WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

З погляду мистецької форми у творчості Стефаника, після 14-літньої перерви ніщо не змінилося; нове за другого періоду творчости з'являється лише в тематиці: лихоліття першої світової війни („Дитяча пригода", „Вона – земля", „Пістунка" та ін.) й у висліді її пробудження нац. свідомости („Марія") та катастрофічна поразка змагу українського народу до державної самостійності („Сини"); також помітне повернення до лірично-автобіографічних образків, з яких він починав свою творчість.

Сила мистецького образу і неповторні своєрідності стилю забезпечили популярність Стефаника, яка непослабно триває й досі. Він мав великий вплив на творчість багатьох Українських письменників. Починаючи від його сучасників (М. Черемшини, О. Маковея) до найновіших часів. Особливо помітний він на творчості Ю. Яновського, О. Довженка, пізніше Я. Ступака, почасти Є. Гуцала, В. Шевчука, Ю. Мушкетика й ін.

Розуміючи великі заслуги Стефаника перед українським мистецьким словом, його новаторські здобутки, совецкий уряд з пропаґандивною метою призначив йому в 1928 р., персональну пенсію, від якої, однак, Стефаник у 1933 р., відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтеліґенції. У висліді чого його в УССР аж до 1939 р., перестали згадувати. Відтоді його видають зфальшовано (найповніше „Повне зібрання творів" у 3 тт., 1949 - 54), представляючи як прихильника сов. Ладу 82 [ 38, c.102].

Влітку 1876 року на Снятинщині народився відомий художник – Василь Ілліч Касіян. Освіту здобув в Празькій Академії мистецтв. Майже 7 років провів Касіян в Чехословаччині, здобувши тут всоку освіту і ставши відомим художником. Також він був відомим графіком, який у своїх працях талановито поєднував традиції Європейської культури з національними традиціями українців. Справою всього життя митця стала робота над Шевченкіадою: це п'ять великих циклів оформлень та ілюстрацій до „Кобзаря". Касіян – перший серед художників став лауреатом Державної премії України імені Т. Шевченка [ 38, c.84].

Але не лише в минулому місто славилось відомими постатями. На сьогоднішній день у Снятині працюють і творять не менш відомі і талановиті особи.

Мирослав Попадюк – відомий поет, голова районного товариства „Просвіта" імені Т. Шевченка. Народився в селі Хлібичин, що на Снятинщині. Деякий час працював і директорував на Вінничині. Віддаючи серце дітворі, частину душі виділяв і поезії. Вірші Попадюка друкувались в багатьох обласних альманахах, республіканських часописах, колективних збірниках. У 1992 р., він уклав читанку для молодших школярів. Найвідоміша збірка „Великдень" вийшла у світ в 1993 році [ 42, c.49].

Ярема Гоян – народився в селі Долішнє Залуччя Снятинського району. Закінчив Львівський університет. На Сьогоднішній день очолює видавництво „Веселка". Його перу належать книги: „Моршин", „Рушники", „Вогні яворові" та інші. За повість „Таємниця лесикової скрипки" нашому краянину присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка в 1993 році.

Михайло Тимофійчук – краєзнавець та політичний діяч міста. Закінчив історичний факультет Чернівецького національного університету. Деякий час працював вчителем історії в Снятинській школі №1. Активно пропагував ( і нині пропагує) краєзнавство та туризм серед учнів та вчителів. У квітні 1998 року був обраний на посаду міського голови м. Снятина. Михайло Тимофійчук – активний учасник Асоціації міст України. На даний час він працює над книгою про пам'ятки та старожитності Снятина [ 43, c.58].

Василь Харитон – прикарпатський історик, краєзнавець, бібліограф і педагог. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Він автор понад 200 розвідок, статей та інших праць з історії та культури Прикарпаття. Харитон –лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини [ 42, c.73].

Висновки

На території міста Снятина знайдено скарб та велику кількість окремих срібних римських монет II - IV ст. н. е. Перші письмові відомості про місто Снятин належать до 1158 року, згідно Іпатіївського літопису. Назва міста походить від імені його власника - воєводи Коснятина Сірославовича, знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла.

Місто цього часу згадується також в історичних джерелах сусідніх держав. Румунський історик А.Д.Ксенопол, посилаючись на літописця Мирона Костіна, пише, що в XI - XII ст., на молдавських землях було багато слов'ян. Окремі з них приходили туди з міста Снятина. Снятин названо ім'ям власника міста - воєводи Коснятина Сірославича.

Після переходу Галичини під владу польського короля Казимира III у 1349 р. Снятин став центром староства. Першим старостою був німець Отто де Хадеч. Місто перетворюється на важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками; 1448 року отримує магдебурзьке право.

У 1387 р., Снятин остаточно разом з усім Покуттям захопили польські магнати. Вони створили у Снятині, де раніше був центр волості, староство і навіть воєводство та біскупство (резиденція католицьких епіскопів). Воєводству і біскупству підлягали всі галицькі землі між Дністром і Прутом. Українців не допускали до міського самоврядування, обмежували право займатися ремеслами і торгівлею, переслідували українську мову й культуру. Снятин усе більше заселяли польські й німецькі колоністи.

Мешканці Снятина не раз бачили в місті господарів Молдавського князівства. 1415 року Владислав II Ягайло приймав тут Олександра, який присягав йому на вірність як королівський васал. Під час перебування в Снятині король зустрівся з послами грецького імператора Палеолога та константинопольського патріарха, які просили допомогти місту Константинополю хлібом, де тоді лютував голод. Із Снятина в Константинополь через порт Качибей (Хаджибей) на Чорному морі було відправлено зерно. Господар Молдавії Стефан Великий у 1476 р., зазнавши поразки від турків, теж звернувся по допомогу до польського короля. У Снятині він зібрав своїх воїнів, дістав підмогу від короля і виступив знову проти турків. У 1531 р., господар Молдавії Петрило зі своїм військом напав і пограбував місто Снятин.

У другій половині XV ст., Снятин став великим прикордонним містом і стратегічним центром, звідки польська шляхта вирушала в походи на Молдавію. В місті влаштовували великі ярмарки, де збували свою продукцію ремісники, селяни і шляхта. Найбільш розвинутими були такі ремесла, як бондарство, кравецтво, шевство, кушнірство.

Рух народних мас Снятина проти феодального гніту й католицької церкви сприяв тому, що загони повстанців Мухи, підійшовши до міста в 1490 р., заволоділи ним протягом дня. Оборонні споруди та будинки, де жила шляхта в Снятині, було зруйновано. До загонів Мухи приєдналося багато селян-втікачів, а також частина міської бідноти.

Снятин зазнавав частих нападів татарських і турецьких завойовників. У 1524 р., 500 турецьких яничарів перейшли Дністер і пограбували Снятин разом з іншими містами Покуття. В 1532 р., його спалили війська господаря Молдавії. Війни і напади чужоземців руйнували місто. Тому при перепису 1572 р., в старому місті в 1578 р., король Стефан звільнив мешканців Снятина від грошових платежів.

Зважаючи на війну з Туреччиною, польський уряд у 1620 р., дав розпорядження укріпити Снятин як прикордонне місто. Щоб заручитись підтримкою міщан, уряд наказував поважати старі „міські права". У часи Хмельниччини в околицях Снятина діяли повстанські загони Леся Березовського, Микити Горбачека, Григорія Угорницького. 1665 р., повстанці штурмом здобули місто і зруйнували новозбудований замок.

У XVI-XVII століттях Снятин неодноразово потерпав від татарських набігів. Особливо спустошливими вони були в 1498, 1520-1524, 1589, 1594 та 1621 рр. Снятин був розташовний на кордоні з Молдовою, тому саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. Наприкінці XVI ст., у Снятині проживали ремісники 15 професій. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау в 1777-1787 рр. (після того, як 1772 р., за першим поділом Польщі Галичина потрапила під владу Габсбургів, під якою була до 1918 р.). До 1939 р., Снятин був повітовим центром.

Loading...

 
 

Цікаве