WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український народний одяг - Реферат

Український народний одяг - Реферат

Верхнім одягом служили опанчі, сіряки, кожухи. Носили і польку з відрізною спинкою зі зборами, на підкладці, довгу — до колін, облямовану чорним атласом або вельветом, з домотканого сукна. Відомі також полотняні каптани з відлогою, ткані у вертикальні сині смуги. їх підперізували довгими вовняними поясами.

Взимку чоловіки й жінки носили кожухи з приталеною спинкою, розширеним низом, які оздоблювалися червоним і зеленим шовком. Вони були мірилом заможності селянина. Недаремно народ створив прислів'я "У кого кожух і свита—у того душа сита". Крім кожуха, заможні селяни носили ще так звані бекеші (бекешки) — хутровий довгополий приталений одяг зі зборами, критий синім сукном. Великою різноманітністю локальних варіантів та невичерпним багатством відзначалися головні убори дівчат і жінок.

Як і скрізь по Україні, дівчата в свята одягали вінки, що вкривали всю голову. Жінки носили намітки, очіпки, які одягали на рибалку (дерев'яний обруч, що підтримував хустку).

Для чоловічого комплексу одягу характерна довга (до колін) уставкова сорочка з широкими відкритими рукавами, вишитою пазухою, коміром і манжетами. Штани полотняні, довгі до кісточок, на півночі — рівні, а на півдні — часом поперечно рясовані, підперезані кольоровим поясом. На сорочку одягали прямоспинні кожушані безрукавки — кептарі, камізельки з фабричних тканин, каптани, виготовлені з вибійки, а на початку XX ст. їх замінили короткополі, приталені кацабайки. Носили полотняні куртки і короткі сукняні сіряки. Найпоширеніша форма верхнього одягу — опанча з відлогою — виготовлялася з сірого або темно-коричневого домотканого сукна, з прямою спиною, зі зборами по боках, оздоблювалася кольоровими нашивками, при комірі мала два прикріплені вовняні шнурки з китицями.

Чоловіки тут носили довге волосся, яке спадало довкола голови, відкриваючи ззаду шию, а спереду над очима було рівно стяте. Бороди голили, а вуса звичайно підтинали під носом, залишаючи їх довгими по боках.

Парубоцькі головні убори — крисані — плели з солом'яних плетінок, прикрашали ґерданами, плетеними шнурочками, стяжками, качуровим, павиним пір'ям, когутячими хвостами. Старші чоловіки не носили ніяких прикрас на капелюхах, а здебільшого опоясували їх шнурочком або чорною, синьою та зеленою стрічкою.

Взимку вдягали чорні баранячі шапки конусопоподібної форми зі стоячим чи загнутим всередину верхом або стародавні шапки "на завісах". Відомі також в цих районах шапки з червоного або синього сукна, викладені всередині шкірою та обшиті довкола хутром (лисячими хвостами).

Чоботи носили з невиправленої шкіри, так звані шкапові, рідше юхтові, часом з відкоченими халявами на високих або низьких підборах.

Від інших районів відрізняється подільське побережжя Дністра — Подністров'я. Чоловіки тут носили тунікоподібну, до колін, сорочку, з широкими відкритими рукавами, яку одягали поверх вузьких полотняних штанів, стягнених на очкурі.

Сорочку підперізували широким тканим поясом (окравкою), а поверх нього ще один — шкіряний вузький пояс, до якого прикріплювали калитку з баранячої шкіри, ніж, курильне приладдя. Іноді носили черес — широкий шкіряний пояс з внутрішніми кишенями для грошей. Поверх сорочки одягали кептар (кожушину), оздоблений сап'яновими смужками.

Верхнім одягом навесні та восени служила тунікоподібна манта з каптуром, а взимку — прямоспинні кожухи; головними уборами — солом'яні капелюхи і конусоподібні, з сірого смушку шапки (кучма), підбиті хутром.

До жіночого комплексу входила сорочка тунікоподібного крою, іноді з клинами з боків. Такі сорочки носили з напуском, щоб знизу виднівся вишитий поділ. Рукав не збирався в манжети, завжди був прямий, відкритий. Виріз у жіночих сорочках тунікоподібного крою дуже різноманітний, без пазушного розрізу.

Багатонаціональний склад населення Східного Поділля (росіяни, молдавани, поляки, болгари) зумовив появу специфічних особливостей одягу, сприяв взаємовпливові та взаємозбагаченню культур різних народів. Чоловіки носили тунікоподібну сорочку з високим стоячим коміром, який вишивався. Жіночі сорочки вишивали на уставках, рукавах, манжетах, грудях, плечах.

Поясний одяг — обгортку (катринцю) виготовляли з одного горизонтального полотнища темного кольору. Правий нижній кінець обгортки підтикався під крайку. Цей одяг був і буденним, і святковим. Замість фартуха часто вдягали хустку, складену косинкою, як і на Буковині. Поверх сорочки носили безрукавки.

Традиційним верхнім одягом чоловіків і жінок була своєрідна свита — черай (бурка або чемерка) з коричневого доморобного сукна. Подільську манту шили з доморобного грубого сукна.

Характерною особливістю жіночого поясного одягу було те, що до спідниць не носили фартухів, а замість них підв'язували хустки.

Як верхній одяг жінки носили жакети з рукавами з чорного сукна, прямоспинного крою, кацавейки з чорного сатину, кофти із складками в талії.

Важливу роль у комплексах жіночого одягу, як і в інших районах України, відігравали прикраси, серед яких особливо цінувалося справжнє намисто.

Особливістю подільського комплексу є наявність поясних видів одягу з незшитих частин (обгорток), велике багатство верхніх форм одягу, зіставлення білого й чорного, з невеликою домішкою жовтого та червоного кольорів. З вишивальних технік найбагатшими були гладь, мережка по білому білим, вишивка низзю, оздоблення кольоровим бісером.

Основним традиційним компонентом жіночого комплексу одягу гуцулів в кінці XIX — початку XX ст., як у всіх слов'янських народів, була полотняна біла сорочка. Шили сорочку з плечовими вставками — поликами (уставками) і без них. Характерною особливістю гуцульських жіночих сорочок, як і сорочок інших регіонів України, є оздоблення їх вишивкою, локальні особливості якої найбільш яскраво виявляються в орнаменті й колориті.

Поясний жіночий одяг зберіг архаїчні риси незшитої одежі, яку носили, обгорнувши стегна (запаска, "горботка") і підперезавшись поясом ("попружка", "крайка", "байорка", "тканка").

Неповторну за своїм художнім вирішенням частину гуцульського костюма складали безрукавки — кептарі, виготовлені з овечих шкур. Це найбільш давній вид одягу як жінок, так і чоловіків.

Прикрашення і колорит кептарів створюють локальні різновиди. Гуцульські кептарі — завершений твір народного мистецтва. їх прикрашали дуже яскраво, оздоблювали кольоровим сап'яном, вовняними кульками, китицями.

Найбільш цікавий компонент гуцульського костюма — сердак. Його шили з саморобного червоного сукна.

В побуті гуцулів до середини XIX ст. зберігалася також старовинна одежа — гугля. Вона була схожа дещо на плащ з каптуром. її виготовляли з білого сукна, обшивали по швах товстим вовняним яскраво-жовтим шнуром.

Гуцули носили також верхню суконну ворсисту плащеподібну одежу — гуню. В зимню пору носили короткі кожушки до колін.

Головним видом взуття як у чоловіків, так і у жінок, були шкіряні постоли.

Великим розмаїттям відзначаються головні убори.

Жіночий бойківський костюм складався з полотняної сорочки, спідниці, фартуха, суконної безрукавки і суконного "сіряка".

Поясний жіночий одяг відрізнявся від гуцульського перш за все тим, що тут носили в XIX ст. зшиті форми — спідниці.

Одяг безрукавний і з рукавами був однаковий і у чоловіків, і у жінок.

В традиційний жіночий лемківський костюм входила лляна, а для роботи — конопляна біла сорочка з невисоким комірцем-стойкою, з багатьма складочками біля вороту, стягнутого червоною стрічкою або запонкою у вигляді маленького дзеркальця, оправленого в метал.

Поясний одяг складався з тих же частин, що й у бойкинь.

На сорочку одягали корсет ("горсет"). Верхній одяг — суконна катанка або гунька. Зимовий верхній одяг — кожушниці з кольоровими нашивками.

Чоловіки носили білі полотняні сорочки з невисоким коміром-стойкою, при-зборені біля вороту, без оздоблення, полотняні штани на очкурі, безрукавки.

Верхній одяг лемків відрізнявся від одягу гуцулів й бойків. Вони носили суконну сіру або темно-коричневу одежу — чуту, прямоспинну без коміра.

На Лемківщині не носили довгих, випущених поверх штанів, сорочок, верхній одяг — чута — відрізнявся кроєм від гуцульського сердака й бойківського "сіряка". Відрізнялися також головні убори.


Loading...

 
 

Цікаве