WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Лемківське народне будівництво - Реферат

Лемківське народне будівництво - Реферат

Реферат на тему:

Лемківське народне будівництво

Багатогранна й самобутня культура етнографічних груп українців карпатської зони — гуцулів, бойків, лемків. Про цих останніх знаємо найменше.

До 1945 року лемки (від слова "лем", уживаного замість "лише", "тільки") компактно проживали на північному й південному схилах західних Карпат, займаючи територію близько 10 тисяч квадратних кілометрів між річками Сяном і Боржавою на сході та Попрадом і Ду-найцем на заході. Після другої світової війни північна частина лемківської етнографічної території (Сяніцький, частина Ліського, Короснянського, Ясельського, Горлицького, Грибівського, Новосанчівського та кілька сіл Новоторзького повітів) перебуває в складі Республіки Польща, а південна Пряшівщина — Чехо-Словацької Федеративної Республіки. В УРСР до етнографічної території лемків належать Великоберезнянський, Перечинський, частково Свалявський, Іршавський, Мукачівський та Ужгородський райони Закарпатської області.

Впродовж своєї історії ця етнографічна група зробила значний внесок у духовну та матеріальну культуру українського народу, зокрема архітектуру. Дуже важливу ділянку місцевого дерев'яного будівництва становлять пам'ятки монуметальної архітектури — тридільні, зрубно-каркасні церкви з високою вежею-дзвіницею. Якщо сусідні бойківські культові споруди зберегли форму давніх українських із найвищою середньою банею над навою та двома крайніми нижчими, що надає храмам особливої гармонійної симетричності, то лемківські під впливом західної готичної культури сприйняли високу дзвіницю, яка, виростаючи над навою, змінила давню симетрію будівель, захитала рівновагу мас трибанних церков, зате надала їм мальовничості. Рвійне устремління вгору від найнижчої бані над вівтарною частиною через центральний верх нави до стрункої найвищої вежі-дзвіниці над бабинцем створює враження особливої величі й динамічності. Основна вага лягає на першу їхню частину — бабинець.

Незаперечні зв'язки лемківських храмів з будівництвом бойківським і загальноукраїнським. У них відбилися давні стадії розвитку тридільної церкви з доповненням високої вежі над бабинцем. Кількість заломів верху не перевищує трьох. Енергія споруд виявляється в художньому розподілі мас і багатшому оформленні декоративних елементів маківок. Зовнішні форми будівель гармоніюють з горами, нагадують три різні висотою ялиці... В оточенні старезних лип і кам'яної огорожі церкви виглядають як фортеці з оборонним муром.

Лемківську культову архітектуру досліджували українські та інші історики й етнографи. Перед другою світовою війною нею зацікавився М. Драган, показав її особливості на загальноукраїнському тлі1. Певну увагу монументальній архітектурі південних схилів Карпат приділили радянські дослідники Г. Логвин2, І. та Д. Поп3. Велика заслуга в дослідженні лемківських церков у Словаччині належить Б. Ковач-Пушкарьовій та І. Пушкарю4. Про них ідеться і в найновішій монографії польського дослідника Р. Бриковського5.

Найвидатніший зразок народної архітектури лемківської школи — дерев'яна церква 1774 року із села Шелестова (з нею можна порівняти хіба що храм із села Медведівців, який перевезли до Праги). В архітектурі церкви відбилися східні й західні впливи. План засвідчує східне походження, висока вежа-дзвіниця над бабинцем нагадує про зв'язки із західним мистецтвом, шатрові багатоярусні дашки над навою та вівтарною частиною пов'язують її з бойківською архітектурою північних схилів Карпат. Народні майстри створили подиву гідний синтез традиційності і сучасності, сполучивши форми української народної архітектури з бароковими. Вівтарну частину завершує невисокий шатровий дах з двома заломами, наву — значно вищий, з трьома заломами. Над бабинцем — висока вежа з ажуровими арочками. Усе це творить оригінальну динамічну композицію. Наву й бабинець із трьох боків оперезує характерна тільки для Закарпаття акрада-галерея. На початку 80-х років церкву перевезено з Мукачева до Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгород.

На околиці села Канори, високо в горах, стояв один із найдосконаліших пропорціями лемківських храмів XVII століття — церква 1745 року, переміщена туди в 20-х роках XX століття із села Плоского. Тридільна в плані, з великим центральним зрубом, вужчим і гранчастим вівтарем, бабинцем, однакової з навою ширини. Давній тип лемківської культової будівлі майстри вміло оздобили бароковими елементами. Це — дах над вівтарем з одним заломом та невисокою маківкою, нава, перекрита дахом із двома заломами, над бабинцем — висока вежа з двоярусною банею. Архітектурні форми тут набагато масивніші, ніж у Шелестівської церкви, але скомпоновані дуже вдало. Наприкінці 70-х років пам'ятку перевезено до Києва і встановлено в Музеї народної архітектури та побуту Української РСР.

Кілька цінних монументальних архітектурних споруд створили лемки на південних схилах західних Карпат у Словаччині, де здавна проживають українські верховинці. Церкви там також тридільні, зруби розміщені по одній осі із заходу на схід. До таких пам'яток належить дерев'яна церква 1739 року в селі Прочанах. Вівтарна частина споруди — прямокутна, з рівною стелею, дах — двосхилий. Наву перекрито зрубним наметом.

Конструкція вежі каркасно-стовпова (схрещені стовпи протидіють хитанню, коли дзвонять) .

Заслуговує на увагу храм 1797 року в селі Кожанах, вівтар і нава його перекриті зрубним наметом, а бабинець з вежею — стовпової конструкції. Вартісними пам'ятками є також церкви в селах Миролі (1770) року, Новоселиці (другої половини XVIII століття) та інші.

На північних схилах західних Карпат напередодні другої світової війни було близько двохсот дерев'яних культових споруд. На суміжжі з Бойківщиною збереглося кілька храмів бойківського типу з найвищою середньою банею над навою. Наприкінці XIX століття в архітектурі окремих мурованих церков на Лемківщині (села Ванівка, Поляни, Вороблик Королівський) помітний вплив загальноукраїнської хрестоподібної монументальної архітектури (т. зв. візантійський тип).

Переважна більшість церков — типові лемківські. Найцінніша й найцікавіша серед них, без сумніву, пам'ятка 1612 року з чудовими симетричними формами в селі Поворознику, біля Криниці. Зовнішніми елементами (вежі-дзвіниці, способом перекриття) вона подібна до деяких споруд південних схилів Карпат (Гунківці, Ладомирова, Мироля).

До найдовершеніших храмів північної Лемківщини належать також церкви в селах Милику, Тарнавці, Висовій, Квятоні, Рихвальді, Ріпках, Бортному, Ганчовій. У зовнішньому оформленні їх менше, порівняно із закарпатськими, прикрас, декоративних елементів. Стиль простий, навіть суворий, відзначається винятковою симетричністю елементів, споруди гармоніюють з довкіллям.

Понад сотню неповторних дерев'яних храмів було знищено на території Польщі в 1945—1985 роках, після переселення більшої частини лемків в Україну та депортації решти на західнопольські землі.

Для житлово-господарського будівництва Лемківщини характерні довгі хижі в східних та центральних районах і кількабудинкові садиби — у західних. З XVIII — до початку XX століть типовою була "довга хата", де під одним дахом з житлом містилися й усі господарські приміщення.

Loading...

 
 

Цікаве