WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

Нарис історії Снятина (бакалаврська робота) - Реферат

„Часи міняються і ми міняємось разом з ними",- говорили древні римляни. Це відоме прислів'я цілком можна адаптувати і до нашого міста, адже сучасний Снятин – місто суцільної реконструкції та новобудов. І хоча місто мало чим відрізняється від інших українських міст, проте його ні з чим незрівнянний колорит і пам'ятки культури примножують те неоціненне багатство, що є визначальним для українців, як нації. Це той внутрішній світ його мешканців, що допомагав вистояти години негоди, щоб нев'янучою калиною національної гордості і патріотизму відродилася наша культура – покутський край [7 , c.2].

І ось нещодавно наше прекрасне місто святкувало свій ювілей - 850-річчя. Такого велелюдного святкового дійства, Снятин і його мешканці не бачили ще від 1958 р., коли святкувалося його 800-ліття. Святкування відбувалося протягом двох днів 27-28 вересня 2008 р.. За цей час у місті відбулося декілька пам'ятних подій: науково-практична конференція на тему "Снятин, Снятинщина: історія і сьогодення" (у ній взяли участьвідомі історики і науковці не лише міста і України, а й гості з близького і далекого зарубіжжя). Також 27 вересня відкрито новий пам'ятник Т. Шевченкові. Сумний і веселий Кобзар - такий задум львівського скульптора П. Стаєра та народного архітектора України М. Ходана. Після цього відбулося відкриття ще одного пам'ятника присвяченого М. Бажанському (уродженець міста, автор 15 журналів „Снятин", які видавав в далекому Детройті). Творчість Бажанського для Снятинщини - невмируща, а відкриття двох пам'ятників у місті в день ювілею – подія пересічної великої ваги [ 6, c.2].

Також цього дня відбулося відкриття першого обласного фестивалю народної творчості „Покутські джерела", в якому взяли участь колективи п'яти районів області. Концертно-музичною програмою заправляв духовий оркестр Військово - Морських сил Збройних сил України.

У ювілейні дні у Снятині було представлено чудову виставку майстрів Снятинщини та інших міст (художнє ткацтво, вишивка, бісероплетіння, вироби з дерева і шкіри, картини).

Вечером 28 вересня відбулась грандіозна концертна програма за участю відомих гуртів та співаків: „Гайдамаки", „Друга ріка", Руслана, „Мед Хедс ХL" та гість зі Швеції король диско „Доктор Албан". На стадіоні „Колос", де відбувалося мегавидовищне музичне дійство, зібралося за підрахунками понад десять тисяч людей. Снятинщина ще довго зберігатиме у серцях спогади про радісні моменти свята і пам'ятатиме довго 850-річчя свого міста [ 18, c.9].

Отже, можна зробити висновок, що сьогоденню Снятина ми завдячуємо десяткам поколінь предків, які створили, розбудували, зберегли місто таким, яким воно увійшло у наше життя. Сьогодні, як і майже дев'ять століть тому, давній і оновлений Снятин будить творчу думку, прагнення вершити добрі справи і вірить у краще майбутнє.

Розділ 4. Культурно-архітектурні пам'ятки, та видатні особистості Снятинщини.

Покуття славне своєю історією, літературними традиціями, архітектурними та культурними пам'ятками і відомими особистостями. На тереторії міста є багато історичних пам'яток, якими славиться Снятинщина, а також вся Івано-Франківська область.

Однією з найвідоміших споруд міста є її міська ратуша, яка вважається найвищою в Україні, її висота – понад 50 метрів. Ратуша споруджена у 1861 році. Вона складалась з частини тепер існуючої ратуші (південно-східний блок зі сторони міста) разом з першою сходовою кліткою. Місто розросталося, набирало економічної ваги. Тому постало питання побудови престижної споруди на зразок інших галицьких міст - вежі. Крім того, її спорудження мало і суто практичне призначення, але про це трохи згодом [ 20, c.3].

Було збудовано класичну триповерхову споруду, в яку включено і існуючу з 1861 року її частину. А завершенням ратуші стала вежа. 1958 року в бронзовій кулі під флюгером у час заміни дерев'яного каркасу завершення вежі та її плиточного покриття на бляшаний було знайдено документ, писаний польською мовою. В ньому читаємо: „Діялось це в шістдесят першому році панування і сімдесят дев'ятій річниці народин наймилостивішого нам пануючого Цісаря і Короля Франції Йосифа І, за намісника Галичини Ексцеленсії Др. Міхала Бобжинського, маршала крайової Ексцеленсії Станіслава графа Баденього, старости повіту Снятинського Петра Левицького, маршала цього ж повіту Стефана Мойси Росохатського, а старанням бургомістра міста Снятина Титуса Нємчевського при співучасті комісії будівельної: Священика Міхала Борового... (всього 28 осіб, з них поляків - 1З, євреїв - 11, українців - 4 особи)" [20, c.4].

Мури (стіни) цієї вежі від фундаментів аж до будинку магістрату були зведені при нагоді побільшення будинку біля 1868 року, решту стін від мауерлату вежі висотою 25,85 м виконано цього року.

Плани на вежу зробив архітектор Йосиф Шрейбер з Чернівець і керував цією будовою за допомогою міського будівничого Антона Берки. Фундамент вежі заклав перший бургомістр м. Снятина Марцелі Нємчевський (1856- 1870). Роботи мулярські і теслярські виконав майстер Станіслав Олександрович, дах вкрив міддю місцевий бляхар Файвель Юрман, всі столярні роботи виконував місцевий майстер Юлій Кеслер. Роботи мулярські і прикраси архітектурні, вилиті з цементу, зробив різьбар Оскар Черний з Чернівець. Годинник доставив Міхель Менсович з Кросна, дзвони - ливарник Карло Швабе з Бялої. Кулю, в яку цей документ вкладено, зробив бронзівник Франц Кубішек з Чернівець [ 7, c.3].

Слід сказати, що механізм курантів, створив інженер з міста Кросни (Польща) Міхал Менсович. Щоб накрутити і завести годинниковий механізм та мелодію дзвонів треба зробити 24 оберти коловоротом і аж тоді піднімуться 60-кілограмові ваги (гирі) на висоту 9метрів. Від основи до годинникового механізму нараховується 252 сходинки.

Спорудження вежі мало і велике практичне значення. По її балкону ходив черговий пожежник, який спостерігав чи не горить де, бува, в околицях. А горіло досить часто.

З 1939 року майстром ратуші працював німець Баугетнер, який передав своє уміння Казимиру Вербицькому. У 1990 р., майстром снятинських курантів став брат Вербицького Збігнєв, який народився у Снятині 1937 року. Як зауважує головний архітектор Снятинського району Олександр Лукавецький: „Роками, залиті водою підвали, сприяють нерівномірному осіданню масивного фундаменту. Вежа хилиться і може набути „славу" Пізанської вежі в Італії. Руйнуються скульптурні елементи опорядження" [10, c.2-3].

До Світового зльоту „лелек Снятинщини" (1993 рік) було виконане кольорове опорядження, яке не відповідало стилю вежі. Вона завжди була „під камінь", що надавало їй ґрунтовності та природності... Розроблені архітектурні пропозиції щодо розширення споруди: до основного блоку добудується блок вздовж вулиці Лотоцького (зі знесенням архівів) і з'єднуючого блоку: від глухої частини ратуші до вулиці Лотоцького (зі знесенням господарських споруд пожеждепо (з початку віку) і самої пожежної частини, спорудженої в 1940 році, що суперечить класичній забудові. Дворик, що сформується, між трьома блоками, перекривається склянним ліхтарем, і в ньому передбачено зимовий сад. Під новозбудованою частиною розміститься підземний гараж [ 20, c.4].

Варто також і розповісти про музей Василя Стефаника, який відкрито 18 травня 1941 року в селі Русові, ( за рішенням Ради народних Комісарів УРСР). У музеї є три кімнати, зайшовши в які можна познайомитись з творчістю Стефаника, перенестись в епоху, коли жив і творив письменник. Відвідувачі музею можуть познайомитись з фотографіями, документами, які нагадують про письменника. У вітрині музею лежить книга М. Коцюбинського з дарчим написом: „Дорогому й рідному Стефаникові на згадку..." [ 14, c.2].

У кімнаті, де працював письменник збереглись його речі: письмовий стіл, чорнильниця, шафа, попільничка, деревяне ліжко. На вішалці висить капелюх, чорне пальто і різьблена палиця Стефаника. Також у вітринах лежать повідомлення про смерть новеліста, та зображення з епізодами похорону [ 33, c.14].

Для вшанування пам'яті відомого письменника - новеліста, Марка Черемшини в Снятині, відкрито музей, який розташований в старому, камяному будинку, в якому довгі роки жив і працював полумяний співець Гуцульщини. Літературно - меморіальний музей відкрито 13 липня 1949 року. На відкритті були присутні представники партійних та громадських організацій, письменники і журналісти з Києва, Львова, Чернівців, В музеї експонуються численні документи, рукописи, фото, особисті речі, твори письменника. В шістьох кімнатах будинку розміщенні матеріали, що розповідають про життя, творчий шлях і громадсько-політичну діяльність письменника, якого сучасники характеризували як невтомного борця за соціальне і національне визволення, митця слова і чудову людину [ 37, c.21].

Loading...

 
 

Цікаве