WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Матеріальна культура Лемківщини - Реферат

Матеріальна культура Лемківщини - Реферат

Реферат на тему:

Матеріальна культура Лемківщини

Прекрасна українська княжа земля, Лемківщина, сьогодні в руїнах; спалені українські оселі, знищений віковічний дорібок працьовитої вітки українського народу - українців-лемків, що споконвіку жили на своїй прабатьківській землі. Там, де були українські оселі, сьогодні ліс росте. Де родився хліб - дикі хащі, тернина, ялівець.

Від джерел Сяну ген аж поза його коліно вище Перемишля, від Ярослава - Переворська - Ланцюта - Ряшева й Дубиці на півночі та вздовж південної горбовини Лемківсьюого Бескиду з Балигородом, Сяноком, Ліськом, Романовом, Дуклею, Змигородом, Коросном, Яслом, Горлицями, Грибовом, Новим і Старим Санчами, Пивничною, Щавницею, Жегестовом, Криницею і Мушиною на півдні й заході, з цього простору переселено насильно 80 відсотків українського населення до УССР, решту 40 тисяч розсіяно по "людовій" Польщі у злощасних 1946-1947 роках.

Тимто велика подяка та признання належиться Управі і Членам 20-го Відділу Організації Оборони Лемківщини в Торонті, що перевидали в доповненому і справленому вигляді цю книжку про матеріяльну культуру нашої вужчої Батьківщини - Лемківщини. Спонукала їх до цього висококультурного діла велика любов до своїх предків, прив'язаність до рідної глибокої традиції та безмежна туга за рідною, святою батьківською землею - княжою Лемківщиною. Вони, ці щирі патріоти, створили собі вікопомний пам'ятник і дали іншим приклад, як треба любити свій українськии народ, дорожити його минулим і з творів минулого вчитися будувати велике майбутнє.

Перше видання книжки п.н. "Матеріяльна культура Лемківщини" появилося в 1941 році в у країнському видавництві в Кракові, накладом 3 000 примірників.

Торонто, 1972 рік

Юліян Бескид

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

Замало було б тільки жити на Лемківщині й навіть зблизька приглядатися, як живуть і господарюють її мешканці. Щоб основно пізнати всі обставини, серед яких плило, більшало, кращало й підносилося господарське життя, треба вивчати побут і культуру тієї землі.

Різні причини склалися на те, що тут, на Лемківщині, впродовж віків витворювалася своєрідна культура з різними її відмінними періодами та окремішним припізпенням у відпошенні до загального українського економітного поступу.

Уже сама гориста й густо камениста земля, гостріше підсоння, довгі зими, величезні снігові опади, великі простори лісів, химерна природа, частенько заобильні дощі і, що найголовніше, страшенний примітивізм у добуванні найконечніших засобів до життя, витворювали матеріяльну культуру Лемківщини в такому виді, який подекуди й сьогодні задержався вцілості в деяких лемківських оселях.

Метою цієї праці не є історичні дослідження розвитку матеріяльної культури Лемківщини. Вона оперта тільки на довголітньому перебуванні в лемківському селі та й на уважних спостереженнях великої життєздатности і самозарадности газдів лемківської країни.

Правда, лемко не завжди міг використовувати свою батьківську ріллю. Одначе своїм простим розумом доходив він сам до пізнапня, якими шляхами треба йти, щоб придбати собі кращі засоби до життя, особливо ж, коли треба було рятуватися в дуже скрутних обставинах від голодової смерти.

Правда, розвиток культури не йшов тут упарі з розвитком усіх українських земель. Це тому, що український народ, хоч і вийшов із одного спільного пня, але розкинений по різних - кращих і гірших - сторонах, догідніших і недогідних для плекання культури, мусів з природи речі інакше господарити на долах, а зовсім інакше в горах і гористих сторонах.

До цієї книжки додаємо багато світлин і рисунків. Це на те, щоб показати ціле багатство народнього культурного надбання Лемківщини. Нам не треба соромитися, що ми в дечому трохи відстали в нашому народньому господарсько-культурному житті. Ми завжди хотіли йти вперед, та що ж, як заходили такі причини й обставини, що спинювали, а то й нищили наші зусилля. Та це тільки доказ, що ми, сини Лемківщини, не зважаючи навіть на найгірші обставини, завжди твердою ногою стояли в наших горах.

Ця праця складається з чотирьох розділів. Але вони тісно зв'язані з собою, бо не може бути господарства без господарських забудувань, і не може газда виявити себе, якщо він не має відповідного варстату праці.

Щиро дякуємо на цьому місці Всеч. о. Степанові Венгриновичеві, шкільному інспекторові в Сяноці, за його по-мистецькому виконані світлини, що причинилися до кращого оформлення книжки та виявили велику красу нашої Лемківщини. Дякуємо також Управі Музею в Сяноці за випозичення до перерібки й використання в книжці багатьох світлин з лемківського терену.

Хай це буде заплата всім, що причинилися до видання цієї книжки. Заплата в імені цілої Лемківщини тим більше, що ми так довго забували про цю нашу вартісну країну та її автохтонів.

Юліян Бескид

Краків, 1941 рік.

ГОСПОДАРСТВО

В українському селі Синів над Вислоком, коло Романова, з церквою Рождества Пресвятої Богородиці, збудованою в 1871 році. В селі жило 1,144 українців. Сьогодні тут поляки господарюють, переміннвши церкву на костьол.

Прекрасне українське село на Княжій Лемківщині, Нижня Мохначка, повіт Новий Санч, з церквою св. Арх. Михаїла, збудованою в 1846 році. Перед насильним переселенням жило тут 788 українців-лемків.

РІЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО, ПОДІЛ ЗЕМЛІ

Підставою розвитку господарського життя кожної краіни є варстат праці, що його створює земля.

Лемківщину не можемо вважати за чисто рільничу країну, за виімком хіба сяніцьких і сандецьких долів, де на легко похвильованих теренах родиться пшениця, жито та й інше дорідне збіжжя. Самі леківські гори краще надаються на годівельне господарство. Але й тут господар сіє збіжжя, щоб не голодувати.

В українському селі Нижня Воля біля Яслиськ.

Орна рілля постала на Лемківщині в переважній кількості на місцях викорчуваних лісів. Одначе лемки воліють не корчувати лісу під поле, тільки пасічити. На таких пасіках, у новиці найкраще родиться лемківський хліб - овес.

Лемківська хижа-хата в українському селі Злоцьке біля Мушнин.

Давніше паслися на просторих лісових полонинах і пасіках стада овець і волів, одначе ця ділянка господарства зовсім підупала та завмерла по великій світовій війні. Складалися на це різні прнчини. Дике грабіжне лісове господарство виперло волів із лемківської обори, а на їх місце поставило коні. Кіньми легше заробити при вивозі та доставі дерева з лісів до тартаків, міст і залізниць. Знову ж випас овець вкоротили польські дідичі, що відібрали право давніх сервітутів - пасти вівці в лісах і на полонинах. В останніх часах внаслідок закону про прикордонну смугу господарям на Лемківщині тяжко було виявляти себе господарями-власниками свого майна. До того міська мода - на перший погляд ніби дешевші одяги, випирали постепенно з лемківської хати гарний, тривкий і теплий одяг домашнього виробу.

Одначе, чого не могли ні посторонні впливи ані міська мода знищити на Лемківщині - це старий земельний поділ ріллі на: цілу ріллю, піврільок, третину, чвертину, стаї, вертання, склад і складець.

Ціла рілля обіймала довгу та широку смугу поля, що тягнулася від господарських будинків і хати обабіч від межі до межі, до сусіднього села. Мала в собі найменше З2 морги поля, в цьому ріллю, сіножать, пасовище, неужитки й ліс. Були й більші господарства, одначе первісний основний поділ землі не міг удержатися в незміненій формі до наших часів, хочби тому, що не кожний господар однаково працьовитий і запобігливий та підприємчивий.

Найменша частина ріллі це вертання або складець, з висівом - найбільше однієї мірки (приблизно 14 літрів або 10 кг.) чистини (пшениці, жита). Але таких газдів, що сиділи б на одному тільки вертанні, нема на Лемківщині.

Loading...

 
 

Цікаве