валахію і дальше його слідування могло йти лише по річці Прут. Ярослав Осмомисл передав йому декілька міст. Але які саме міста були передані, в джерелах не сказано. Слід вважати, що вони були розміщені по річці Прут: саме ці міста були добре знайомі Андронніку Комніну [ 31, c.32].

В „Повчанні" Володимира Мономаха і в дослідженнях російських вчених М. Барсова, А. Щекатова і П. Семьонова-Тяньшанського зазначені міста з назвами Конятин, Кснятин в колишній Переяславській і Суздальській землях, які були засновані: на правому березі ріки Сули в 1061 році і на Волзі в 1134 році. Вони підтверджують, що дані назви міст походять від Константина [ 47, c.25].

Якщо більшість краєзнавців схиляється до того, що саме від імені цього боярина походить назва, міста Снятина, то науковець Д.Бучко дотримується іншої думки. Він вважає , що оскільки Снятин документально першофіксується наприкінці XIV ст., то виводити назву міста від Къснята - Константин неправомірно. Від деривата цього календарного імені цілком закономірно виводять назву літописних міст Снятин (<Къснятин) на Сулі і Константин (Къснятин) в Суздальській землі О. Стрижак і В. Нерознак. Але ця етимологія не цілком прийнятна для топоніма Снятин на Прикарпатті. Д. Бучко виводить назву міста від особової назви Снята + суф. -ин, де Снята є суфіксальним відкомпозитним дериватом якогось давньослов'янського імені з елементом Сно(е) - : Снепорадь, польського Snowid + суф.-ата (порівняймо давньоруське Гоcтата <Гостиславь, Гостивить; Нъжата <Нъгомирь, Нъгослав і подібні) [17, c.4].

Дослідник М. Янко зауважує, що назву Снятин (колишнє Кснятин, Сокнятин, Сньтин, Снітин) виводять по-різному, Існує гіпотеза, за якою топонім творять від слова сніт (снітарство) - „ремесло каретника – різьбяра". Вірогідныше, продовжує автор, що поселення Снятин, назване ім'ям його власника воєводи Константина Сірославовича, який відомий в літописі як Кснятин (у формі Коснята із суф.- ин). На Снятин назва могла змінитися під впливом слова „сніт", яке для населення пізнішого часу було зрозумілішим.

Якщо заглянути в санскрит, то побачимо, що Косів означає "сонячний", Космач - „домівка сонячного сяйва", Шешори - „застережливий крик потомків, спів (шум) наступних поколінь", Манява - „юнак", Черемош - „могутній богатир, силач", а Снятин - „спека, спекотний". Львівський дослідник Василь Кобилюх, знавець санскриту, доводить, що всі давні топоніми України, зокрема Гуцульщини і Покуття, легко й безпосередньо шифруються чи просто тлумачаться в санскриті, який є чи не базовим в індоєвропейській групі мов, до яких належить і українська.

За гіпотезою старожилів, назва міста походить від слова „стинати". Бо за легендою, в одному з набігів на Снятин татари постинали голови всім його жителям.

Завершуючи розмову про топонім Снятин, слід сказати, що недалеко Лямонту в провінції Альберта (Канада) була місцевість Гунька, яку в 1907 р, змінено на Снятин. Поселенці-емігранти походили саме з цього міста над Прутом [27, c.5].

Снятин – одне з найдавніших міст на Прикарпатті. Його заснування відноситься до часів Київської Русі. Перші письмові відомості про місто знаходимо в Іпатіївському літописі, датовані 1158 роком.

ІХ-ХІІ ст. на Русі характеризувались масовим будівництвом міст та зростанням їх впливу на політичне життя князівств.

У 1153 р. на Галицькому престолі осів син Володимира Ярослав. Він проводив мирну політику, завдяки чому галицьке князівство понад три десятки років розвивалось у відносно мирних умовах. Князь дбав про могутність князівства. В один і той же час, в середині ХІІ ст., були побудовані чотири головні міста-фортеці: Чернівецька, Снятинська, Олешківська та Коломийська. Як свідчать історичні джерела, вони функціонували до монголо-татарської навали.

Місто Снятин розташоване на кордоні Галичини і Буковини, де схрещувались важливі торговельні шляхи, які з'єднували південні країни Європи. З Молдови через Буковину і Снятин в напрямку Коломиї і Галича ішов старовинний Снятинський шлях, що сприяло перетворенню міста у великий торговельний центр. Зрозуміло, що місто виникло не зразу. Снятин має довгу, але ще невідому нам передісторію [17, c.5-6].

Говорячи про наше місто над Прутом, слід сказати, що Снятинська гора ще з прадавніх часів манила до себе поселенців можливістю її легкої фортифікації. Цілком можливо, що долітописний Снятин вже існував в ХІ ст. Археологічні знахідки на території міста цю гіпотезу частково підтверджують. Розмістившись на перехресті важливих торговельних шляхів, він не міг перерости у значний торгово-ремісничий центр-град Галицького, а відтак і Галицько-Волинського князівств.

З 50-х років ХІІ ст. почало підніматися Галицьке князівство, яке досягло своєї внутрішньої й міжнародної могутності при Ярославі Володимировичу Осмомислу (1153-1187). В цей час на Галицькій землі виростають численні гради. Містом, яке виникло в ХІІ ст. є і Снятин [ 31, c.26].

Літописець повідомляє, що міста Кучельман, Ушіца, Городенка і Товмач (отже також Коломия і Снятин) служили не просто орієнтирами воєнних походів військ Ярослава Осмомисла та Івана Ростиславовича, а були основним місцем подій [ 31, c.28].

Міста по Дніпру й пруті були відомі своїми багатствами. За них точилась десятирічна напружена боротьба між Ярославом Осмомислом та Іваном Ростиславовичем. На чолі воєнних дружин першого стояв Коснятин (Константин) Сірославович, який в 50-70 роках ХІІ ст. охороняв важливий відрізок торгового і стратегічного шляху по річці Прут, який тут і нижче за течією був судноплавним.

Loading...

 
 

Цікаве